Іменем України
23 жовтня 2020 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - Дзюбін В.В.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року,
Цією постановою судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КпАП України, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці.
Також на підставі ст. 40-1 КпАП України постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за керування водієм транспортним засобом, що має технічні несправності та за відсутністю протоколу обов'язкового технічного огляду, вчиненому повторно протягом року після правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КпАП України.
Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, правопорушення вчинене за таких обставин.
09.06.2020 року о 14:50 годині водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем моделі "ЗІЛ 131", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , з фургоном ізотермічним, знак державної реєстрації 16043, по вул. Електротехнічній, 1/3 в м. Києві з явними технічними несправностями: відсутність передбачених конструкцією чотирьох зовнішніх колес та протоколу обов'язкового технічного огляду, чим повторно протягом року порушив вимоги ч. 1 ст. 121 КпАП України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи постанову судді місцевого суду незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та провадження в справі на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КпАП України.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважаючи висновки судді місцевого суду про винуватість його у вчиненні даного правопорушення помилковими, нікчемними, необгрунтованими наявними в матеріалах справи доказами, такими, що не відповідають дійсним обставинам адміністративної справи.
Апелянт ОСОБА_1 та його захисник Синяченко В.П. у засідання апеляційної інстанції не прибули, при цьому належним чином повідомлялися про день, час і місце апеляційного розгляду даної справи /а. с. 34, 35-36/, проте не повідомили причин своєї неявки.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 294 КпАП України, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.
При цьому суд у справах даної категорії не наділений повноваженнями щодо розшуку особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та вжив усіх можливих заходів для завчасного повідомлення апелянта про дату, час і місце апеляційного розгляду.
До цього ж, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року ЄСПЛ у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
На переконання суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 мав достатньо часу для захисту своїх прав і законних інтересів у даній справі.
За таких обстави, керуючись ст. 268 КпАП України, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути цю справу за відсутністю ОСОБА_1 та адвоката Синяченка В.П. на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови та доводів, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 ; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши доводи скарги, викладені апелянтом, суд апеляційної інстанції уважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає з таких підстав.
Винуватість у порушенні водієм ОСОБА_1 керування транспортним засобом, що має технічні несправності та за відсутністю протоколу обов'язкового технічного огляду, вчиненому повторно протягом року після правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КпАП України, за обставин, встановлених у постанові, доведена наявними у справі доказами, дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, яким суддею місцевого суду надано об'єктивну оцінку.
При цьому суддя місцевого суду правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даного адміністративного правопорушення.
Кваліфікація зазначених дій ОСОБА_1 суддею місцевого суду за частиною 4 статті 121 КпАП України - є правильною.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , наведені ним за її змістом, із чим не погодився в постанові й суддя місцевого суду, суд апеляційної інстанції також уважає такими, що є надуманими та неспроможними, оскільки не грунтуються на зібраних в справі доказах, а, навпаки, суперечать їм.
Отже, вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 про скасування постанови судді місцевого суду та закриття провадження в справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КпАП України, суд апеляційної інстанції вважає - безпідставними.
Таким чином при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 268 280, 283 КпАП України та прийшов до обгрунтованого висновку про наявність достатніх підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 КпАП України.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладене з дотриманням вимог ст. 33 КпАП України, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, є справедливим, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
При цьому адміністративне стягнення на ОСОБА_1 суддею місцевого суду накладене в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 4 ст. 121 КпАП України.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов остаточного висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд, -
Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 21 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н