Справа №752/18187/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3261/2020 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Іменем України
« 26 » жовтня 2020 року Київський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
з участю прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Києва ОСОБА_8 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 08 липня 2020 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, гр. України, з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 (реабілітаційний центр), раніше судимого:
1) 17.10.1996 р. Печерським районним судом м. Києва за ч.3 ст.145, ч.2 ст.141, ч. 3 ст. 81, ч. 3 ст. 206, ст. 42 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі;
2) 17.05.2000 р. Печерським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 196-1, ч. 2 ст. 206, ч. 2 ст. 196-1 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
3) 17.05.2000 р. Шевченківським районним судом м. Києва за ч.1 ст. 196-1, ч. 2 ст. 196-1, ч. 2 ст. 206, ст. 42 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі;
4) 07.04.2004 р. Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
5) 07.09.2007 р. Голосіївським районним судом м. Києва за ст. 395 КК України на 1 місяць арешту ;
6) 09.07.2008 р. Голосіївським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі, іспитовий строк 3 роки;
7) 14.07.2009 р. Голосіївським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 186, 71 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі;
8) 23.12.2016 р.Дніпровським районним судом м. Києва за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільнений 2.05.2018 р.,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання 2роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
ОСОБА_7 17.08.2019 р. приблизно о 17 год., перебуваючи в приміщенні піцерії «Mister cat» розташованої в м. Київ, пр-т Голосіївський, 132, діючи повторно, таємне, підійшов до столику, на лавці поряд з яким знаходилась жіноча сумка коричневого кольору, та впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно, протиправно, з корисливих мотивів, дістав з неї гаманець з грошовими коштами в сумі 1244 грн. 55 коп. та банківськими картками, які належать потерпілій ОСОБА_9 , після чого направився до виходу з піцерії «Mister cat», виконавши при цьому всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але не довів злочин до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками охорони даної піцерії з викраденим майном.
Таким чином, ОСОБА_7 намагався завдати потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 1244 грн. 55 коп.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій, просив вирок в частині призначеного обвинуваченому покарання скасувати у зв'язку неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України у виді 2 років позбавлення волі.
В обґрунтування своїх вимог прокурор послався на те, що суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання, врахувавши обставини вчинення злочину, відсутність збитків та претензій з боку потерпілої, дані про особу обвинуваченого, безпідставно дійшов висновку про можливість застосування до обвинуваченого ст.75 КК України, оскільки ці обставини не дають обґрунтованих підстав вважати можливим виправлення та перевиховання ОСОБА_7 без реального відбування призначеного покарання; також апелянт вказав, що судом не в повній мірі враховано, що ОСОБА_7 будучи неодноразово судимим за вчинення аналогічних корисливих злочинів проти власності, належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став, продовжив свою протиправну діяльність після неодноразового відбування реального покарання в місцях позбавлення волі, вчинив новий умисний корисливий злочин; крім того до обвинуваченого раніше вже застосувався інститут звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням, однак, прояв гуманізму не зупинив його спроб збагатитися за рахунок крадіжок чужого майна.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення обвинуваченого, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за обставин викладених вироку, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим.
Дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Відповідно до ст.349 КПК України, суд за погодженням з учасниками судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, а тому колегія суддів не проводить їх аналіз та перевіряє вирок відповідно до ст. 404 КПК України лише в межах апеляційної скарги.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора стосовно неправильного застосування кримінального закону з підстав невідповідності призначеного ОСОБА_10 покарання його особі внаслідок м'якості у зв'язку із застосуванням ст.75 КК України, апеляційний суд вважає їх слушними виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, особі яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначене покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», рішення суду про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Колегія суддів вважає, що суд 1 інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст.75 КК України, не в повній мірі врахував особу обвинуваченого, обставини, які впливають на покарання.
Так, призначаючи обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст.75 КК України, суд врахував, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_10 відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких правопорушень, врахував обставини вчинення правопорушення, відсутність тяжких наслідків від вчиненого та претензій зі сторони потерпілої, має постійне місце проживання, позитивну характеристику, щире розкаюється у вчиненому.
Разом з тим, на думку колегії суддів, суд не достатньо врахував те, що обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, має непогашені у встановленому законом порядку судимості, неодноразово відбував за попередніми вироками реальне покарання у виді позбавлення волі, однак, відповідних висновків для себе не зробив, вчинив нове умисне корисливе кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що ОСОБА_7 не бажає ставати на шлях виправлення, покарання із застосуванням ст.75 КК України не є достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.
Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст.75 КК України і вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого неможливо без ізоляції від суспільства у зв'язку з чим вирок в частині призначеного ОСОБА_10 покарання підлягає скасуванню з постановленням нового вироку в порядку ст.420 КПК України, яким ОСОБА_10 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України.
Саме таке покарання, на думку апеляційного суду, відповідатиме тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особі винного, принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарань, буде необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з доводами прокурора щодо строку покарання зазначеного в апеляційній скарзі і вважає, що ОСОБА_7 з урахуванням вищезазначених обставин, що пом'якшують покарання, слід призначити мінімальний строк позбавлення волі.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368,374,405,407,420 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва ОСОБА_8 - задовольнити частково.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 08 липня 2020 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.
Ухвалити в цій частині свій вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України і призначити йому покарання 1 рік позбавлення волі.
В решті вирок залишити без зміни.
Строк покарання ОСОБА_7 рахувати з часу затримання.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді________________ _______________ _______________