1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2020 року,
за участі: прокурора представників ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 ,
Вказаною ухвалою поновлено процесуальний строк на звернення з клопотанням про арешт майна, задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , та накладено арешт на грошові кошти у загальній сумі 400 950 доларів США, 500 Євро, 400 гривень, які належать ОСОБА_9 , шляхом заборони вчиняти будь які дії щодо відчуження, розпорядження та користування грошовими коштами. Передано згадане майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901).
Приймаючи рішення, слідчий суддя прийшов до висновку, про наявність підстав для арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2020 року.
Щодо підстав для звернення з апеляційною скаргою, то представник зазначає, що слідчий суддя прийшов до помилкового висновку про належність згаданого мана ОСОБА_9 , оскільки грошові кошти на які накладено арешт належать ОСОБА_6 , який передав їх на зберігання ОСОБА_9 відповідно до укладеного між ними договору про співробітництво, направлене на спільну реалізацію та організацію проекту будівництва будівлі комерційного призначення в місті Вінниця. Факт передачі грошових коштів був засвідчений розпискою.Грошові кошти у сумі 500 000 доларів США ОСОБА_9 помістив в орендований банківський сейф VIP відділенні АТ КБ «ПРИВАТБАНК», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 28, з якого у подальшому 25 травня 2020 року грошові кошти були вилучені під час обшуку співробітниками Головного слідчого управління Національної поліції України.
Крім того, зауважує, що 01 червня 2020 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва вже було постановлено ухвалу про накладення арешту на вищезазначені грошові кошти та передачу їх до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління.Однак, 22 червня того ж року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_10 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_5 який діяв в інтересах ОСОБА_6 , дослідивши в судовому засіданні всі докази, щодо підстав накладення арешту на грошові кошти, відсутність наявних доказів, що гроші набуті кримінально протиправним шляхом, встановив власника вилучених грошових коштів та за результатами судового розгляду скасував арешт майна.
З огляду на викладене, представник наголошує, що прокурор звернувся з повторним клопотанням про арешт майна грошових коштів з порушенням строку, передбаченого ст. 171 КПК України.
Щодо строку на апеляційне оскарження, то представник зазначає, що розгляд клопотання прокурора відбувся за відсутності ОСОБА_6 та його представника, і копію постановленого рішення вони не отримували.
Представник вважає, ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Загалом, звертає увагу на те, що в ухвалі слідчого судді не наведено мотивів та обґрунтування причетності ОСОБА_6 і ОСОБА_9 до подій кримінального провадження датованих 2009 роком. Крім того, вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення у слідчого судді не було підстав для вирішення питання щодо передачі грошових коштів, перелічивши їх навіть по купюрно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, оскільки грошові кошти в зазначених купюрах не були в розпорядженні прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представників власника майна, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити поновивши строк апеляційного оскарження, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів судового провадження видно, що клопотання прокурора розглянуто за відсутності ОСОБА_6 та його представника, і копію оскаржуваного рішення вони не отримували, у зв'язку з чим колегія судді вважає за необхідне поновити строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 листопада 2012 року під № 12012000010000072 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 358 КК України.
22 травня 2020 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 травня 2020 року проведено обшук банківського сейфу, який належить ОСОБА_9 , який знаходиться у VIP відділенні АТ КБ «Приват Банк» розташованому за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 28. Під час проведення обшуку, виявлено та вилучено аркуші паперу з чорновими записами, та грошові кошти, у загальній сумі 400 950 доларів CШA, 500 євро, 400 гривень.
З клопотання прокурора вбачається, ОСОБА_9 є близькою особою до підозрюваного ОСОБА_11 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, у кримінальному провадженні № 12012000010000072, є одним з учасників злочинної групи під керівництвом останнього, та ймовірно причетний до вчинення умисного вбивства ОСОБА_12 .. Також, прокурор зазначає, що ОСОБА_9 останні 10 років згідно інформації ДПС України не мав джерела доходів, отриманих від податкових агентів.
08 липня 2020 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти у загальній сумі 400 950 доларів США, 500 Євро, 400 гривень, які належать ОСОБА_9 , шляхом заборони вчиняти будь які дії щодо відчуження, розпорядження та користування грошовими коштами. Також, прокурор просив передати згадане майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2020 року клопотання прокурора задоволено.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується частково, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен був діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен був врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду дотримався зазначених вимог закону.
Так, задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12012000010000072, про накладення арешту на згадані грошові кошти, слідчий суддя, як убачається з оскаржуваної ухвали, вивчивши клопотання прокурора, дослідивши матеріали додані до нього, всупереч доводам викладеним в апеляційній скарзі прийшов до правильного висновку, щодо необхідності накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, оскільки воно, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, перевіривши при цьому наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.
Слідчий суддя обґрунтовано встановив, що накладення арешту на згадане майно є необхідним, з метою забезпечення збереження речових доказів врахувавши наявні матеріали провадження, у тому числі постанову старшого слідчого з особливо важливих справ Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_13 про визнання майна речовими доказами у кримінальному провадженні від 22 травня 2020 року.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на зазначені вище грошові кошти, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Доводи апеляційної скарги про те, що в ухвалі слідчого судді не наведено обґрунтування причетності ОСОБА_6 і ОСОБА_9 до подій кримінального провадження у рамках якого накладено арешт на майно, не спростовують висновків слідчого судді, зокрема тому, що арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає обов'язкового оголошення підозри у кримінальному провадженні, не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, і відповідно до частини 3 вказаної статті накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 того ж Кодексу.
Посилання представника на те, що прокурор звернувся з клопотанням про арешт майна з порушенням строку, передбаченого ст. 171 КПК України, не є визначеною законом підставою для скасування судового рішення. Крім того, зазначена обставина була відома слідчому судді та врахована ним при прийнятті оскаржуваного ухвали.
Зважаючи на вищевикладене у сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на згадане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому твердження в апеляційній скарзі стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.
Разом з цим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність законних підстав у слідчого судді для передачі арештованого майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Так, відповідно до матеріалів судового провадження, прокурор у клопотанні, поданому в порядку Глави 17 КПК України, якою регулюється арешт майна, одночасно з накладенням арешту на майно просить передати його Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в управління, для реалізації або передачі в управління за договором у порядку та на умовах, визначених ст.ст. 1, 9, 19-24 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», що регулюється ст. 100 КПК України, яка відноситься до Глави 4 КПК України «Докази і доказування» і регулює питання зберігання речових доказів і вирішення питання про спеціальну конфіскацію. Вказані питання, на думку колегії суддів не можуть вирішуватись в одному провадженні, оскільки вони розглядаються за різною процедурою, передбачають внесення окремого клопотання слідчим, прокурором, по різному виконуються. Окрім того, ст. 309 КПК України, як і положеннями ст. 100 КПК України, не передбачено апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів про передачу майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, а ухвали слідчих суддів про арешт майна підлягають апеляційному оскарженню.
На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Поновити адвокату ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження та задовольнити частково його апеляційну скаргу.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13 липня 2020 року, якою поновлено процесуальний строк на звернення з клопотанням про арешт майна, задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , та накладено арешт на грошові кошти у загальній сумі 400 950 доларів США, 500 Євро, 400 гривень, які належать ОСОБА_9 , передано згадане майно Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, скасувати в частині передачі грошових коштів у загальній сумі 400 950 доларів США, 500 Євро, 400 гривень, які належать ОСОБА_9 , Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора щодо передачі згаданих грошових коштів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 757/28300/20-к Справа №11-сс/824/5316/2020 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_14 Доповідач: ОСОБА_1