Номер провадження: 22-ц/813/5800/20
Номер справи місцевого суду: 947/573/20
Головуючий у першій інстанції Коваленко О. Б.
Доповідач Сегеда С. М.
28.10.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Гірняк Л.А.,
Комлевої О.С.,
за участю:
секретаря Ющак А.Ю.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Тищенко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «Еаsусоn», апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Колодяжна Альвіна Валеріївна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, та скасування державної реєстрації, визнання права власності на майно,
встановив:
14 січня 2020 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус ОМНО Колодяжна А.В., про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної реєстрації, визнання права власності на майно.
Разом із позовною заявою, позивачка надала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна-23790151101, який належить на праві власності ОСОБА_1 .
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 24 січня 2020 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову було задоволено.
Накладено арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 23790151101, який належить на праві власності ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали Київського районного суду м. Одеси від 24 січня 2020 року про забезпечення позову, та постановлення нової, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
При цьому колегія суддів виходить із того, що учасники справи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, призначеного на 28.10.2020 року, на 13.00 год., як то передбачено ст. 130 ЦПК України, у тому числі відповідачка ОСОБА_3 , оскільки за адресою її державної реєстрації, вона відсутня (а.с. 86-99).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, обрані варіанти забезпечення позову не порушать права та інтереси інших осіб, а й навпаки є превентивними заходами щодо таких порушень.
З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ч. 1,2ст. 149 ЦПК України, єдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У відповідності до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов'язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язковість виконання судових рішень задекларована статтею 1291 Конституції України.
Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Як вбачається з виділених матеріалів, спір між учасниками справи виник з приводу визнання недійсним договору купівлі-продажу садового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В. за № 288 від 19.03.2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також скасування державної реєстрації речового права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно, зареєстроване на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 03.03.2011 року у справі № 1512/2-2718/11.
У своїй заяві позивачка, зазначила, що постановою Одеського апеляційного суду від 04.12.2019 року скасовано право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно: садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , а тому державна реєстрація права власності на таке майно має бути також скасована, що походить із факту скасування судового рішення, на підставі якого і проводилась державна реєстрація речового права.
Разом з цим, факт відмови у визнанні права власності ОСОБА_3 на спірний житловий будинок не спричинив автоматичного скасування державної реєстрації речового права на садовий будинок у державному реєстрі, у зв'язку з чим існує реальна загроза відчуження даного об'єкта нерухомого майна третім особам.
Крім того, відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.01.2020 року за № 195677259 (а.с. 30-32), у відношенні відповідача ОСОБА_1 вже внесені зміни до відомостей про нерухоме майно, яке зареєстровано за ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення у разі задоволення позову ОСОБА_2 .
Що стосується співмірності позовних вимог, то колегія суддів зазначає, що даний спір виник саме з приводу визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного садового будинку в цілому, а не якоїсь його частки, про що безпідставно вказує заявник апеляційної скарги. З цих підстав, накладення арешту на вказане нерухоме майно, а саме на житловий садовий будинок, який є предметом спірного договору купівлі-продажу, свідчить про співмірність вжитих заходів забезпечення позову заявленим поз овним вимогам.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, оскільки ухвалу у справі постановлено у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 24 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03.11.2020 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.А. Гірняк
О.С. Комлева