22 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваного (в режимі ВКЗ з
ДУ «Київський слідчий ізолятор») - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019100040008565 від 13.10.2019 року, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів,-
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, громадянину України, не одруженому, не працюючому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимому,
підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,-
Слідчим відділом Дніпровського УП УГНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019100040008565 від 13.10.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
30 вересня 2020 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
07 жовтня 2020 року старший слідчий слідчого відділу Дніпровського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_10 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мотивуючи клопотання наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 тяжкого злочину, а також неможливістю запобігти ризикам, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2020 року до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Обґрунтовуючи своє рішення слідчий суддя послався на врахування, у відповідності до положень ст.ст.177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, а також існування з боку підозрюваного ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме: можливості переховування від органів досудового розслідування та/або суду, вчинення іншого кримінального правопорушення. При цьому слідчий суддя, пославшись на положення ч.4 ст.183 КПК України, не визначав розмір застави підозрюваному.
На ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу з доповненнями в якій не погоджується з ухвалою слідчого судді, вважає, що ухвалу постановлено не на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, є незаконною та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи. Зазначає, що ухвала не містить жодних посилань на долучені стороною захисту документи щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України та доводів сторони захисту щодо спростування обставин, наведених стороною обвинувачення, про існування обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. Звертає увагу, що запобіжний захід застосовано строком на 60 днів, тобто до 07.12.2020 року, проте строк досудового розслідування у кримінальному провадженні спливає 30.11.2020 року і не продовжувався. Тому, просить скасувати ухвалу слідчого судді від 08 жовтня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши:
- доповідача - суддю апеляційного суду;
- прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника;
- захисників та підозрюваного, які просили задовольнити апеляційну скаргу;
- ознайомившись з матеріалами клопотання та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст.178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За змістом положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, підтверджується фактичними даними, що містяться у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12019100040008565 від 13.10.2019 року, рапортах працівників поліції від 13.10.2019 року, протоколі огляду місця події (трупа) від 13.10.2019 року, висновку експертного дослідження від 15.10.2019 року за № 021-23160-2019 року, висновку експерта від 16.04.2020 року за № 022-29-2316-2019-2020, протоколі огляду місця події від 13.10.2019 року, протоколі допиту потерпілого від 19.12.2019 року, протоколах допитів свідків від 13.10.2019 року, 25.10.2019 року, 15.10.2019 року, 25.10.2019 року, 13.12.2019 року, 18.12.2019 року, 28.09.2020 року, протоколі проведення слідчого експерименту від 13.12.2019 року, протоколі проведення слідчого експерименту від 13.12.2019 року, протоколі додаткового допиту свідка від 28.09.2020 року, протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.09.2020 року, протоколі допиту свідка від 02.03.2020 року, протоколі проведення слідчого експерименту від 03.03.2020 року, протоколі перегляду відеозапису від 12.12.2019 року, довідкою про опрацювання інформації в ході досудового розслідування від 13.10.2019 року.
При цьому не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про суперечливість та недостовірність доказів причетності ОСОБА_6 до вчиненого кримінального правопорушення, зокрема про розбіжність відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, зафіксованих в протоколі перегляду відеозапису від 12.12.2019 року, з показаннями, наданими свідком ОСОБА_11 під час його допиту 13.12.2019 року.
Так, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції підозрюваний ОСОБА_6 пояснив, що на час вчинення злочину неприязних стосунків із свідком ОСОБА_12 у нього не було, із вказаним свідком підозрюваний знайомий тривалий час. Крім того, ОСОБА_6 зазначив, що не звертався до органу Національної поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення за обставинами надання свідком ОСОБА_12 завідомо неправдивих показань.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визначення особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною і достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунуте звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994 року та Фокс, Кемпбелл і Гратлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990 року.
Таким чином колегія суддів апеляційного суду переконана, що фактів та інформації, які поза розумним сумнівом свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої останньому підозри.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину проти життя та здоров'я особи, який є тяжким та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Як встановлено колегією суддів, прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, які дають підстави для застосування щодо ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам, зокрема можливість переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя, поряд з іншими обставинами, може братися до уваги і загроза відносно суворого покарання, як це відображено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пунцельт проти Чехії» від 25.04.2000 року.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» від 04.05.2006 року, Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання
Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповненні конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.
Тому доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості ухвали слідчого суддіє безпідставними, оскільки слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, обставини, які свідчать про існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також дані, які характеризують особу підозрюваного, його вік, сімейний, майновий стан та стан здоров'я. При цьому висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 .
Разом з цим, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що слідчим суддею постановлено ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на термін, який перевищує межі строку досудового розслідування у кримінальному провадженні, з огляду на таке.
Нормами статті 219 КПК України передбачено, що з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину строк досудового розслідування у кримінальному провадженні становить два місяці.
Як встановлено з матеріалів судового провадження, про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, ОСОБА_6 повідомлено 30.09.2020 року.
Відповідно до ч.4 ст.196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Згідно приписам ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Таким чином, строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати 60 днів та виходити за межі строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Однак, слідчим суддею постановлено ухвалу без дотримання вказаних вище вимог закону та визначено тримання підозрюваного під вартою строком на 60 днів, що виходить за межі строку досудового розслідування у кримінальному провадженні.
У відповідності до ч.1 ст.405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених Главою 31 КПК України.
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 піддягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2020 року, підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2020 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_10 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 28.11.2020 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
_________________ ________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3