Номер провадження: 11-кп/813/1617/20
Номер справи місцевого суду: 521/178/18
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
28.10.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції під час трансляції з ДУ «Вознесенська виправна колонія» клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_8 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадян України, з середньою спеціальною освітою, не працює, не одружений, зареєстрованому за адресою АДРЕСА_1 , фактично до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_2 ,
обвинуваченому у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, частинами 1 та 2 ст.187 КК України, -
Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 05 березня 2019 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186, частинами 1 та 2 ст.187 КК України та йому призначено покарання:
- за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;
- за ч.1 ст.187 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;
- за ч.2 ст.187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, що є власністю обвинуваченого, окрім житла.
На підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, що є власністю обвинуваченого, окрім житла.
Відповідно до ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 24 жовтня 2015 року і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років із конфіскацією всього майна, що є власністю обвинуваченого, окрім житла.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України у строк відбутого ОСОБА_8 основного покарання у виді позбавлення волі зараховано строк його попереднього ув'язнення з 21 грудня 2017 року до дня набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Не погодившись із зазначеним вироком суду захисник ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , в якій просив змінити вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_8 в частині обвинувачення за ч.2 ст.186 КК України, виправдати в частині обвинувачення за ч.1 ст.187 КК України у зв'язку з відсутністю доказів винуватості ОСОБА_8 , а також змінити кваліфікацію дій ОСОБА_8 за епізодом вчинення злочину щодо заволодіння чужим майном поєднаним з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_10 на ч.2 ст.189 КК України, та кваліфікувати його дії як вимогу передачі чужого майна, з погрозою насильства над потерпілим, або розголошення відомостей, які потерпілий бажав зберегти в таємниці (вимагання). Крім того, захисник зазначив про призначення судом першої інстанції занадто суворого покарання, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2019 року апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 була залишена без задоволення, а вирок Малиновського районного суду м.Одеси від 05 березня 2019 року - залишений без змін.
Вказана ухвала Одеського апеляційного суду була скасована постановою колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2020 року, а кримінальне провадження було направлено на новий апеляційний розгляд.
При цьому, обвинуваченому ОСОБА_8 був залишений без змін застосований до нього запобіжний захід у виді тримання під вартою не більше ніж на 60 днів, до вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо обрання йому запобіжного заходу.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_8 був продовжений строк тримання під вартою на 60 днів до 07 листопада 2020 року.
В судовому засіданні Одеського апеляційного суду 28 жовтня 2020 року прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою на 60 днів.
Вимоги клопотання обґрунтував тим, на теперішній час не зменшились і продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжких корисливих злочинів, раніше він вже притягався до кримінальної відповідальності, а тому більш м'які запобіжні заходи не пов'язані з позбавленням волі не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_6 , який підтримав своє клопотання, думку обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_11 , які заперечували проти задоволення клопотання прокурора, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Зі змісту ст.199 КПК України вбачається, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявні обставини, що перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Частиною 4 ст.199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до ст.5 Конвенції, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом: п.с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення, або обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд погоджується з позицією прокурора стосовно того, що на теперішній час не зменшився і продовжує існувати ризик того, що перебуваючи на свободі обвинувачений ОСОБА_8 може вдатися до спроб переховуватись від суду, оскільки за вироком суду першої інстанції йому було призначено остаточне реальне покарання у виді 9 років позбавлення волі.
Апеляційний суд враховує, що у ОСОБА_8 відсутні міцні соціальні зв'язки, він не одружений, не має утриманців, ніде не працює, а отже не має джерел доходу.
Крім того, раніше ОСОБА_8 вже був судимий і нові злочини, за які на теперішній час він притягується до кримінальної відповідальності, були вчиненні ним в період іспитового строку.
Викладені обставини негативно характеризують особу ОСОБА_8 і доводять про існування ризику, передбаченого п.5) ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що перебуваючи на свободі обвинувачений може продовжувати вчиняти нові корисливі злочини.
Апеляційний суд переконаний, що на теперішній час лише запобіжний захід у тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 та може запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1) та 5) ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені апеляційним судом.
Оскільки інкриміновані ОСОБА_8 злочини були вчинені із застосуванням фізичного насильства до потерпілих, апеляційний суд керуючись положеннями п.1) ч.4 ст.183 КК України не визначає розмір застави, в якості альтернативного запобіжного заходу обвинуваченому.
З цих підстав апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
У судовому засіданні, яке відбулось 16 липня 2020 року обвинувачений ОСОБА_8 заявив усне клопотання, в якому просив проводити апеляційний розгляд кримінального провадження стосовно нього в режимі відеоконференції з ДУ «Вознесенська виправна колонія».
Відповідно до ч.2 ст.336 КПК України суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження.
За таких обставин, з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин кримінального провадження, забезпечення учасникам судового розгляду необхідних умов для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, апеляційний суд вважає за необхідне проводити розгляд апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 05 березня 2019 року в режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, а саме з ДУ «Вознесенська виправна колонія»
Керуючись статтями 177, 178, 183, 197, 199, 336, 405, 419 КПК України, апеляційний суд
Клопотання прокурора Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 26 грудня 2020 року включно.
Оголосити перерву в розгляді апеляційної скарги захисника ОСОБА_9 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 05 березня 2019 року відносно ОСОБА_8 до 11 години 00 хвилин 23 грудня 2020 року.
Доручити службовим особам ДУ «Вознесенська виправна колонія» організувати наступне судове засідання призначене на 11 годину 00 хвилин 23 грудня 2020 року в режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення (дистанційне судове провадження), а саме з приміщення ДУ «Вознесенська виправна колонія».
Копію ухвали направити до ДУ «Вознесенська виправна колонія» для виконання.
Ухвала апеляційного суд набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3