Справа № 756/5303/20 Головуючий у суді І інстанції Шевчук А.В.
Провадження № 33/824/3151/2020 Доповідач: Капічон О.М.
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП
03 листопада 2020 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Капічон О.М. за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Маркєлова В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Маркєлова В.В. на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 15 червня 2020 року, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Відповідно до постанови судді, 10 квітня 2020 року, о 00 год. 20 хв. на Північному мосту у м. Києві, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечного бокового інтервалу та вчинив зіткнення з транспортним засобом «CHEVROLET» д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Водій ОСОБА_1 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху.
Крім того, 10 квітня 2020 року, о 00 год. 20 хв. на Північному мосту у м. Києві, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків. Водій ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 15 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
На вказану постанову захисник ОСОБА_1 - адвокат Маркєлов В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 15 червня 2020 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог вказав, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови порушив вимоги ч. 1 ст. 268 КУпАП, в частині обов'язкової присутності особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи.
Крім того, апелянт зазначив, що під час ознайомлення з матеріалами справи був виявлений оптичний диск без будь-яких даних з приводу того, яка інформація в ньому міститься, коли і ким він був наданий і на якій підставі він був долучений до матеріалів справи. На законну вимогу сторони захисту надати для ознайомлення відеозапис, йому було відмовлено в зв'язку з тим, що із вказаним відеозаписом він зможе ознайомитися під час судового засідання.
В частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП постанова суду не оскаржується.
Заслухавши доповідача, адвоката Маркєлова В.В., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи, переглянувши відео з нагрудної камери поліцейського та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції не дотримався вищезазначених вимог закону та дійшов необґрунтованих висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ґрунтується на протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 536452 від 10 квітня 2020 року, на письмових поясненнях, які містяться в матеріалах справи та відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції.
Однак, звказаними висновками суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 536452 вбачається, що 10 квітня 2020 року о 00 год. 20 хв. на Північному мосту у м. Києві, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «VOLKSWAGEN», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, в судовому засіданні апеляційного суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Маркєлов В.В. пояснив, що ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці, однак погодився пройти огляд у лікаря-нарколога.
Зазначене повністю підтверджується відеозаписом, який переглянутий апеляційним судом, та з якого вбачається, що працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці, в зв'язку з виявленими у нього ознаками алкогольного сп'яніння, на що останній відмовився. Далі працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у лікаря-нарколога, на що останній погодився, однак відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці, була сприйнята працівниками поліції як порушення вимог п. 2.5 ПДР України, а тому на останнього був складений протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 із подальшими змінами, встановлено, що лише у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на стан алкогольного сп'янінняв закладі охорони здоров'я, а навпаки, погодився на такий огляд.
Згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Таким чином, у зв'язку з недотриманням працівниками поліції вимог закону щодо проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, висновок суду про порушення останнім положень п. 2.5 ПДР України є безпідставним.
Щодо наявних в справі письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в яких зафіксовано лише факт відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, то апеляційний суд з врахуванням іншого доказу, а саме - відеозапису з нагрудного відеореєстратора поліцейського, на якому не зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан спяніння, вважає ці пояснення свідків недостатніми та суперечливими доказами наявності у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інші будь-які належні та допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.
На думку апеляційного суду, законність складання протоколу про адміністративне правопорушення з врахуванням усіх вище наведених обставин викликає розумні сумніви, які виключають можливість визнання цього документу як допустимого та достовірного доказу в справі.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до вимог ст.ст. 265-2 та 266 КУпАП за наявності підстав вважати, що особа, яка керує транспортним засобом, перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, працівник уповноваженого підрозділу України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, зобов'язаний тимчасово затримати транспортний засіб та відсторонити водія від керуванням транспортним засобом.
З матеріалів справи вбачається, що працівники поліції, склавши щодо ОСОБА_1 протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в порушення вимог ст.ст. 265-2 та 266 КУпАП не здійснили тимчасове затримання керованого ним транспортного засобу, не відсторонили його від керування цим транспортним засобом та дозволили йому продовжувати управляти автомобілем. Вказане ставить під сумнів законність подальших дій працівників поліції, оскільки вони не узгоджуються з фактичними обставинами справи.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Виходячи з наведеного, висновки суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, згідно яких його притягнуто до адміністративної відповідальності, не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Маркєлова В.В. - задовольнити частково.
Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 15 червня 2020 року в частині визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В решті постанову суду залишити без зміни.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Капічон