Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"19" квітня 2020 р. Справа № 54/328-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Цвірі Д.М.
за участю представників сторін:
позивача -Маковій Ю.В. директор
відповідача - Лагутіна В.В. за довіреністю б/н від 02.12.2009 року
розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватної фірми «Орнатус», м. Харків (вх. № 1017 Х/3-9 від 02.04.2010 р.) на рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2010 по справі № 54/328-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сайлас», м. Харків
до Приватної фірми «Орнатус», м. Харків
про стягнення 140 653,34 грн.,
встановила:
В грудні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сайлас», м. Харків (далі позивач, ТОВ «Сайлас») звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило суд стягнути з Приватної фірми «Орнатус», м. Харків (далі відповідач, ПФ «Орнатус») на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором постачання № 404/08/07, укладеним між сторонами 23.07.2007 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 140 653,34 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.03.2010 р. у справі № 54/328-09 (суддя Хачатрян В.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПФ «Орнатоус»на користь ТОВ «Сайлас»140 653,34 грн. основного боргу, 1 406,53 грн. вират з державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивоване тим, що в результаті невиконання відповідачем умов договору, укладеного між ТОВ «Сайлас»та ПФ «Орнатус»№ 404/08/07 від 23.07.2007 р., в частині оплати вартості товару, поставленого на виконання даного договору, у відповідача виникла заборгованість.
Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2010 р. по справі № 54/328-09 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги того факту, що відповідач не отримував товар за видатковими накладними № 31 від 31.03.2009 р., № 28 від 27.03.2009 р., № 60 від 29.10.2008 р. на загальну суму 235 300,80 грн., а довіреності № 7/968 від 28.10.2008 р., № 88 від 27.03.2009 р., № 92 від 31.03.2009 р., надані позивачем на підтвердження отримання товару саме за даними накладними не є належним доказом в порядку ст. 34 ГПК України. Також відповідач зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів у позивача щодо наявності замовлення покупця в порядку п. 1.1. та 2.1 спірного договору, так як дане клопотання було заявлене з метою доведення за вищевказаними видатковими накладними товар відповідачем не замовлявся, а отже не повинен був поставлятись. Також, на думку відповідача, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що всі поставки здійснювалися в рамках спірного договору, в зв'язку з тим, що інших відносин на даний час між сторонами не існувало, тоді як між сторонами існував ще один договір № 405/08/07, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи додаткова угода до договору 405/08/07. Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оплата за договором мала здійснюватися на умовах відстрочення платежу на 25 днів з моменту поставки, хоча, на думку відповідача, відповідно п. 5.3 договору оплата здійснюється на умовах реалізації з відстроченням платежу на 25 днів, тобто оплата має здійснюватися протягом 25 днів з моменту реалізації продукції, а не з моменту її поставки. Щодо порушень норм процесуального права відповідач зазначає, що, на думку відповідача, ГПК не надає право суду оголошувати перерву чи відкладати розгляд справи для підготовки рішення.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.04.2010 р. апеляційну скаргу ПФ «Орнатус», м. Харків прийнято до провадження, призначено до розгляду на 19.04.2010 р.
Позивачем не було надано відзиву на апеляційну скаргу відповідача.
В судове засідання 19.04.2010 р. з'явились представники сторін та надали пояснення по справі.
19.04.2010 року до канцелярії Харківського апеляційного господарського суду представником відповідача надане клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, в зв'язку з тим, що на деяких видаткових накладних підпис особи, що отримала товар не збігається із підписом, що зазначений у довіреності на отримання товару, що, на думку відповідача, є підставою ствердження відповідача про неотримання товару за деякими видатковими накладними.
Колегія суддів, вислухавши обґрунтування заявленого клопотання, думку позивача, важчає за необхідне в його задоволенні відмовити з підстав, які будуть наведені в мотивувальній частині постанови.
Окрім цього відповідно до п. 4 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей»№ 99 від 16.05.1996 р. довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві.
Для розгляду даної справи ухвалою заступника голови Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2010 р. було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В., суддя Шевель О.В.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників позивача, відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області має бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.07.2007 р. між ПФ «Орнатус»(Покупець) та ТОВ «Сайлас»(Постачальник) був укладений Договір поставки № 404/08/07 (далі Договір).
Згідно п.1.1. Договору, позивач (постачальник) зобов'язався в порядку та строки, зазначені у Договорі, передати у власність покупцю (відповідачу) мюзле (товар), у відповідній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а відповідач зобов'язався такий товар прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.
Відповідно пункту 1.3 Договору, кількість та асортимент кожної партії товару зазначається в накладній, складеній на підставі замовлення відповідача, яка є невід'ємною частиною договору. Накладні оформлюються на кожну партію товару та мають силу специфікації до договору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання своїх зобов'язань за спірним Договором, поставив відповідачу протягом жовтня 2008 - квітня 2009 року товар на загальну суму 140 653,34 грн., що підтверджується наданими позивачем видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи, а відповідач зазначений товар прийняв, що підтверджується підписом уповноважених осіб на видаткових накладних та довіреностями на отримання матеріальних цінностей, копії яких залучено до матеріалів справи.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Цивільні права і обов'язки виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст. 174 ГК України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) -тобто погодженою дією двох або більше сторін.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.3 спірного Договору передбачено, що відповідач повинен здійснити оплату за поставлений товар на умовах відстрочки платежу на 25 банківських днів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.
Позивачем 19.10.2009 р. на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою погасити виниклу заборгованість, відповіді на яку відповідачем не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов спірного Договору, отриману продукцію не оплатив, у зв'язку з чим, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за поставлений товар в розмірі 140 653,34 грн.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Наведені обставини свідчать про те, що відповідач не виконав належним чином своїх обов'язків відповідно до договору поставки № 404/08/07 від 23.07.2007 р., у зв'язку з чим порушив вимоги ст. 526 ЦК України, що призвело до його заборгованості перед позивачем на вищезазначену суму.
Враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, не надання відповідачем суду доказів про погашення боргу суд першої інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в межах суми основного боргу у розмірі 140 653,34 грн., з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Твердження відповідача про те, що існував ще один договір № 405/08/07 не знайшли відображення в матеріалах справи та недоведені відповідачем. Так як поставки за видатковими накладними № 60 від 29.10.2008 р., № 20 від 19.03.2009 р., № 23 від 20.03.2009 р., № 24 від 24.03.2009 р., № 25 від 25.03.2009 р., № 26 від 26.03.2009 р., № 27 від 27.03.2009 р., № 28 від 27.03.2009 р., № 30 від 31.03.2009 р., № 31 від 31.03.2009 р., № 33 від 03.04.2009 р., № 27 від 10.04.2009 р., № 38 від 14.04.2009 р. відбувались в межах договору № 404/08/07 від 23.07.2007 р., про що прямо зазначено у відповідних накладних, оскільки предмет договору та строки поставки товару співпадають між собою, інших правовідносин між сторонами на той час не існувало.
Щодо тверджень відповідача про відсутність замовлень покупця (відповідача) в матеріалах справи, що є необхідною умовою здійснення поставок на виконання спірного договору, колегія суддів зазначає, що п. 2.1 договору сторони передбачили, що замовлення надаються позивачу за допомогою електронної пошти, факсимільного зв'язку або шляхом зв'язку, який забезпечує фіксування тексту та дати замовлення, або іншим шляхом, прийнятним для покупця.
Щодо тверджень відповідача про не отримання від позивача документів зазначених в п. 2.7 договору, що на думку відповідача свідчить про те, що поставка товару здійснювалась не на виконання спірного договору, колегія суддів не погоджується з цим твердження виходячи з того, що товар прийнято відповідачем без будь-яких зауважень.
Також колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що оплата товару має здійснюватись по факту реалізації товару на протязі 25 днів, оскільки у п. 5.3 договору взагалі не згадується про факт реалізації товару.
Відповідач в обґрунтування своєї позиції у справі посилався на те, що господарським судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідач взагалі не отримував товару за видатковими накладними № 31 від 31.03.2009 р., № 28 від 27.03.2009 р., № 60 від 29.10.2009 р. на загальну суму 235 300,80 грн., в яких підписи осіб, що отримали товар, не співпадають підписами уповноважених на отримання матеріальних цінностей осіб, які містяться в довіреностях.
Відповідно до п. 2 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей»№ 99 від 16.05.1996 р. сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Позивачем в обґрунтування позову надано довіреності за всіма поставками товару. Отже, ці документи є належними доказами, які підтверджують факт отримання відповідачем товару за спірним договором в розумінні ст. 34 ГПК України.
Судова колегія вивченням матеріалів справи встановила, що видаткові накладні № 31 від 31.03.2009 р., № 28 від 27.03.2009 р., № 60 від 29.10.2009 р. на загальну суму 235 300,80 грн. містять посилання на довіреності № 92 від 31.03.2009 р., № 88 від 27.03.2009 р., та № 7/968 від 28.10.2009 р. відповідно, факт видачі яких відповідачем не заперечуєтсья, та які містять узгоджену з видатковими накладними інформацію щодо товару щодо найменування, кількості та одиниці виміру.
Крім того, на думку судової колегії, сам факт посилання у видаткових накладних на номер і дату видачі довіреності, свідчить про отримання уповноваженими представниками відповідача товару, оскільки відповідно до п. 4 вказаної вище Інструкції довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві, а отже тільки ці особи могли передати інформацію про дату та номер довіреності, які вказані у видаткових накладних наданих позивачем.
Відповідач в обґрунтування своєї позиції по справі посилався на те, що позивачем були відпущені матеріальні цінності за неналежно оформленими довіреностями, зокрема довіреності складені з порушенням вимог Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р.
Разом з тим, відповідальність за належне оформлення довіреностей відповідно до вказаної Інструкції покладається на керівника підприємства.
Дії сторін по фактичній передачі матеріальних цінностей свідчать про порушення відповідачем вимог вказаної Інструкції.
З урахуванням фактичних матеріалів справи та положень ст.ст. 11, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог позивача в розмірі 140 653,34 грн.
Колегія суддів вважає, що в своїй апеляційній скарзі відповідач не навів таких обставин порушення судом норм матеріального та процесуального права, які були б підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Згідно ст.90 ГПК України, господарський суд, виявивши в діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 712 ЦК України, ст.ст.90, 99, 100, п.1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Приватної фірми «Орнатус», м. Харків -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 17.03.2010 р. у справі № 54/328-09 -залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді