28 жовтня 2020 року м. Київ
Справа №759/24002/19
Резолютивна частина постанови оголошена 28 жовтня 2020 року
Повний текст постанови складено 30 жовтня 2020 року
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.,
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
секретаря: Довгополої А.В.
учасники справи: позивач ОСОБА_1
відповідач Київська міська рада
треті особи Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва, ухваленого у складі судді Ул'яновської О.В. 05 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про продовження строк для прийняття спадщини, -
Справа №759/24002/19
№ апеляційного провадження:22-ц/824/10751/2020
Головуючий у суді першої інстанції:Ульяновська О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.
У грудні 2019 р. позивач звернулася до суду із зазначеними позовними вимогами, просила суд продовжити їй строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті у 2003 р. ОСОБА_3 відкрилася спадщина на 1/3 частину належної їй на праві приватної власності квартири. 28.11.2019 із листа який надійшов з Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори їй стало відомо про існування зазначеного заповіту. Вважає, що строк майже 16 років пропущене з поважних причин, оскільки існувала велика відстань між її місцем постійного проживання і місцем знаходження спадкового майна, відсутність обізнанності про наявність заповіту. Також на момент відкриття спадщини вона була неповнолітньою особою, перебувала під опікою спочатку бабусі, а після її смерті у старшої сестри, оскільки мати померла раніше, а батько позбавлений батьківських прав. При ухваленні рішення просила застосувати норми ст. 550 ЦК УРСР який діяв на період складення заповіту.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про продовження строку для прийняття спадщини задоволено.
Продовжено ОСОБА_1 строк для прийняття спадщини за заповітом тривалістю три місяці після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник адвокат Галкіна Я.Г. підтримали доводи апеляційної скарги.
Позивач ОСОБА_1 , відповідач Київська міська рада, третя особа Дванацята Київська державна нотаріальна контора в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином (а.с.221,222,224), а тому колегія суддів вважає розглянути справу за їх відсутності у відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційних скарг, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги та продовжуючи строк для прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин.
Проте, повністю таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення повністю не відповідає.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 72).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.72), склав заповіт на ім'я своєї онуки ОСОБА_4 на 1/3 частину квартири під АДРЕСА_1 (а.с. 71). Заповіт посвідчено державним нотаріусом Зубченко Л.С. Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори.
10 вересня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено шлюб, після якого у позивача змінено прізвище на ОСОБА_1 (а.с. 6).
02 червня 2003 року заведена спадкова справа за №850/03 (а.с. 66-129).
Як убачається з матеріалів спадкової справи 02 червня 2003 року до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини на майно, яке залишилося після смерті батька ОСОБА_3 звернувся син ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_5 була відкрита спадщина померлого ОСОБА_6 .. З відповідною заявою 03 червня 2004 року звернувся його син ОСОБА_2 .
До складу спадкового майна, яке прийняв ОСОБА_7 увійшло майно, що належало ОСОБА_3 , на частку якого претендує позивач ОСОБА_1 .
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава ( ст. 49 ЦПК України).
Процедурні питання заміни неналежного відповідача чи залучення співвідповідача визначені ст. 51 ЦПКУкраїни.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого засідання, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Статтею 175 ЦПК України передбачено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.
Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Як убачається з матеріалів справи, належним відповідачем у даній справі є ОСОБА_2 , який відповідно до матеріалів спадкової справи прийняв спадщину.
Апеляційний суд у силу своїх процесуальних повноважень, визначених ст. 367, 374 ЦПК України, не має права на стадії апеляційного розгляду на залучення до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд лише через пред'явлення позову не до тієї особи. Недоліки провадження у вигляді участі у справі неналежного позивача не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом.
Тому єдиним виходом із ситуації, при якій є рішення суду про відмову у задоволенні позову у зв'язку із пред'явленням його до неналежного позивача, буде пред'явлення нового позову до належного відповідача.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову у відповідності до вимог с ч.4 ст.376 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.268, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 червня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про продовження строк для прийняття спадщини - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна