1-251\10
м. Шахтарськ 19 квітня 2010 року
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Угорчука В.В.
при секретар Прокоп'євій О.М.,
за участю прокурора Вітульського С.А., обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2, провівши попередній розгляд кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шахтарськ Донецької області, раніше не судимого, мешканця АДРЕСА_1, в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
Справа підсудна Шахтарському міськрайонному суду. Підстав для закриття або зупинення справи не встановлено.
При попередньому розгляді справи встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується в тому що за попередньою змовою з двома невстановленими особами, тобто групою осіб, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_2, відкрито викрав чуже майно.
Суд вважає, що при досудовому розслідуванні допущені суттєві порушення кримінально-процесуального законодавства, без усунення яких справу неможливо призначити до судового розгляду.
Так, орган досудового слідства обвинувачує ОСОБА_1 в тому, що він з метою відкритого викрадення чужого майна вступив у попередню змову з двома невстановленими особами і відвів біля 22 год. 30.06.2009 р. ОСОБА_2 , вирвав з його рук пакет з продуктами харчування і грошовими коштами, передав його невстановленій особі, а потім наніс удар потерпілому рукою в обличчя, заподіявши вдарену рану верхньої губи, від чого потерпілий ОСОБА_2 упав. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 разом з невстановленими особами наніс потерпілому удари ногами по правому плечу та тулубу, заподіявши легкі тілесні ушкодження, після чого обвинувачений разом з двома невстановленими особами розпорядились викраденим майном на власний розсуд.
Із показів потерпілого, обвинуваченого, свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 вбачається, що конфлікт між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виник із-за антени, яка нібито пропала з автомобіля ОСОБА_1 (а.с.9, 12, 24, 28, 38, 45, 46, 51, 54).
При наявності таких показів слідчий не вияснив, чи була у володінні ОСОБА_1 автомашина, чи пропадала з неї антена, чому він підозрював в її пропажі саме потерпілого. В обвинувальному висновку не вказано, чому орган досудового слідства дійшов до висновку про те, що обвинувачений застосував до потерпілого насильство саме з метою заволодіння пакетом з продуктами харчування та грошима, а не із-за підозри у викраденні автомобільної антени, хоча про останнє вказують як обвинувачений і потерпілий, так і зазначені вище свідки.
З пояснення ОСОБА_3 (а.с.11) випливає, що ОСОБА_1 разом з двома особами били руками і ногами не ОСОБА_2, а її, але в подальшому вона про це не вказувала ні при допиті, ні при проведенні очної ставки. Процесуальне рішення про цей епізод не прийняте.
При допиті, на очній ставці та при відтворенні обставин та обстановки події (а.с.60) ОСОБА_3 зазначила, що ОСОБА_2 ногами били двоє (ОСОБА_1 і ще одна особа). Потерпілий вказав, що його ногою вдарив ОСОБА_1 і ще хтось один. Інші свідки побиття ОСОБА_2 ногами відсутні. Таким чином, із показів свідка ОСОБА_3 і самого потерпілого випливає, що його ногами побив ОСОБА_1 разом з однією невстановленою особою, але слідчий, нічим це не мотивуючи, обвинувачує ОСОБА_1 у тому, що він наніс удари потерпілому разом з декількома (двома) невстановленими особами, не вказуючи при цьому, скільки ударів ногами нанесено потерпілому.
Покази потерпілого щодо кількості осіб та місць і способу нанесення йому ударів досить суперечливі: при медичному огляді він зазначив, що його били троє осіб руками по голові (а.с.8); в пояснення на а.с. 9 - що ОСОБА_1 ударив його один раз по голові і декілька разів в область грудей, від яких він упав, після чого ОСОБА_1 ще з однією особою нанесли йому удари руками і ногами по тілу; при допиті та на очній ставці вказує, що ОСОБА_1 наніс йому тільки один удар рукою в обличчя і не наносив удари руками в область грудей, а коли він впав - ОСОБА_1 та ще один нанесли йому тільки по одному удару ногами, тобто руками не наносили удари (а.с. 25, 55). Ці суперечності також не усунуті.
Не дана оцінка показам свідка ОСОБА_4 про те, що під час конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, в який не втручались інші невстановлені особи, поліетиленовий пакет лежав на землі і з нього випали продукти харчування. Цей пакет залишився й після того, як обвинувачений і потерпілий пішли з місця події (а.с.46).
Також існують суперечливі покази свідка ОСОБА_3: на а.с. 29 та 52 вона вказала, що не бачила, куди обвинувачений дів пакет; при відтворенні зазначила, що ОСОБА_1 передав пакет невідомим (а.с.60). Свідок при допиті вказала, що вона запевнила потерпілого в тому, що ОСОБА_1 відшкодував шкоду і повернув гроші, посилаючись на те, що її про це просив її брат ОСОБА_5, який з цього приводу не допитаний.
Як вказано вище, підсудному пред'явлене неконкретне обвинувачення про кількість нанесених ударів ногами та про те, скільки осіб нанесли потерпілому ці удари.
Неконкретність обвинувачення полягає також в наступному.
У відповідності до висновків судово-медичної експертизи потерпілому ОСОБА_2 в результаті дії твердих тупих предметів заподіяні (мовою оригіналу) « ушибленная верхней губы слева, кровоподтек в области правого плеча », які відносяться до легких тілесних пошкоджень (а.с.81). Експерт не вказав, яке саме вдарене пошкодження верхньої губи заподіяне потерпілому.
Слідчий сам вирішив, що це вдарена рана, тому що обвинувачує ОСОБА_1 у тому, що він спричинив потерпілому « ушибленную рану » (а.с.102). У відповідності до вимог п. 2 ст. 76 КПК України для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень обов'язково призначається експертиза. Слідчий самостійно визначив, що потерпілому заподіяна саме «рана», а не інше тілесне ушкодження.
З висновку експерта випливає, що потерпілому заподіяно два легких тілесних ушкодження: одне на верхній губі і друге (крововилив) в області правого плеча.
Слідчий в постанові (а.с.102) вказує, що ОСОБА_1 разом з невстановленими особами наніс потерпілому удари в область правого плеча і тулуба, заподіявши легкі тілесні ушкодження. Таким чином, незрозуміло, чи заподіяв він потерпілому крововилив в області правого плеча, чи слідчий вважає, що цей крововилив потерпілий отримав за інших обставин. Якщо так, то рішення по заподіянню потерпілого легкого тілесного ушкодження у вигляді крововиливу в області правого плеча не прийняте.
З перших показів потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що гаманець вартістю 70 грн., який нібито відкрито викрав ОСОБА_1, належить не йому, а ОСОБА_3 (а.с.9). В подальшому ця обставина не вияснялась ні у нього, ні у ОСОБА_3. Якщо викрадений гаманець належить не ОСОБА_2, а ОСОБА_3, то останню необхідно визнати потерпілою, тому що ОСОБА_1 обвинувачується у викраденні не майна ОСОБА_2, а чужого майна, яке могло належати і ОСОБА_3, котра за процесуальним статусом є свідком по справі, а не потерпілою
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.244, 431 КПК України, суд
Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, повернути Шахтарському міжрайонному прокурору для організації досудового розслідування.
Постанова може бути оскаржена в установленому законодавством порядку на протязі 7 діб.
Суддя
Угорчук В.В.