Справа № 761/7250/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2501/2020 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
іменем України
29 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2020 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Семигинів, Стрийського району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду, 31 січня 2020 року приблизно о 20 год. 18 хв. ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні супермаркету «Білла», який розташований за адресою: м. Київ, Майдан Незалежності, 2, ТЦ «Глобус» (2 лінія), звернув свою увагу на прилавки з товаром, який продавався у вказаному супермаркеті. В цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел ,направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, яке належить підприємству з 100% іноземними інвестиціями «Білла Україна». Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 підійшов до торгових полиць та переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, взяв з прилавку 5 банок консерви « М'ясо криля» фірми «Аквамарин», закупівельною вартістю 70 грн. 39 коп. кожна банка, загальною вартістю 351 грн. 39 коп., та поклавши в кишені своєї куртки, не розрахувавшись, вийшов з приміщення магазину, але одразу був затриманий охороною супермаркету «Білла». Отже, всього ОСОБА_7 таємно, повторно намагався викрасти майно підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла Україна» на загальну суму 351 грн. 96 коп., при цьому вчинив усі дії ,які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин не довів до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий охоронцями закладу, а викрадене майно у нього було вилучене. Таким чином, ОСОБА_7 вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), повторно, при цьому виконав усі дії які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Шевченківського районного суду від 05.05.2020 року скасувати в частині призначеного покарання та визначити більш м'який вид покарання. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що визначене судом покарання вважає не справедливим внаслідок суворості та таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вважає, що судом не було враховано, що скоєний ним злочин, відноситься до злочинів середньої тяжкості, заподіяна шкода та претензії з боку потерпілого відсутні, окрім того має місце реєстрації і проживання, задовільно характеризується за місцем проживання та перебування, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває. Вважає, що судом також не було враховано відсутність обтяжуючих обставин, а також його щире каяття та ставлення до вчиненого, що є пом'якшуючими обставинами. Також вважає, що було порушено вимоги кримінального процесуального закону, оскільки клопотання про обрання запобіжного заходу не було розглянуто у строки, визначені ст. 211 КПК України. У зв'язку з викладеним, вважає, що призначене судом покарання є явно несправедливим через суворість.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд першої інстанції, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчиненого злочину, які ніким не оспорювались, обмежившись допитом обвинуваченого, який свою вину визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним інкримінованого злочину.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкриміновано йому кримінального правопорушення, за зазначених у вироку обставин, відповідають фактичним обставинам даного провадження.
Згідно ст. 68 КК України суд при призначені покарання за незакінчений злочин, керуючись положеннями статей 65-67 цього Кодексу, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого щодо суворості призначеного покарання, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статі (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання, в повній мірі дотримався принципу індивідуалізації покарання, дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 неможливе без ізоляції від суспільства, та призначив йому покарання у виді 1 року позбавлення волі, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 68 КК України.
Таким чином, призначене ОСОБА_7 покарання є співмірним його протиправним діянням і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок тяжкості чи недостатнім для досягнення мети покарання.
При призначенні виду та розміру покарання ОСОБА_7 суд першої інстанції врахував: ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів; особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, суспільно-корисною працею не займається, раніше судимий; обставини, що пом'якшують покарання: розкаяння у вчиненому; відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також врахувавши, що ОСОБА_7 вчинив закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від волі ОСОБА_7 , оскільки він був затриманий працівниками охорони магазину, а також врахувавши короткий проміжок часу між звільнення за відбуття строку покарання за попереднім злочином та вчинення нового злочину через два дні вчинив новий злочин, що говорить про його стійке не бажання змінюватись та ставати на шлях виправлення, призначив ОСОБА_7 покарання у виді одного року позбавлення волі, не знайшовши підстав для застосування ст. 75 КК України або більш м'якого покарання.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 , зазначені в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції при призначені йому покарання не врахував особу винного, зокрема перебування на його утриманні малолітньої дитини та наявність місця проживання за яким має задовільну характеристику є безпідставними, оскільки суд першої інстанції в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого, який за місцем відбування покарання характеризувався посередньо, без визначеного роду занять, не має постійного джерела доходів, окрім того має непогашену судимість за вчинення злочину проти власності, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності в тому числі із позбавленням волі, однак він знову в короткий проміжок часу вчинив злочин проти власності, що свідчить про відсутність критичної оцінки ним своїх дій та небажання вести законослухняний спосіб життя і дотримуватись загальноприйнятих у суспільстві правил поведінки, що не дає підстав для застосування більш м'якого покарання, яке просить обвинувачений.
Колегія суддів критично ставиться на посилання обвинуваченого щодо відсутності претензій з боку потерпілою сторони, оскільки під час вчинення замаху на крадіжку шкода потерпілому завдана не була лише завдяки діям працівників охорони.
Доводи обвинуваченого щодо порушення судом першої інстанції вимог ч. 2 ст. 211 КПК України так як строк затримання без ухвали слідчого судді було порушено, не знайшли свого підтвердження та повністю спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Зокрема, в матеріалах кримінального провадження наявний протокол затримання ОСОБА_7 у вчиненні злочину від 01.02.2020 року, з яким останній ознайомлений, що підтверджується його підписом та, відповідно 03.02.2020 року за участі ОСОБА_7 , за клопотанням слідчого постановлена ухвала про застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.с. 46-49, 50).
Таким чином, доводи обвинуваченого з приводу порушення місцевим судом вимог ст. 211 КПК України, є надуманими та безпідставними, оскільки всі вимоги кримінального процесуального законодавства додержано та ОСОБА_7 був затриманий у строки, спосіб та в порядку визначеному положеннями КПК України. Жодних порушень колегією суддів не встановлено, клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 розглянуто судом у передбачений ст. 186 КПК строк - не пізніше 72 годин з моменту фактичного затримання ОСОБА_7 .
Таким чином, колегія суддів вважає вирок суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим, порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни або скасування вироку, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2020 року стосовно ОСОБА_7 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом трьох місяців з дня проголошення може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, засудженим ОСОБА_7 , який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий
Судді: