28 жовтня 2020 року м. Київ
Справа №761/3142/20
Резолютивна частина постанови оголошена 28 жовтня 2020 року
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2020 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Довгополої А.В.
учасники справи: позивач ОСОБА_1
відповідачі Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головне управління Державної податкової служби України в м. Києві
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Осаулова А.А. 15 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок незаконних рішень, дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду, -
Справа №761/3142/20
№ апеляційного провадження:22-ц/824/11655/2020
Головуючий у суді першої інстанції:Осаулов А.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби в м.Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних рішень, дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою прокурора Голосіївського району міста Києва Іпатова O.A. від 30.03.2012 року розпочато досудове розслідування відносно директора ПП «Дубекспо» ОСОБА_1 за ч. 5 ст.191 КК України і присвоєно номер справи № 51-3647.
31.05.2012 року та 10.09.2012 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписок про невиїзд.
Після закриття справи № 51-3647 від 30.03.2012 року постановою від 27.09.2012 року ОСОБА_1 є виправданим, проте не здогадувався про це, оскільки працівники правоохоронних органів переховували від позивача документ, що підтверджує його невинуватість.
Як вказує позивач, такі дії завдали йому моральних страждань, оскільки весь цей час він перебував у стані невизначеності та зневірився у правосудді, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Загальний термін дії кримінального переслідування за період 30.03.2012 року по 27.09.2012 року склав 5 місяців 27 днів.
Після цього негативне діяння держави у вигляді перераховування результатів досудового розслідування та ненадання постанови про закриття справи є довготриваючим і має початок від 27.09.2012 року і закінчується 18.10.2019 року. Такі дії тривали 7 років (84 місяці) та 21 день.
Оскільки мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2020 року складає 4723 грн., її подвійний розмір становить 9 446 грн.
На думку позивача, у даному випадку розмір моральної шкоди має розраховуватись із подвійного розміру заробітної плати, з огляду на тяжкість дій держави по відношенню до її громадянина та юридичних осіб, паплюженні репутації ОСОБА_1 та його робочої діяльності, двічі обрання запобіжних заходів, двічі висування підозр, обвинувачень. Таким чином, розмір моральної шкоди позивач оцінює у 455 760,50 грн.
Тому, позивач просив суд стягнути на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 455 760,50 грн. з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в м.Києві, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконних рішень, дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду, - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник Головного управління Державної податкової служби України в м. Києві Зайкіна К.В. та представник Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві Наєв Д.С. проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, постановою виконувача обов'язків прокурора Голосіївського району міста Києва Іпатова O.A. від 30.03.2012 року порушено кримінальну справу відносно директора ПП «Дубекспо» ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст.191 ККУ і присвоєно номер справи № 51-3647 (а.с. 11-12)
Постановою від 31.05.2012 року слідчого з ОВС СУ ДПС у м. Києві капітана податкової поліції Концедайло В.Ю. застосовано щодо громадянина ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання (а.с. 13-14).
Також постановою слідчого ВП ДПІ у Голосіївському районі в м. Києві ДПС лейтенанта податкової міліції Миколаєвського Б.А. від 10.09.2012 року застосовано щодо громадянина ОСОБА_1 підписку про невиїзд за межі міста Києва (а.с. 17).
Постановою слідчого ВП ДПІ у Голосіївському районі в м. Києві ДПС лейтенанта податкової міліції Миколаєвського Б.А. від 27.09.2012 року кримінальну справу № 51-3647 відносно директора ПП «Дубекспо» ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України закрито (а.с. 38-40).
Із змісту даної постанови вбачається, що у ході досудового розслідування встановлені обставини порушення ОСОБА_1 вимог податкового законодавства та відсутність в діях останнього ознак злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
На заяву від 19.07.2019 року про направлення постанови про закриття справи № 51-3647 відносно директора ПП «Дубекспо» ОСОБА_1 та повідомлення про роз'яснення права на відшкодування завданої шкоди, яка адресована ГУ ДФС у м. Києві (а.с. 20) листом від 13.08.2019 року №93904/П/26-15-23-05 ГУ ДФС у м. Києві надало відповідь про те, що кримінальна справа № 51-3647 внесена 26.11.2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110010000007, а 05.09.2013 року прокуратурою м. Києва вказане кримінальне провадження з обвинувальним актом скеровано до суду (а.с. 21).
Як убачається із обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 32012110010000007 від 26.11.2012 року, останньому оголошено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 212, ч. 4 ст. 191 КК України (а.с. 22-33).
Листом від 20.09.2019 року №1031-43-813вих19 Київська місцева прокуратури №1 повідомила ОСОБА_1 про те, що відомості про кримінальну справу № 51-3647 26.11.2012 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110010000007, а 05.09.2013 року вказане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 212, ч. 4 ст. 191 КК України скеровано до Голосіївського районного суду м. Києва (а.с. 35).
Відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Як передбачено ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування,прокуратури і суду», відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Статтею 2 КПК України визначені завдання кримінального провадження, серед яких є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
При цьому, п. 3 ст. 3 КПК України передбачає, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Частинами 1, 5 статті 40 КПК України визначено, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Позивач вважає, що за період 30.03.2012 року по 27.09.2012 року він зазнав кримінального переслідування, а після винесення постанови від 27.09.2012 року про закриття кримінальної справи відносно нього, працівники правоохоронних органів переховували від позивача документ, що підтверджує його невинуватість, а тому, він перебував у стані невизначеності, чим завдано йому моральну шкоду.
Так, постановою від 27.09.2012 року було закрито кримінальну справу № 51-3647 відносно директора ПП «Дубекспо» ОСОБА_1 лише за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Між тим, як у ній зазначено, у ході досудового розслідування встановлені обставини порушення ОСОБА_1 вимог податкового законодавства.
Тому, кримінальну справу № 51-3647 внесено 26.11.2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32012110010000007, а 05.09.2013 року прокуратурою м. Києва вказане кримінальне провадження з обвинувальним актом ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 212, ч. 4 ст. 191 КК України скеровано до суду.
Відтак, є обґрунтованим висновок про те, що кримінальна справа № 51-3647 трансформувалась у кримінальне провадження № 32012110010000007, оскільки зі змісту постанови про закриття кримінальної справи від 27.09.2012 року не вбачається про відсутність ознак складу злочину в діях ОСОБА_1 за ст. 191 КК України, а в її мотивувальній частині викладено фактичні обставини закриття справи по ч. 5 ст. 191 КК України та в подальшому внесення в реєстр за ч. 4 ст. 191 КК України з огляду на зменшення розміру збитків за висновком судово-економічної експертизи від 24.09.2012 року.
При цьому, позивачем не надано доказів звернення до слідчого за період з 27.09.2012 року по липень 2019 року та інформацію про результати розгляд чи не розгляд таких звернень, що позбавляє суд дійти висновку про порушення прав позивача що стосується приховування від нього стадії досудового розслідування.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування,прокуратури і суду» закріплена, серед інших, можливість відшкодування моральної шкоди.
При цьому, п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди як спосіб захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав . Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).
В даному випадку позивач не довів незаконність дій відповідачів, які спричинили моральну шкоду, причинно-наслідковий зв'язок між завданою позивачу шкодою та діями з боку відповідачів, які це спричинили. Крім того, позивачем не надано жодних доказів завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Крім того, законодавством не передбачено відшкодування шкоди, що завдана громадянинові внаслідок існування кримінального провадження, а докази притягнення до відповідальності як обвинуваченого (по КПК 1960 р.) або вчинення інших процесуальних дій, які б обмежували права позивача, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у матеріалах справи відсутні.
Також позивач у позові не вказує, у чому саме полягає завдання йому моральної шкоди внаслідок здійснення досудового розслідування та прийняття в його рамках відповідних рішень.
Доказами, відповідно до ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами ч.ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог позивача, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, оскільки розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наявних у справі матеріалів, в яких відсутні докази неправомірності дій відповідачів та враховуючи те, що позивачем не надано доказів щодо завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, та крім того, Законом України Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено відшкодування шкоди, що завдана громадянинові внаслідок існування кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна