Номер провадження: 22-ц/813/3777/20
Номер справи місцевого суду: 520/13399/19
Головуючий у першій інстанції Гниличенко М. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
03.11.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2019 року у складі судді Гниличенко М.В.,
У червні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 20.09.2010 відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н, згідно якої отримав кредит у розмірі 195000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Оскільки відповідачем належним чином не виконані зобов'язання за кредитним договором, позивач зазначив, що у нього станом на 02.04.2019 наявна заборгованість 217330,60 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 183929,93 грн та 33400,67 грн заборгованості за нарахованими відсотками. При цьому позивач просив стягнути з відповідача лише заборгованість за кредитом у розмірі 183929,93 грн.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить провести розгляд справи за участю представника позивача, викликавши його у судове засідання, рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що повністю згодний з умовами кредитування та отримання кредиту саме на таких умовах. Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований. З банківської виписки вбачається, що відповідач користувався коштами та здійснював погашення заборгованості. У разі незгоди з розрахунком суд повинен був здійснити свій розрахунок.
Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Враховуючи наведене, справа розглянута в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, тому клопотання про виклик в судове засідання задоволенню не підлягає.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
20.09.2010 ОСОБА_3 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за якою відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач не повернув належні грошові суми, внаслідок чого позивачем розрахована заборгованість станом на 02.04.2019 та він просив суд стягнути 183929,93 грн заборгованості за кредитом.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
За приписом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Статтею 525 ЦК заборонено односторонню відмову від зобов'язання або односторонню зміну його умов.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 1049 ЦК Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Банк, пред'являючи позов, просив стягнути заборгованість за кредитом, обґрунтовуючи право вимоги розрахунком кредитної заборгованості за договором і посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Тарифи.
Рішення ухвалене в заочному порядку, при цьому протягом часу розгляду справи, відповідач, отримавши позовну заяву жодних заперечень не надав, контрозрахунку не представив, факт укладання договору не оспорював, а предметом стягнення є не відсотки, які можуть змінюватись, а тіло кредиту.
Зважаючи на викладене, слід вважати встановленим, що відповідач отримав від позивача кредитні кошти, проте не повернув їх у визначений строк.
Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, тому враховуючи вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а отже позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів - суми непогашеного кредиту в розмірі 183929,93 грн.
За таких обставин, апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову та вважає за необхідне позов задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 20.09.2010 в розмірі 183929,93 грн.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржене рішення скасувати, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 20.09.2010 в розмірі 183929,93 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2019 року скасувати.
Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 20.09.2010 в розмірі 183929,93 грн, судові витрати в розмірі 4138,42 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
Судді: