справа № 752/24266/19
провадження № 22-ц/824/13194/2020
03 листопада 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 серпня 2020 року у складі судді Чередніченко Н. П.,
встановив:
У листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів відповідача щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення сином 23 років.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що уклала шлюб з відповідачем 08 червня 2000 року, від якого мають повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти зареєстровані та проживають разом з нею. Відповідач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, який перебуває в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва. З огляду на те, що угоди про добровільну сплату аліментів між ними не досягнуто, їх син ОСОБА_3 є студентом 2 курсу Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, денне відділення факультету комп'ютерних наук та кібернетики, витрати на його утримання збільшились, що пов'язано з придбанням студентського приладдя, одягу та різних додаткових витрат, просила позов задовольнити.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20 серпня 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 21.11.2019 і до закінчення навчання, але не більше, чим до досягнення ОСОБА_3 23 років.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Свої доводи мотивує тим, що він постійно приймає участь в утриманні сина, фінансуванні необхідних витрат на його навчання, інших необхідних витрат на харчування, одяг, необхідне приладдя для навчання, комунальні витрати, «кишенькові» кошти, тощо.
Зазначив, що на підтвердження витрат на утримання сина він долучив до матеріалів справи копію виписок АТ КБ «ПриватБанк»: за період з 16.08.2018 по 14.01.2020; за період з 01.01.2020 по 28.03.2020 по рахунку № НОМЕР_1 , до якого приєднана картка позивача № НОМЕР_2 ; за період з 12.01.2020 по 28.03.2020 по рахунку № НОМЕР_3 ; за період з 14.01.2020 по 28.03.2020 по рахунку № НОМЕР_4 .
З картки позивача № НОМЕР_2 витрачаються належні йому кошти на придбання продуктів харчування, одягу, оплату комунальних та телекомунікаційних послуг, медикаменти, кишенькові кошти сину, тощо. Напередодні навчального року зняв значну суму коштів з рахунку і 100 000 грн передав позивачці.
Таким чином, було доведено належними та допустимими доказами його участь в утриманні сина, доньки та їх матері. Мотивів відхилення банківських виписок, платіжних документів про придбання речей для сина судом наведено не було.
До апеляційної скарги додатково надав виписку по рахунку АТ КБ "Приватбанк" за період з 21.11.2019 по 15.08.2020.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
Зазначила, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. Спільне майно між ними не поділено. На рахунку, про який йде мова в апеляційній скарзі, знаходились кошти, які є спільним майном подружжя. Передані відповідачем кошти в сумі 100 000 грн стосувались їх спільного майна, а не утримання дітей. З кінця серпня 2020 року даний картковий рахунок взагалі було закрито відповідачем. Комунальні послуги оплачує вона. Надані відповідачем квитанції свідчать про додаткові витрати на утримання дитини, які були здійснені з власної ініціативи у добровільному порядку. У випадку відмови у стягненні аліментів утримання дітей буде залежати від бажання та настрою батька.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Переглянувши справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 08 червня 2000 року, від якого мають повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані та проживають разом з позивачем. Відповідач проживає окремо.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 22 листопада 2019 року (справа №752/11157/19) шлюб між сторонами розірвано (а.с.25-26).
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є студентом 2 курсу освітнього рівня "бакалавр" денного відділення факультету комп'ютерних наук та кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Закінчує навчання 30 червня 2022 року (а.с.11).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітній син сторін продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги від батька, який має можливість її надавати. Переконливих доказів неналежного матеріального стану відповідача або інших обставин, з якими законодавець пов'язує звільнення від утримання повнолітнього сина, суду надано не було. Відповідачем не надано переконливих та достатніх доказів на підтвердження надання сину допомоги, як і не надано доказів досягнення між сторонами згоди щодо порядку та розміру аліментів.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до положень ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наданий відповідачем дублікат квитанції від 18.01.2019 про здійснення переводу суми депозиту на карту НОМЕР_5 , одержувач ОСОБА_1 , в сумі 500 000 грн (а.с.27), дублікат квитанції від 31.01.2020 про здійснення переказу коштів ОСОБА_1 в сумі 100 502,51 грн (а.с.65) не є доказом того, що вказані кошти передавались в рахунок сплати аліментів, в тому числі на утримання повнолітнього сина.
Як пояснила позивач, вказані кошти стосувались спільного майна подружжя, а не утримання дітей.
Виписки по картці НОМЕР_6 і додатковим карткам за період 16.06.2018-14.01.2020, з 01.01.2020 по 28.03.2020, з 21.11.2019 по 15.08.2020, які містять відомості, в тому числі, про рух коштів по рахунку НОМЕР_7 в АТ КБ "Приватбанк", що належить позивачу, а також фіскальний чек на суму 44 329 грн від 24.06.2018 на підтвердження витрат відповідача на придбання ноутбука для сина (а.с.28-56, 66-68, 91- 101) , не є належними та достатніми доказами на підтвердження доводів відповідача про належне виконання своїх батьківських обов'язків в частині надання матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дитини.
Враховуючи, що повнолітній син сторін проживає разом із матір'ю, продовжує навчання, у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач має можливість її надавати, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність правових підстав для стягнення аліментів.
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що аліменти на утримання повнолітнього сина повинні бути не тільки достатніми, але і співрозмірними з урахуванням мети аліментного зобов'язання.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції не в повній мірі було враховано ту обставину, що у відповідача також є неповнолітня донька, щодо якої він також має аліментні зобов'язання, а також наявність обов'язку у обох батьків надавати допомогу синові.
Виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що розмір аліментів повинен бути зменшеним до 1/6 частини доходів відповідача щомісячно.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів на підставі п.3 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає зміні.
В решті рішення суду є законним та обґрунтованим та підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 серпня 2020 року в частині визначення розміру аліментів змінити.
Зменшити розмір частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 , яка підлягає стягненню як аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, з 1/4 до 1/6 частини.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк