Справа № 369/11062/17 Головуючий в суді І інстанції Дубас Т.В.
Провадження № 22ц-824/9763/20 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
29 жовтня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Поливач Л.Д.,
за участі секретаря Примушка О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 травня 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,
У жовтні 2017 року прокурор Київської області звернувся до суду із вказаним позовом, та у подальшому подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд накласти арешт на спірні земельні ділянки, заборонити відповідачам та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи та здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на ці ділянки, посилаючись на наявність обґрунтованого ризику відчуження відповідачами на користь третіх осіб спірних земельних ділянок, тому, на його думку, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання можливого рішення суду.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 травня 2020 року заяву задоволено частково, накладено арешт на спірні земельні ділянки шляхом заборони відповідачам проводити будівельні роботи та здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на ці ділянки, а у задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, в якій просять її скасувати та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зокрема посилаються на те, що судом першої інстанції було об'єднано два окремих види забезпечення позову (накладення арешту та заборону вчиняти дії) в один, що не передбачено положеннями ст. 150 ЦПК України, що місцевим судом накладено арешт на спірні земельні ділянки за відсутності будь-яких доказів того, що невжиття цих заходів може утруднити виконання рішення суду та, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні і допустимі докази на підтвердження того, що відповідачі мають намір відчужити спірні ділянки чи продовжувати здійснювати на них забудову, через що вважають оскаржувану ухвалу необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з заявленими позовними вимогами, з метою унеможливлення утруднення виконання рішення суду, необхідно накласти арешт на спірні земельні ділянки шляхом заборони відповідачам проводити будівельні роботи та здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на ці ділянки.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2017 року прокурор Київської області звернувся до суду із позовом до Києво-Святошинської РДА та інших відповідачів фізичних осіб із позовом про визнання недійсними розпоряджень Києво-Святошинської РДА № 273 від 21 січня 2010 року та № 3582 від 12 грудня 2012 року та витребувавання на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння відповідачів фізичних осіб, зокрема і відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які розташовані в адміністративних межах Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області.
У подальшому, прокурор подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд накласти арешт на спірні земельні ділянки і заборонити відповідачам та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи та здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на ці ділянки, посилаючись на наявність обґрунтованого ризику відчуження відповідачами на користь третіх осіб спірних земельних ділянок.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до п.п. 1 і 2 ч. 2 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту і забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Отже, підставою для забезпечення позову є наявність обґрунтованого припущення , що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.
З матеріалів справи вбачається, що вже після відкриття Києво-Святошинським районним судом провадження у даній справі, не дивлячись на обізнаність щодо наявності судового спору з приводу земельних ділянок, деякими відповідачами було здійснено відчуження своїх земельних ділянок на користь інших осіб, а також проведено реєстрацію об'єктів нерухомості, розташованих на цих спірних земельних ділянках.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що, позаяк між сторонами існує спір щодо вказаних земельних ділянок, та з огляду на те, що такі заходи забезпечення позову є тимчасовими заходами, спрямованими на забезпечення виконання можливого рішення суду і вони не порушують майнових прав власників майна, то доводи заявника щодо наявності передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованими, при цьому невжиття вказаних заходів до вирішення справи по суті і набрання законної сили судовим рішенням може істотно ускладнити в разі задоволення позовних вимог ефективний захист поновлення порушених прав або інтересів, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах держави, при цьому підставою для задоволення заяви про забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а зазначені види заходів забезпечення позову, на яких наполягає прокурор, є співмірними із позовними вимогами.
У свою чергу, апелянтами не наведено належних, достатніх і допустимих доказів того, чим саме порушуються їхні права вжитими місцевим судом заходами забезпечення позову, і обставин щодо порушення їх прав вжитими заходами забезпечення позову у справі судом також не встановлено, при цьому обставини, що зумовили застосування цих заходів, не змінилися.
Посилання апелянтів на те, що заявником не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог та, що його доводи ґрунтуються виключно на припущеннях, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Також є безпідставними аргументи апелянтів щодо невжиття судом заходів забезпечення зустрічного позову.
Зустрічне забезпечення - по суті це гарантія відшкодування можливих для відповідача збитків та має на меті забезпечити певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів. Так, згідно з ч. 1 ст. 154 ЦПК України метою цього інституту є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
За приписами ч. 6 ст. 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Таким чином, клопотання про зустрічне забезпечення може бути подане та вирішене судом після застосування судом заходів забезпечення позову та за клопотанням іншої сторони, тому не вирішення судом питання зустрічного забезпечення в даному випадку не є підставою для скасування ухвали суду про забезпечення позову, оскільки це не позбавляє права обтяженої сторони звернутися з клопотанням про таке зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.
Разом з тим, позаяк суд першої інстанції, накладаючи арешт на земельні ділянки шляхом заборони відповідачам вчиняти будівництво на цих ділянках та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії, фактично об'єднав два різних самостійних види забезпечення позову в один і таке об'єднання не передбачене положеннями ст. 150 ЦПК України, а прокурор у своїй заяві просив вжити декілька окремих видів забезпечення позову, зокрема: накласти арешт на земельні ділянки та заборонити будь-яким особам і відповідачам проводити будівельні роботи на цих земельних ділянках та здійснювати реєстраційні дії щодо них, то апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, а оскаржувану ухвалу необхідно змінити, виклавши її резолютивну частину в частині задоволення вимог заяви щодо забезпечення позову відповідно до положень ст. 150 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 травня 2020 року у частині задоволення вимог заяви щодо забезпечення позову - змінити, виклавши її резолютивну частину у наступній редакції.
Накласти арештна земельні ділянки з кадастровими номерами 3222457401:02:002:5080, 322245740102:002:5073, 3222457401:02:002:5074, 3222457401:02:002:5076, 3222457401:02:002:5079, 3222457401:02:002:5097, 3222457401:02:002:5071, 3222457401:02:002:5081, 3222457401:02:002:5100, 3222457401:02:002:5072, 3222457401:02:002:5096, 3222457401:02:002:5098, 3222457401:02:002:5099, 3222457401:02:002:5091, 3222457401:02:002:5075, 3222457401:02:002:5077, 3222457401:02:002:5078, 3222457401:02:002:5082 та заборонити ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків та паспортні дані не відомі, адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків та паспортні дані не відомі, адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків та паспортні дані не відомо, адреса: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_18 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , адреса: 27025, с. Гнатівка, Добровеличківський район, Кіровоградська область), ОСОБА_4 , (реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_3 , паспортні дані не відомі, адреса: АДРЕСА_4 ), ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків та паспортні дані не відомі, адреса: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_9 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_10 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_7 ), ОСОБА_11 (реєстраційний номер облікової картки платника податків та паспортні дані не відомо, адреса: АДРЕСА_8 ), ОСОБА_12 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_9 ), ОСОБА_13 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_10 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_10 ), ОСОБА_14 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_12 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_13 , адреса: АДРЕСА_11 ), ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_14 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_15 , адреса: АДРЕСА_12 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_16 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_17 , адреса: АДРЕСА_13 ), ОСОБА_28 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_18 , паспортні дані не відомо, адреса: АДРЕСА_14 ), ОСОБА_16 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_19 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_20 , адреса: АДРЕСА_15 ), ОСОБА_17 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_21 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_22 , адреса: АДРЕСА_16 ) проводити будівельні роботи на цих земельних ділянках і здійснювати дії щодо державної реєстрації речових прав на ці земельні ділянки.
У іншій частині ухвалу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: