27 жовтня 2020 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
Суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
При секретареві ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6
у відкритому судовому засіданні в розташуванні суду розглянула матеріали кримінального провадження № 12019100010008362 за обвинуваченням ОСОБА_6 , за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вараш Рівненської області, громадянина України, неодруженого, із спеціальною середньою освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 10.11.2016 за ч.2 ст. 190, ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358, до позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, звільненого по відбуттю строку покарання 14.07.2018р., -
засуджено за ч.2 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
Вироком також вирішено долю речових доказів.
Розглянувши матеріали кримінальних проваджень та подану апеляційну скаргу, колегія суддів, -
ОСОБА_6 засуджено за таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, яке він вчинив при наступних обставинах.
2 жовтня 2019 року, о 1307 годині, ОСОБА_6 перебуваючи у приміщенні торгової зали супермаркету «Фора», що розташований за адресою: м. Київ, пр. Голосіївський, 104, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно (маючи не зняту і непогашену судимість за вчинення корисливого злочину), умисно з корисливих мотивів таємно викрав мобільний телефон «Хіаоmі Redmi 2 Plus» imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 , вартістю 5099 гривень, чим завдав матеріальних збитків ОСОБА_8 на вищезазначену суму.
Крім того, він же 6 листопада 2019 року о 15 год. 45 хв., перебуваючи на території гіпермаркету «Епіцентр», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, 1-Б, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, таємно викрав за допомогою пневмоножиць велосипед чорного кольору «Like/Bike Hulk» номер шасі НОМЕР_3 , вартістю 27499 грн. 15 коп. (без ПДВ), чим завдав матеріальних збитків ТОВ «Епіцентр К» на вищезазначену суму.
Не погодившись з вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року, в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок змінити в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_6 остаточно мінімально можливе покарання у виді арешту.
На обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що суд, ухвалюючи вирок, не надав належної оцінки ряду обставин, а саме, що ОСОБА_6 має вищу освіту, працював ведучим менеджером в делікатес-маркет «Le Silpo», щиро покаявся та активно сприяв розкриттю злочинів, які вчинив внаслідок збігу тяжких особистих обставин, адже опинився самотнім в Києві без підтримки з боку близьких родичів і членів сім'ї.
Таким чином, апелянт вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання є явно не справедливе через свою суворість.
До початку апеляційного розгляду захисник подав зміну та доповнення до апеляційної скарги, в якій просив пом'якшити призначене його підзахисному покарання, знизивши його до фактично відбутого, з урахуванням попереднього ув'язнення у зв'язку з цим кримінальним провадженням в період з 6 листопада 2019 року по день набрання вироком чинності.
Заслухавши доповідь судді, виступ обвинуваченого на підтримку апеляційних доводів, з урахуванням поданих змін та доповнень, прокурора - який вважав неможливим задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченому, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги в сукупності з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів визнає наступне.
Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_6 за описаних у вироку обставин двох таємних викрадень чужого майна, повторно, та юридичну кваліфікацію скоєного ним за ч.2 ст. 185 КК України, ніхто в апеляційному засіданні не піддавав сумнівам; отримані ці висновки були в порядку застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України; порушень процедури застосування вказаної процесуальної норми не виявлено і ніхто на такі порушення не скаржився, а тому ці висновки колегія суддів не перевіряє, не досліджує, не оцінює та погоджується із ними.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання, які належить призначити ОСОБА_6 за скоєне, суд першої інстанції, і це прямо вказано у вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які в силу ст. 12 КК України, відносяться до категорії середньої тяжкості, відомості про особу винуватця, а саме те, що він раніше був засуджений за вчинення аналогічного умисного корисливого злочину, на момент затримання не працював, в той же час, на спеціальних обліках у лікарів наркологів та психіатрів він не перебуває, за місцем останнього тимчасового проживання зарекомендував себе задовільно, не одружений.
Визнав суд також відсутність обставин, які пом'якшували б чи обтяжували покарання і послався на врахування мотивів вчинення крадіжок, викладених обвинуваченим в засіданні цього суду.
Саме з урахуванням вказаних обставин, суд прийшов до висновку про недоцільність призначення ОСОБА_6 найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 185 КК України, тобто позбавлення волі та визнав, що досягнення мети його виправлення можливе при застосуванні покарання у виді обмеження волі, з урахуванням також положень ст. 68 КК України, констатувавши, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів.
Оцінюючи це рішення, судова колегія, втім, зауважує, що у цьому конкретному випадку суд помилково послався на положення ст. 68 КК України, яка може бути застосована винятково у разі вчинення незакінченого злочину або випадків призначення покарання іншим співучасниками, але не співвиконавцям, злочинів, а ОСОБА_6 таких обвинувачень висунуто не було.
Тим часом, у цьому випадку суду можна було послатися на положення ст. 691 КК України, яка визначає правила призначення покарань за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених ч. ч. 1 та 2 ст. 66 КК України, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також у разі визнання обвинуваченим своєї провини, до того ж, - лише у разі прийняття рішення про призначення найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (частини статті) Особливої частини КК України, а конкретно, при вирішенні питання про призначення покарання у виді позбавлення волі.
Такого рішення суд не приймав, переконливо обґрунтував необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі, і з цим рішенням судова колегія, вів цілому, погоджується, отже, в цій частині початкову апеляційну вимогу залишає без задоволення.
Втім, прийнявши рішення про призначення ОСОБА_6 покарання, не пов'язане з позбавленням його волі, суд першої інстанції, водночас, за вироком вирішив також і залишити обвинуваченого під вартою до набрання вироком законної сили, з зарахуванням у строк відбування покарання строку попереднього ув'язнення, відбутого ним у зв'язку з цим кримінальним провадженням, в період з 6 листопада 2019 року по день набрання вироком законної сили включно.
Законної сили вирок має набрати в день завершення апеляційного розгляду по суті, тобто, 27 жовтня 2020 року.
Відповідно до п.п. "б" п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, одному дня позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, тобто фактично строк відбування ОСОБА_6 покарання, визначений вироком суду першої інстанції у два роки обмеження волі, у разі, якщо він залишатиметься під вартою, закінчиться 6 листопада 2020 року.
Судова колегія вважає неможливим залишати ОСОБА_6 під вартою після прийняття рішення по суті апеляційної скарги та недоцільним за результатами розгляду апеляційної скарги звільняти його з-під варти для організації в подальшому доставки його до місця відбування покарання на не відбуту його частину, яка складає фактично 12 днів обмеження волі.
Маючи ж на увазі, що суд першої інстанції у вироку помилково вказав на відсутність обставини, яка пом'якшує покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, на що вказує і розгляд кримінального провадження судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, і те, що вчинені ОСОБА_6 кримінальні правопорушення були під впливом скрутних несприятливих особистих обставин, колегія суддів єдиним можливим у цьому випадку способом уникнути зайвої тяганини, невиправданих витрат державних коштів, а також і захистити законні права та інтереси особи та дотримати вимоги чинного кримінального та кримінального процесуального закону, визнає часткове задоволення апеляційної скарги захисника, пом'якшення призначеного ОСОБА_6 покарання на один місяць та звільнення його з місць позбавлення волі у зв'язку з повним відбуттям покарання, із зарахуванням, відповідно до положень п.п. "б" п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, строку попереднього ув'язнення у зв'язку з цим кримінальним провадженням в період з 6 листопада 2019 року по 27 жовтня 2020 року включно.
В силу вказаного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року задовольнити частково.
Вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року відносно ОСОБА_6 змінити в частині призначеного покарання, пом'якшивши його та призначити ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі строком на один рік 11 місяців.
ОСОБА_6 негайно звільнити з-під варти в залі суду у зв'язку з відбуттям призначеного покарання.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена касаційним порядком безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців від дня проголошення.
Судді: