справа № 759/9079/20
провадження № 22-ц/824/12354/2020
02 листопада 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т.А.,
розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2020 року в складі судді П'ятничук І. В.,
встановив:
01.06.2020 Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі- АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.05.2016 у розмірі 12 145, 72 грн станом на 21.04.2020.
Посилалося на ті підстави, що 26.05.2016 між ним та відповідачем було укладений кредитний договір (без номера), за яким надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» (далі - Умови та Правила) та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www. privatbank.uа, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку ( № НОМЕР_1 , дата відкриття 21.02.2016, термін дії 02/20).
Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, проте не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, має відображення у розрахунку заборгованості та підтверджується випискою по рахунку.
Відповідно до п. 2.1.1.7.6 договору, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф згідно тарифів в розмірі 500 грн + 5% від суми позову.
В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019, згідно п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що в разі починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язання клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов'язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі : 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна голд».
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, відповідач станом на 21.04.2020 має заборгованість 12 145,72 грн, яка складається з наступного:
- 7 198,07 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту,
- 3 400, 38 грн - заборгованість за простроченими відсотками;
- 000,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України;
- штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил : 500 грн (фіксована частина), 554,56 грн (процентна складова).
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.05.2016 в сумі 7 198,07 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - Крилова О. Л. просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту відповідно до ст. 625 ЦК України та неустойки, допустивши грубе порушення норм цивільного права.
Відповідач, підписуючи анкету-заяву від 26.05.2016, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості висловив свою згоду з формою договору та його умовами. У виписці по рахунку відображено всі операції із погашення заборгованості, а також зняття грошових коштів, розмір нарахованих відсотків та штрафних санкцій за порушення зобов'язання. Дії з користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування. Отже, є доведеним факт укладання між позивачем та відповідачем договору, який складається не лише з заяви позичальника, а й також з Умов та Правил, Тарифів. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України. В даній справі банком заявлені вимоги про стягнення процентів відповідно до ст. 625 ЦК України, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Відзиву на апеляційну скаргу суду надано не було.
Відповідно до положень ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в ній доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з цим позовом, АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що 26.05.2016 між ним та відповідачем було укладений кредитний договір (без номера) з метою отримання банківських послуг.
ОСОБА_1 погодився з тим, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www. privatbank.uа, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору, крім підписаної відповідачем анкети-заяви, позивач також надав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг без зазначення, яким наказом його було затверджено, розрахунок заборгованості, довідку про кредитну картку ( № НОМЕР_1 , дата відкриття 21.02.2016, термін дії 02/20), без зазначення її типу, виписку про рух коштів клієнта по рахунку станом на 24.04.2020.
Згідно змісту позовної заяви, заборгованість відповідача станом на 21.04.2020 складається з наступного:
- 7 198,07 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту,
- 3 400, 38 грн - заборгованість за простроченими відсотками;
- 000,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України;
- штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил : 500 грн (фіксована частина), 554,56 грн (процентна складова).
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення процентів, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції виходив з того, що такої вимоги позивач не пред'являв.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у вказаній частині, оскільки воно відповідає обставинам справи та наведеному в позовній заяві розрахунку заборгованості, який не містить визначення розміру заборгованості за відсотками згідно ст. 625 ЦК України.
Рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 7 198, 07 грн сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по простроченим відсоткам в сумі 3 400 грн та штрафам на загальну суму 1 54,56 грн, суд першої інстанції виходив з того, що в підписаній відповідачем анкеті-заяві процентна ставка не зазначена, остання не містить умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання. Надані банком Умови та Правила та Тарифи, які не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними, не можуть вважатися складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Судом встановлено, що в анкеті-заяві, в якій міститься підпис ОСОБА_1 , не зазначено: тип платіжної картки «Універсальна», яку заявник бажає оформити; розмір кредитного ліміту; умови отримання кредиту. Інші надані позивачем документи (Тарифи банку, Умови та Правила) не підписані відповідачем.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Аргументи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 погодився з тим, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами складає між ним і банком договір, не заслуговують на увагу, оскільки вказана заява не містить відомостей про оформлення відповідачем кредитного договору в розмірі та на умовах, зазначених у позовній заяві.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що Умови та Правила, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами.
З огляду на викладене та з урахуванням того, що надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила не містять підпису відповідача про ознайомлення з ними, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ці Умови та Правила не можна вважати належним доказом на підтвердження визначеного сторонами розміру процентів та штрафів, умов та порядку їх нарахування.
Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом розміру заборгованості, оскільки банком не доведено погодження умов договору щодо базової відсоткової ставки по кредитному договору, умов нарахування та розмір штрафів з дотриманням передбаченої законом форми. Тому позовні вимоги про стягнення грошових сум згідно з умовами такого договору не можуть бути задоволені.
Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування до спірних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України є неспроможними, оскільки Умови та Правила, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитом, наданий банком витяг з Умов та Правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
З наведених підстав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що банк не довів, що саме надані Умови є складовою кредитного договору і що саме ці Умови відповідач мав на увазі, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами в обумовленому позивачем розмірі.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Наведене також узгоджуються з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 10 червня 2020 року у справі № 759/5029/18 .
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального і матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - залишити без змін.
Керуючись ст.367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України суд
постановив :
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 06 липня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: Т. А. Семенюк
І. М. Рейнарт