28 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
адвоката, який діє в інтересах
потерпілого та цивільного
позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали клопотання за апеляційною скаргою потерпілого та цивільного позивача - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 серпня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження №42018000000002320 від 19.09.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.367, ч.5 ст.191, ч.3 ст.365-2, ч.3 ст.382, ч.2 ст.205-1, ч.3 ст.212, ч.4 ст.190 КК України,-
28 липня 2020 року ОСОБА_6 , як потерпілий та цивільний позивач у кримінальному провадженні №42018000000002320 від 19.09.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.367, ч.5 ст.191, ч.3 ст.365-2, ч.3 ст.382, ч.2 ст.205-1, ч.3 ст.212 ч.4 ст.190 КК України, звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту та встановлення заборонт будь-яким чином відчужувати, розпоряджатись та використовувати грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - НОМЕР_1 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 серпня 2020 року в задоволенні клопотання відмовлено.
Обґрунтовуючи своє рішення слідчий суддя послався на врахування постанови правління Національного банку України від 17.09.2015 року №612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних», та прийняття виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 17.09.2015 року №171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», що, у відповідності до абзацу 2 ч.1 ст.173 КПК України вказує на існування прямої заборони для застосування арешту майна.
На вказану ухвалу слідчого судді потерпілий та цивільний позивач - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою, вважає її незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, винесеною без належного з'ясування обставин кримінального провадження. Зазначає, що судом не враховано доводи клопотання про те, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні слідчими проведено всі необхідні слідчі та розшукові дії, спрямовані на з'ясування всіх обставин та подій кримінальних правопорушень, встановлення осіб, причетних до їх вчинення, при цьому органом досудового розслідування встановлено, що грошові кошти, на які накладено арешт ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області до виконання рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, на рахунок потерпілої не були зараховані, а згодом взагалі переведені ліквідатором банку на транзитні рахунки. При цьому судом залишено поза увагою, що стягнення відповідних коштів та накладення на них арешту здійснено до введення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» 18.09.2015 року, а тому гроші потерпілого не є коштами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідованого банку ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». На думку апелянта, обставини вчинення таких кримінально-протиправних дій вказують на існування необхідності накладення арешту на грошові кошти для забезпечення завдань кримінального провадження, оскільки кошти є доказом вчинення злочину і предметом заявленого у кримінальному провадженні цивільного позову, тобто існують достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям речового доказу, зазначеним у ст.98 КПК України. Крім того, існують реальні ризики приховування чи відчуження коштів на користь інших осіб, оскільки термін здійснення ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» закінчується 17.12.2020 року. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді від 07 серпня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про арешт майна.
Заслухавши:
- доповідача - суддю апеляційного суду;
- прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги;
- адвоката, який діє в інтересах потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити;
- ознайомившись з матеріалами клопотання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Положенням ч.1 ст.131 КПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_6 , як потерпілий та цивільний позивач у кримінальному провадженні №42018000000002320, звертаючись до слідчого судді із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Відповідно до ч.6 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, тобто з метою забезпечення цивільного позову, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.
Згідно ч.2 ст.61 КПК України права та обов'язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.
Нормами ч.ч.1, 3 ст.171 КПК України передбачено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Так, клопотання про арешт майна подано потерпілим та цивільним позивачем в рамках кримінального провадження №42018000000002320 - ОСОБА_6 , з урахуванням наявності постанови слідчого першого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 від 29.05.2020 року та заявленого цивільного позову.
Разом з тим, арешт майна з метою забезпечення відшкодування завданих збитків (цивільного позову) можливий щодо майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, юридичної особи, відносно якої здійснюється кримінальне провадження.
Проте в рамках кримінального провадження №42018000000002320 жодній особі про підозру не повідомлено.
Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_6 подав клопотання про арешт майна з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, тобто з метою збереження речових доказів, що суперечить вимогам кримінального процесуального закону України, оскільки відповідно до ст.171 КПК України цивільний позивач може звернутися до слідчого судді з клопотанням про арешт майна лише з метою забезпечення цивільного позову.
Також слідчим суддею правильно взято до уваги ті обставини, що в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» запроваджено тимчасову адміністрацію у зв'язку з віднесенням банку до категорії неплатоспроможних, та вірно застосовано норми абзацу другого ч.1 ст.173 КПК України.
Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на грошові кошти в межах сум, які були визначені ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2015 року та від 19 травня 2015 року, що знаходяться на банківських рахунках Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Артема (Січових Стрільців), 60, № НОМЕР_1 в Національному банку України (з 02 лютого 2016 року), МФО 300001, ЄДРПОУ 09807856, свідоцтво платника ПДВ №100249507, ІНН: 098078526658, які є предметом протиправних посягань, з метою виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 травня 2015 року, та забезпечення цивільного позову в кримінальному процесі в порядку ст.170 КПК України шляхом блокування сум у розмірі 4 508 502,24 грн. (879810,55 гривень + 1526609,50 гривень, + 2102082,19 гривень) та 513033 євро (еквівалент в гривні станом на 24.07.2020 становить 16 538 439,60 грн., виходячи з офіційного курсу 1 євро - 32,2366 грн.), що знаходяться на накопичувальних та транзитних рахунках у національній та іноземній валюті, на які посилається заявник, оскільки в клопотанні відсутні достатні докази на підтвердження вказаних обставин.
Також колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року та рішення Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддівапеляційного суду погоджується з висновком слідчого судді про відсутність законних підстав для накладення арешту на майно фізичних осіб, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу потерпілого та цивільного позивача - ОСОБА_6 , необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 серпня 2020 року, залишити без змін, як законну, обґрунтовану та вмотивовану.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу потерпілого та цивільного позивача - ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 серпня 2020 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про арешт майна в рамках кримінального провадження №42018000000002320 від 19.09.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.367, ч.5 ст.191, ч.3 ст.365-2, ч.3 ст.382, ч.2 ст.205-1, ч.3 ст.212, ч.4 ст.190 КК України, а саме: на грошові кошти в межах сум, які були визначені ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2015 року та від 19 травня 2015 року, що знаходяться на банківських рахунках Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (юридична адреса: 04050, м. Київ, вул. Артема (Січових Стрільців), 60, № НОМЕР_1 в Національному банку України (з 02 лютого 2016 року), МФО 300001, ЄДРПОУ 09807856, свідоцтво платника ПДВ №100249507, ІНН: 098078526658, які є предметом протиправних посягань, з метою виконання рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 травня 2015 року, та забезпечення цивільного позову в кримінальному процесі в порядку ст.170 КПК України шляхом блокування сум у розмірі 4 508 502,24 грн. (879810,55 гривень + 1526609,50 гривень, + 2102082,19 гривень) та 513033 євро (еквівалент в гривні станом на 24.07.2020 становить 16 538 439,60 грн., виходячи з офіційного курсу 1 євро - 32,2366 грн.), що знаходяться на накопичувальних та транзитних рахунках у національній та іноземній валюті, до прийняття рішення по даному кримінальному провадженню та/або скасування арешту, негайно надавши Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» інформацію про точний час накладення арешту за вказаним рахунком IBAN, залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
_________________ ________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3