Справа № 761/41690/19 Головуючий в суді І інстанції Макаренко І.О.
Провадження № 22ц-824/12409/2020 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
29 жовтня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Мельника Я.С.,
суддів: Матвієнко Ю.О., Поливач Л.Д.,
за участі секретаря Примушка О.В.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення за договором позики,
У жовтні 2019 ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року залишено позовну заяву без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки позивач у визначений строк не надав оригіналів витребуваних судом письмових доказів.
Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права.
У обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає зокрема про те, що вона не отримувала ухвалу про відкриття провадження та надання строку для подання оригіналів письмових доказів, а через наявність карантинних обмежень не змогла вчасно отримати правову допомогу, оскільки перебувала за межами міста Києва, та у подальшому 06 серпня 2020 року на виконання вимог вказаної ухвали направила оригінал договору позики, однак, не зважаючи на це, її позов було залишено без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, через що, на її думку, суд першої інстанції належним чином не перевірив поважність причин неподання до суду оригіналів письмових доказів, що призвело до обмеження її у доступі до правосуддя.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зокрема є зокрема неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою у визначений судом строк не надано оригіналів письмових доказів, причини їх неподання суду не повідомлені, заяви про продовження строку на надання доказів не подано, тому, у зв'язку з неможливістю ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення без наявності витребуваних доказів, які не було надано позивачкою без поважних причин, позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 9 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення боргу за договорами позики.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 березня 2020 було відкрито провадження у справі та зобов'язано позивачку надати суду оригінали розписок про отримання коштів та договорів позики протягом п'яти днів з дня отримання ухвали та попереджено позивачку, що у випадку неподання витребуваних судом доказів без поважних причин позовну заяву буде залишено без розгляду (а.с.17).
З матеріалів справи також вбачається, що копію вказаної ухвали позивачка особисто під підпис не отримувала, а лист з копією цієї ухвали був вкладений у поштову скриню 13 квітня 2020 року, про що зазначено у зворотному повідомленні (а.с.21).
Статтею 84 ЦПК України встановлено порядок витребування доказів.
Відповідно до частин першої, третьої сьомої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
Відповідно до частини десятої статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Пунктом 9 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Системний аналіз положень зазначених норм процесуального права дозволяє дійти до висновку, що залишення позову без розгляду у випадку неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин неподання доказів може бути за умови з'ясування питання яке значення мають ці докази, при цьому суд має процесуальні підстави для визнання обставини, для з'ясування якої витребовувався доказ, або для відмови у визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.
Положення частини десятої статті 84 ЦПК України містять альтернативні варіанти дій суду першої інстанції в разі ухилення від виконання учасником справи вимог щодо надання доказів, а залишення позову без розгляду є лише одним з них і може застосовуватися тільки в разі неможливості здійснення судом розгляду справи за відсутності таких доказів.
Системне тлумачення пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить, що його необхідно застосовувати у взаємозв'язку із положеннями частин 7-10 статті 84 ЦПК України.
Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 592/10368/16-ц (провадження
№ 61-35703св18) та у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 560/904/15-ц (провадження № 61-40688св18).
Таким чином, постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду з посиланням на пункт 9 частини першої статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції належним чином не з'ясував причини неподання витребуваних доказів, не зазначив у чому полягають перешкоди для вирішення спору за наявними в справі письмовими доказами, при цьому судом першої інстанції також залишено поза увагою вимоги частини 8 статті 84 ЦПК України щодо розгляду питання про застосування заходів процесуального примусу до позивача у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або визнання причин неподання витребуваних доказів неповажними.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню на підставі ст. 379 ЦПК України як така, що постановлена з недотриманням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 379 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 11 серпня 2020 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Судді: