Справа № 11-cc/824/4862/2020 (757/37919/20-к) Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
26 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора першого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань, нагляду за його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року, -
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року задоволено клопотання слідчого третього відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативним підрозділами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01 листопада 2020 року включно, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у межах 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 420 400 грн. 00 коп., із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Семенів Теребовлянського району, Тернопільської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 та визначити розмір застави в сумі 1 029 980 грн., що становить 490 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор зазначає про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вказує про незаконність ухвали слідчого судді в частині розміру застави, оскільки застава у визначеному розмірі не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків. Прокурор стверджує, що висновки слідчого судді про визначення застави в розмірі 200 прожиткових мінімумів є необґрунтованим та такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
У підсумку прокурор звертає увагу суду на те, що вчинення ОСОБА_8 інкримінованого злочину набуло великого суспільного резонансу.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, щоапеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що зазначені вимоги слідчим суддею належно дотримані.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань перебувають матеріали кримінального провадження №62020000000000476, відомості про яке 03.06.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
03.09.2020 ОСОБА_8 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
04.09.2020 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.
04.09.2020 слідчий третього відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державного бюро розслідувань та нагляду за його оперативним підрозділами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року задоволено клопотання слідчого третього відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 та застосовано щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01 листопада 2020 року включно, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у межах 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 420 400 грн. 00 коп., із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Під час розгляду клопотання про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддяправильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявністьобґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, перелік яких міститься в клопотанні слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.
Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_8 на свободу.
Враховуючи наведене, посилання прокурора в апеляційній скарзі на наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, як на підставу для скасування ухвали, є необґрунтованими, з урахуванням того, що вказані обставини враховані слідчим суддею при постановленні оскаржуваного судового рішення.
В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про визначення підозрюваному застави у межах 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, виходячи з наступного.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий суддя врахувавши обставини кримінального провадження, тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, дані про його особу, прийшов до висновку про те, що визначена судом застава забезпечить належне виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками, з чим погоджується і колегія суддів.
Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного.
Підстав вважати визначений слідчим суддею розмір застави таким, що суперечить положенням ч. 5 ст. 182 КПК України, колегія суддів не вбачає, а тому вимоги апеляційної скарги прокурора в цій частині слід визнати непереконливими.
Посилання прокурора на суспільний резонанс даного провадження, не є визначеною законом самостійною підставою для визначення підозрюваному застави саме в розмірі 1 029 980 грн.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді даного клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого третього відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 та застосовано щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01 листопада 2020 року включно, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у межах 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 420 400 грн. 00 коп., із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
____________________ _______________________ ______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4