справа № 755/20916/19
провадження № 22-ц/824/12582/2020
02 листопада 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2020 року у складі судді Катющенко В. П.,
встановив :
23.12.2019 Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» ( далі- АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 10.01.2013 між ним та відповідачем було укладений кредитний договір (без номера), за яким позичальник отримав кредит в сумі 1 800 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % річних. ОСОБА_1 погодилася з тим, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» (далі - Умови та Правила) та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www. privatbank.uа, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
В подальшому банк використав своє право та змінив відсоткову ставку з 01.09.2014 до розміру 34,8% річних, з 01.04.2015 - до 43,2% річних. З 01.04.2019 впроваджені зміни в частині нарахування відсотків, а саме відповідно до п.2.1.1.2.12 договору, в разі порушення зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов'язань, починаючи з 181 - го дня з моменту порушення зобов'язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються на домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі : 86,4% для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд».
Позичальник не виконувала взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого станом на 28.11.2019 утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 12 670,15 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 1 879,05 грн; за відсотками на прстрочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; пеня - 9 456,69 грн; штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 579,53 грн.
Враховуючи викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість та понесені судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення між сторонами у 2013 році кредитного договору. В підписаній ОСОБА_1 анкеті-заяві не зазначено: вид платіжної картки «Універсальна», яку заявник бажає оформити; розмір бажаного кредитного ліміту; умови отримання кредиту; відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання та її визначеного розміру, а також відомості про розмір процентної ставки та порядок її нарахування. Надані банком Умови та Правила, які не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними, не можуть вважатися складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
У поданій апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - Крилова О. Л. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що АТ КБ «ПриватБанк» надало достатньо доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 грошових коштів та існування між сторонами кредитних правовідносин, зокрема підписану відповідачем анкету-заяву, виписку по рахунку, яка є первинним документом, що підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів, розрахунок заборгованості. Виписка про рух коштів клієнта була надана до суду разом із позовною заявою та в порушення ст. 76, 77, 80, 81, 209,213, 229 ЦПК України не досліджена судом першої інстанції.
Відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом, а отже при вирішенні даної справи мають бути враховані правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16, від 11 вересня 2019 року у справі 642/5533/15-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №205/2825/18.
Відзиву на апеляційну скаргу суду надано не було.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в ній доказами, поданими суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з цим позовом, АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що 10.01.2013 між ним та відповідачем було укладений кредитний договір (без номера), за яким позичальник отримав кредит в сумі 1 800 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % річних. ОСОБА_1 погодилася з тим, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» (далі - Умови та Правила) та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www. privatbank.uа, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору, крім підписаної відповідачем анкети-заяви, позивач також надав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг без зазначення, яким наказом його було затверджено, розрахунок заборгованості.
Виписки про рух коштів клієнта суду першої інстанції разом із позовною заявою надано не було, а тому остання і не могла бути досліджена судом першої інстанції.
Згідно з наданим банком розрахунком станом на 28.11.2019 у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором в розмірі 12 670,15 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 1 879,05 грн; за процентами, нарахованими згідно ст. 625 ЦК України 254,88 грн; пеня - 9 456,69 грн, по судовим штрафам - 1079,53 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом встановлено, що в анкеті-заяві, в якій міститься підпис ОСОБА_1 , не зазначено: тип платіжної картки «Універсальна», яку заявник бажає оформити; розмір кредитного ліміту; умови отримання кредиту; номер виданої кредитної картки. Інші надані позивачем документи (Тарифи банку, Умови та Правила) не підписані відповідачем.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції інстанції дійшов правильного висновку про те, що АТ КБ «ПриватБанк» не доведено належними та допустимими доказами факт укладення між сторонами у 2013 році кредитного договору, оскільки в підписаній ОСОБА_1 анкеті-заяві відсутні відомості про: вид платіжної картки, яку заявник бажає оформити; розмір кредитного ліміту; умови отримання кредиту; номер виданої картки. Інші надані позивачем документи (Тарифи банку, Умови та Правила) не містять підпису відповідача.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Аргументи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 погодилася з тим, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами складає між нею і банком договір, не заслуговують на увагу, оскільки вказана заява не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору в розмірі та на умовах, зазначених у позовній заяві.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що Умови та Правила, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.
З огляду на викладене та з урахуванням того, що надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила, без зазначення дати їх затвердження, та які відрізняються від Умов та Правил, які містяться на сайті АТ КБ «ПриватБанк» в редакції, чинній на момент підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, не містять підпису відповідача про ознайомлення з ними, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ці Умови та Правила не можна вважати належним доказом укладення між сторонами кредитного договору.
Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, оскільки банком не доведено укладання кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми. Тому позовні вимоги про стягнення грошових сум згідно з умовами такого договору не можуть бути задоволені.
Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України є неспроможними, оскільки Умови та Правила, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Посилання заявника на постанову Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 755/18246/15-ц колегією суддів не береться до уваги, оскільки у вказаній справі було встановлено інші фактичні обставини, а саме те, що згідно з розрахунком кредитної заборгованості та випискою по рахунку позичальник частково сплачував борг, користувався кредитними коштами, тобто погоджувався з Умовами та Правилами.
Поряд з цим у справі, яка переглядається, встановлено, що в анкеті-заяві відсутні відомості про оформлення ОСОБА_1 кредитного договору в розмірі та на умовах, зазначених у позовній заяві. Інші надані позивачем документи (Тарифи банку, Умови та Правила) не містять підпису відповідача.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, позивач посилається на постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 153/1334/16, від 11 вересня 2019 року у справі №642/5533/15, від 18 грудня 2019 року у справі №205/2825/18, в яких зазначено, що укладення між сторонами договору шляхом підписання відповідачем анкети-заяви відповідає вимогам ст. 633, 634 ЦК України. Підписуючи довідку про ознайомлення з умовами кредитування, відповідач погодилася у письмовому вигляді з умовами кредитування. Довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки та виписка за рахунком доводять факт отримання відповідачем кредитної картки та її використання. Факт виконання кредитного договору може свідчити про визнання договірних відносин.
Разом з тим, в даній справі позивачем не надано підписаної відповідачем довідки про умови кредитування та виписки за рахунком, доказів отримання кредиту, який відповідач частково погашав.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Позивач не надав суду першої інстанції виписку про рух коштів, а в апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» не навів об'єктивних причин, які перешкодили йому подати зазначений доказ у встановлений законом строк.
Довідку про умови кредитування не було надано ні суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, рішення ухвалено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд
постановив :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2020 року без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: Т. А.Семенюк
І. М. Рейнарт