03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4769/2020
08 жовтня 2020 року м. Київ
Справа № 757/7573/19-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги Державного підприємства «Електронне здоров'я» та Міністерства охорони здоров'я України на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року, ухвалене у складі судді Остапчук Т.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони здоров'я України, Державного підприємства «Електронне здоров'я» про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
У лютому 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів Міністерства охорони здоров'я України, Державного підприємства «Електронне здоров'я» про визнання незаконним наказу Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.2019 року за № 3-О «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказу Державного підприємства «Електронне здоров'я» від 18.01.2019 року за № 4-К «Про звільнення ОСОБА_1 », а також про поновлення позивача ОСОБА_1 на посаді Генерального директора Державного підприємства «Електронне здоров'я» з 17 січня 2019 року та стягнення з Державного підприємства «Електронне здоров'я» на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що з ним безпідставно було розірвано Контракт за № 5 від 15.05.2018 року нібито за порушення його умов. Наказ МОЗ України від 17.01.2019 року за № 3-О про його звільнення видано до закінчення перевірки виконання позивачем ОСОБА_1 умов контракту, і саме; спеціальна комісія, створена за Наказом МОЗ України від 02 січня 2019 року, могла б підтвердити чи спростувати наявність порушень позивачем умов контракту. Крім того, однією з підстав для видання оскаржуваного Наказу МОЗ України стала доповідна записка заступника міністра ОСОБА_2 від 09.01.2019 року, в той час як сам заступник міністра ОСОБА_2 09.01.2019 року перебував у відпустці, а тому не міг виконувати свої обов'язки як заступник міністра. Зважаючи на відсутність належних і допустимих доказів порушенням ним умов контракту, а також у зв'язку з порушенням МОЗ України порядку процедури розірвання трудового договору просить суд визнати незаконним та скасувати накази про його звільнення, поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді Генерального директора Державного підприємства «Електронне здоров'я» з 17 січня 2019 року.
Стягнуто з Державного підприємства «Електронне здоров'я» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 1 068 680 грн. 69 коп.
Рішення суду в частині поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за місяць в розмірі 120 000 грн. допущено до негайного виконання.
Стягнуто в рівних частинах з Державного підприємства «Електронне здоров'я», Міністерства охорони здоров'я України судовий збір у розмірі 9605 грн. на користь держави.
Не погоджуючись з рішенням, в.о. генерального директора Державного підприємства «Електронне здоров'я» - Сучик А.В. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Вказує, що суд при розгляді цієї справи обмежився лише дослідженням підстав для видання наказу МОЗ України від 17.01.2019 року № 3-О, при цьому не дослідивши інших доказів, наданих відповідачами, як підстав для застосування МОЗ України підпунктів 1) 2) 3) пункту 24 Контракту та відповідного звільнення позивача, розірвання з ним контракту до закінчення терміну його дії, які мають значення для вирішення справи. В оскаржуваному рішенні суд встановив, що відповідно до наказу МОЗ України за підписом заступника Міністра ОСОБА_2 за № 1/АДМ від 02.01.2019 р. «Про проведення перевірки», було створено спеціальну комісію для проведення перевірки виконання Генеральним директором ДП «Електронне здоров'я» ОСОБА_1 умов контракту, і саме ця комісіяповинна прийняти рішення (довідку/акт) про продовження трудових відносин з позивачем.
Зазначеним висновком суд фактично визначив та здійснив припущення, що інші доказиневиконання (порушення) умов контракту, зазначені в службовій записці Заступника Міністра ОСОБА_2 від 09.01.2019 року, та підтверджені вищезазначеними наявними листами, службовими записками, зверненнями працівників, звітами, не можуть бути підставами для застосування МОЗ України пункту24 контракту.
Звертає увагу на те, що відсутність результатів перевірки Комісії МОЗ України фактів порушення позивачем умов контракту за наявності інших належних та достатніх доказів не може свідчити про звільнення на підставах, не передбачених законом, або з порушенням встановленого законом порядку. Трудове законодавство жодним чином не пов'язує збір доказів на підтвердження фактів порушення трудових обов'язків із конкретним процесом. Проведення МОЗ України комісійних перевірок здійснюється на виконання владних управлінських функцій, а тому бездіяльність МОЗ України щодо не проведення комісійної перевірки може оскаржуватися виключно в порядку адміністративного судочинства, що позивачем здійснено не було.
Звертає увагу на те, що предметом розгляду цієї справи не є доказування про наявність або відсутність повноважень заступника Міністра ОСОБА_2 на підписання службової записки від 09.01.2019 року, а вказана службова записка є документом, що міститьінформацію про наявні у МОЗ України листи, службові записки, звернення працівників, звіти, що підтверджують факти невиконання (порушення) позивачем умов контракту, та надають можливість відповідачу застосувати пункт 24 контракту, а тому висновок суду про те, що службова записка складена без відповідного повноваження, є помилковим. Помилковими є також висновок суду щодо відсутності у Державного секретаря МОЗ України ОСОБА_6 права приймати рішення про дострокове розірвання контракту з позивачем до закінчення перевірки виконання умов контракту.
Стверджує, що висновки суду першої інстанції щодо необхідності вирішення питання щодо виконання або невиконання позивачем умов контракту та його припинення виключно в процедурі комісійної перевірки є помилковими та не ґрунтуються на приписах чинного трудового законодавства України.
Вказує, що суд першої інстанції всупереч 89 ЦПК України, для встановлення наявності підстав для дострокового розірвання контракту, досліджено та оцінено лише документи, які вказані у наказі МОЗ України від 17.01.2019 року № 3-0 як підставу для його видання, ігноруючи при цьому інші докази, наявні у відповідачів і надані ними до суду та які дійсно мають фактичне значення для справи і підтверджують фактиневиконання (порушення) позивачем умов контракту, та є підставами для застосування відповідачем пункту 24 контракту.
Крім того, починаючи з 22.02.2019 по 28.10.2019 року справа розглядалась 248 днів, що не відповідає строку розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження передбаченого ст. 275 ЦПК України, що мало наслідком збільшення суми заборгованості за час вимушеного прогулу позивача на момент винесення рішення.
Не погоджуючись з рішенням, представник Міністерства охорони здоров'я України - Дяк Ю.М. звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Вказує, що судом першої інстанції під час розгляду справи не надано належної оцінки тому, що Міністерство охорони здоров'я України є засновником Державного підприємства «Електронне здоров'я» (наказ Міністерства охорони здоров'я України від 14.12.2017 № 1597).
Зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було надано належної оцінки, що підставою для застосування МОЗ України підпунктів 1) 2) 3) пункту 24 контракту та відповідного звільнення позивача, розірвання з ним контракту до закінчення терміну його дії, стало невиконання (порушення) Генеральним директором ДП «Електронне здоров'я» ОСОБА_1 пунктів 8.1., 8.6., 8.17. контракту, про що було зазначено в службовій записці заступника міністра ОСОБА_2 від 09.01.2019 року та підтверджувались: службовою запискою Голови Національної служби здоров'я України від 29.12.2018, листами Національної служби здоров'я від 28.12.2019 № 498/1437-08-18/6.3, від 29.12.2018 № 1425-18, від 08.01.2019 № 60/6-07-19 д, лист МОЗ України від 29.11.2018 № 18.3-13/2206/31765, службовими записками керівника експертної групи з питань впровадження системи «Електронне здоров'я» від 02.01.2018 № 25.1/107-2018, від 02.01.2018 року № 25.1/02-2019; зверненнями працівників ДП «Електронного здоров'я» щодо невиплати заробітної плати; звітом про виконання фінансового плану ДП «Електронне здоров'я» за третій квартал 2018 року, та які надані до суду відповідачами та містяться в матеріалах справи. Крім цього, невиконання пункту 8.17 умов Контракту, підтверджується також листом ДП «Електронне здоров'я» від 20.12.2018 №295/05.
Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання (постанова Верховного Суду України від 17.04.2019 по справі №235/774/18). Зазначає, що з урахуванням особливостей контрактної форми трудового договору, наявність чи відсутність вини не є визначальним для припинення дії контракту. Визначальним у даному випадку є сам факт порушення, а встановлення вини керівника лише додатково підтверджує законність припинення дії контракту. Саме до такої позиції зводяться висновки Верховного Суду України викладені у постанові від 30.08.2018 у справі 463/3091/15.
Суд першої інстанції не дослідив інших доказів, наданих відповідачами, як підстав для застосування МОЗ України підпунктів 1) 2) 3) пункту 24 контракту та відповідного звільнення позивача, розірвання з ним контракту до закінчення терміну його дії, і які мають значення для вирішення справи.
Стверджує, що Міністр охорони здоров'я України на момент виникнення спірних правовідносин не був наділений повноваженнями щодо прийняття рішення про продовження трудових відносин із керівниками державних підприємств сфери управління МОЗ України, а висновки суду першої інстанції у цій частині також є помилковими.
У відзиві на апеляційні скарги представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційні скарги залишити без задоволення. Вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, посилаючись на те, що суд першої інстанції дослідив усі надані учасниками процесу докази та прийшов до правильного висновку, що відповідачами не доведено належними засобами доказування факт вчинення позивачем таких порушень контракту № 5, які б могли стати підставою для його дострокового розірвання. Зазначає, що винесення Наказу МОЗ України від 17.01.2019 року за № 3-0 «Про звільнення ОСОБА_1 » на підставі службової записки заступника Міністра ОСОБА_2 від 09.01.2019 року, яка є неправомірною через бракповноважень у ОСОБА_2 для її складення, має наслідком неправомірність і самого наказу про звільнення.
Вказує, що суд першої інстанції прийшов до правомірних висновків, що відповідно до Наказу МОЗ України за № 1814 від 04.10.2018 р. про розподіл обов'язків між заступниками Міністра охорони здоров'я України Державний секретар ОСОБА_6 не мав права приймати рішення про дострокове розірвання Контракту за № 5 від 15.05.2018 року з позивачем ОСОБА_1 до закінчення перевірки виконання умов контракту. Відповідачами не було надано доказів, що вказана вище перевірка була закінчена, за її наслідками складено довідку або акт. Таким чином суд першої інстанції правильно встановив, що МОЗ України в особі в.о. Міністра охорони здоров'я ОСОБА_7 самостійно було визначено процедуру таформу доказів на підтвердження порушення та/або відсутності порушення позивачемумов контракту № 5, такі докази мали бути отримані внаслідок проведення перевірки та викладені у формі довідки чи акту. Відсутність оскарження процедури проведення перевірки позивачем жодним чином не впливає на факти, встановлені судом.
В судовому засіданні представники відповідачів - Міністерства охорони здоров'я України - Дяк Ю.М. та Державного підприємства «Електронне здоров'я» - Діордієв С.В. підтримали апеляційні скарги відповідачів та просили їх задовольнити, скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Представники позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вважали доводи апеляційних скарг безпідставними та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідачів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги відповідачів слід залишити без задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 був призначений на посаду Генерального директора ДП «Електронне здоров'я» відповідно до наказу МОЗ України від 15.05.2018 року за № 22-о та Наказу ДП «Електронне здоров'я» від 15.05.2018 року за № 5-к.
15 травня 2018 року між ОСОБА_1 та МОЗ України було укладено Контракт за № 5 як особливий вид трудового договору строком на три роки з 15.05.2018 року по 14.05.2021 року. Відповідно до п.п. 4 п. 11 Контракту МОЗ України може звільнити ОСОБА_1 у разі закінчення контракту, достроково за вимогою позивача, а також у випадку порушень законодавства та умов контракту.
17.01.2019 року МОЗ України в особі Державного секретаря ОСОБА_6 видано Наказ за № 3-О про звільнення з 17.01.2019 року ОСОБА_1 з посади Генерального директора ДП «Електронне здоров'я» згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України.
В якості підстави для видання Наказу від 17.01.2019 року за № 3-О зазначено: лист Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.01.2019 року № 001-125, службова записка заступника міністра ОСОБА_2 від 09.01.2019 року, службова записка заступника міністра ОСОБА_2 від 17.01.2019 року.
На виконання Наказу МОЗ України від 17.01.2019 року ДП «Електронне здоров'я» було видано Наказ від 18.01.2019 року за № 4-К про звільнення ОСОБА_1 з посади Генерального директора за п. 8 ст. 36 КЗпП України.
Задовольняючи позовні вимоги про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, шо Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 2019 року за № 3-О «Про звільнення ОСОБА_1 » та наказ Державного підприємства «Електронне здоров'я» від 18.01.2019 року за № 4-К «Про звільнення ОСОБА_1 » є незаконними, оскільки при звільненні позивача відповідачем не було дотримано всіх умов, необхідних для розірвання трудового договору на підставі п.8 ст. 36 КЗпП України.
Таких висновків суд першої інстанції дійшов, виходячи з того, що документи, які зазначено у наказі Наказі МОЗ України від 17.01.2019 року за № 3-О як підстава для дострокового розірвання Контракту за № 5 від 15.05.2018 року не містять чітких даних про порушення позивачем умов Контракту з посиланням на конкретні пункти, які порушено ОСОБА_1 , не зазначають, якими саме доказами, ким та у який спосіб зафіксовані такі порушення, чи призвели такі порушення до негативних наслідків для ДП «Електронне здоров'я».
Наказом МОЗ України за підписом заступника міністра ОСОБА_2 за № 1/АДМ від 02.01.2019 р. «Про проведення перевірки» було створено спеціальну комісію для проведення перевірки виконання Генеральним директором ДП «Електронне здоров'я» ОСОБА_1 умов Контракту за № 5 від 15.05.2018 року. Тривалість перевірки визначена з 02 січня 2019 року до 11 січня 2019 року, і до 16 січня 2019 року комісія мала надати висновки та пропозиції за результатами перевірки.
Наказом МОЗ України за підписом в.о. Міністра ОСОБА_7 від 11.01.2019 року за № 3-АДМ роботу комісії з перевірки виконання позивачем умов Контракту від 15.05.2018 року за № 5 було продовжено до 01 лютого 2019 року, комісії запропоновано надати висновки до 08 лютого 2019 року.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідно до Наказу МОЗ України за № 1814 від 04.10.2018 р. про розподіл обов'язків між заступниками Міністра охорони здоров'я України Державний секретар ОСОБА_6 не мав права приймати рішення про дострокове розірвання контракту з позивачем до закінчення перевірки виконання умов контракту.
Виходячи із наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення на роботі, оскільки висновки суду відповідають обставинам справи та наявним у матеріалах справи доказам, зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.
Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.
Відповідно до пунктів 16, 17 постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті. При цьому розірвання контракту з ініціативи органу управління майном або керівника підприємства повинно провадитися з урахуванням гарантій, установлених чинним законодавством. При розірванні контракту з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці керівника підприємства.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз'яснено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.
Виходячи із системного аналізу норм законодавства про працю, наказ про звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу шляхом дострокового розірвання контракту як особливої форми трудового договору є законним та обґрунтованим при дотриманні у сукупності наступних умов: наявність факту порушення працівником умов контракту, доведення факту порушення працівником контракту належними та допустимими доказами, прийняття рішення про дострокове розірвання контракту уповноваженою на те особою.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 705/7494/16-ц, вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір при наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.
Відповідно до п. 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, звільнення працівника на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов'язків, передбачених контрактом, - не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень.
Відповідно до ст. 4 Конвенції Міжнародної організації Праці № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця» 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.
За змістом п. 2 ст. 9 вказаної Конвенції тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.
Як вбачається зі змісту наказу Державного секретаря Міністерства охорони здоров'я України ОСОБА_6 від 17 січня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 , підставою звільнення позивача у наказі визначено пункт 8 ст. 36 КЗпП України, проте посилань на конкретно визначені пункти контракту, які були порушені позивачем, чи пункти, що стали підставою звільнення, наказ не містить ( а.с. 34, т.1).
З викладеного слідує, що наказом про звільнення позивача підстави звільнення фактично не визначені.
В якості підстави для видання Наказу від 17.01.2019 року за № 3-О зазначено: лист Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.01.2019 року № 001-125, службова записка заступника Міністра ОСОБА_2 від 09.01.2019 року, службова записка заступника Міністра ОСОБА_2 від 17.01.2019 року.
Лист Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.01.2019 року № 001-125 містить згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади Генерального директора ДА «Електронне здоров'я» за умови дотримання законодавства про працю.
При цьому з листа МОЗ України від 09.01.2019 року Голові виконавчого органу Київської міської ради ( КМДА) ОСОБА_5 вбачається, що у листі також не повідомлено про конкретні пункти контракту, що можуть бути підставою звільнення, або пункти контракту, що порушені ОСОБА_1 ( а.с. 124, т.1).
Службова записка заступника Міністра ОСОБА_2 від 17.01.2019 року адресована Державному секретарю МОЗ України ОСОБА_6 та по суті є повідомленням про отримання МОЗ України листа Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.01.2019 року № 001-125.
Службова записка Заступника Міністра МОЗ України ОСОБА_2 від 09.01.2019 року містить в собі по суті аналіз можливості дострокового розірвання Контракту за № 5 від 15.05.2018 року з ОСОБА_1 та судової практики в таких справах, а також загальні посилання на те, що порушення строків виплати заробітної плати, недостатньо якісна комунікація з Національною службою здоров'я та медичними інформаційними системами можуть бути достатніми підставами для такого розірвання.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що Наказ МОЗ України за № 3-О від 17.01.2019 року не містить чітких даних про порушення позивачем умов контракту з посиланням на конкретні пункти, які порушено ОСОБА_1 , при цьому відповідачі не зазначають, якими саме доказами, ким та у який спосіб зафіксовані такі порушення, чи призвели такі порушення до негативних наслідків для ДП «Електронне здоров'я».
У вищевказаній службовій записці Заступника Міністра МОЗ України ОСОБА_2 від 09.01.2019 року зазначено, що неодноразові звернення щодо неналежного виконання державним підприємством «Електронне здоров'я» як власних функцій та завдань, так і систематичного невиконання нормативно-правових та розпорядчих актів Міністерства охорони здоров'я України свідчать про факт систематичного порушення ОСОБА_1 обов'язків, покладених абзацами 1), 2), 3), 4), 5) підпункту 8.1 пункту 8, а також обов'язків, покладених п.8.7 та 8.17, що згідно абзаців 1), 2), 3) пункту 24 контракту № 5 від 15 травня 2018 року є підставою для припинення контракту шляхом розірвання з ініціативи МОЗ України на підставі пункту 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України ( а.с.130- 133, т. 1).
Як вбачається зі змісту абзаців 1-5 підпункту 8.1 п. 8 контракту, керівник зобов'язується в тримісячний термін:
1) розробити та погодити план розробки та розвитку Системи, що включає в себе розробку графіку та переліку функціоналу, що має бути розроблений у 2018 році (Developmentbacklog);
2) визначити принципи та правила залучення декількох команд розробників, формалізувати процедури прийняття розробленого програмного забезпечення ( приймальне тестування/ UAT), розробити процедуру реагування на інциденти;
3) забезпечити раціональний добір адміністраторів системи, спеціалістів з захисту даних, служби підтримки медичних інформаційних систем ( далі - МІС), що під'єднані до центрального компонента системи, бізнес-аналітиків, дата/системних аналітиків;
4) ініціювати роботи по побудові в КСЗІ в Системі, зокрема: створення робочої групи і протокольного затвердження підходу до побудови КСЗІ, технічний опис системи в деталізації, необхідній для технічного завдання;
5) налагодити активний зв'язок з МІС та представниками закладів охорони здоров'я для створення оптимального процесу збору бізнес-потреб, включно з каналами комунікації, формалізованими бізнес-процесами.
Підпунктом 8.7 п. 8 контракту визначено, що керівник зобов'язаний забезпечувати своєчасну та в повному обсязі сплату передбачених законодавством податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Відповідно до підпункту 8.17 - своєчасно і в повному обсязі виконувати нормативно-правові і розпорядчі акти Органу управління майном, видані відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 24 контракту, керівник може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном, в тому числі пропозиції місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії:
1) у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом;
2) у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов'язків передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки ( понесено збитки, сплачено штрафи і т.п.)
3) у разі невиконання підприємством зобов'язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов'язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов'язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати.
Як вбачається зі змісту службової записки Заступника Міністра МОЗ України ОСОБА_2 від 09.01.2019 року, вона містить посилання на одночасну наявність трьох різних підстав, визначених контрактом, для звільнення позивача з посади, а саме: 1) систематичне невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом; 2) одноразове грубе порушення керівником законодавства чи обов'язків передбачених контрактом; 3) несвоєчасну виплату заробітної плати працівникам підприємства, що тягне за собою несвоєчасну сплату Єдиного соціального внеску, внаслідок чого для підприємства настають негативні наслідки у вигляді штрафів ( так зазначено у службовій записці).
Разом з тим, чітких посилань, яке саме одноразове грубе порушення законодавства чи обов'язків передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки ( понесено збитки, сплачено штрафи і т.п.),було допущено ОСОБА_1 , службова записка не містить і під час розгляду справи в суді першої інстанції представниками відповідачів таких порушень не зазначено і доказів їх вчинення - не надано.
Надане в суді апеляційної інстанції рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску за № 0241883308, прийняте ГУ ДПС у м. Києві 07 травня 2020 року, - колегія суддів не приймає до уваги, оскільки станом на день звільнення позивача зазначеного рішення не існувало.
Крім того, несвоєчасна виплата ДП «Електронне здоров'я» заробітної плати працівникам підприємства у даному випадку не може бути підставою для розірвання контракту за п.п. 2) пункту 24 контракту (як сформульовано у доповідній записці), оскільки відповідачем не доведено, що зазначені обставини є одноразовим грубим порушенням, в результаті яких для підприємства настали значні негативні наслідки.
При цьому, як вбачається з виписок з банківського рахунку ДП «Електронне здоров'я», заробітна плата перераховувалася Підприємством працівникам в день отримання коштів підприємством від МОЗ України за договором за № 45 від 04 червня 2018 року.
Щодо посилань відповідачів на систематичне невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом, то судом правильно прийнято до уваги, що Наказом МОЗ України за підписом заступника Міністра ОСОБА_2 за № 1/адм від 02.01.2019 року «Про проведення перевірки» було створено спеціальну комісію для проведення перевірки виконання Генеральним директором ДП «Електронне здоров'я» ОСОБА_1 умов контракту за № 5 від 15.05.2018 року. Тривалість перевірки визначена з 02 січня 2019 року до 11 січня 2019 року, і до 16 січня 2019 року комісія мала надати висновки та пропозиції за результатами перевірки.
Наказом МОЗ України за підписом в.о. Міністра ОСОБА_7 від 11.01.2019 року за № 3-адм роботу комісії з перевірки виконання позивачем умов контракту було продовжено до 01 лютого 2019 року, комісії запропоновано надати висновки до 08 лютого 2019 року.
П.п. 1, 2 Розділу І «Порядку проведення комісійних перевірок у Міністерстві охорони здоров'я України, установах, організаціях та на підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України», затвердженого Наказом МОЗ України за № 147 від 17.03.2015р., передбачають, що цей Порядок регламентує порядок проведення перевірок діяльності підприємств, що належать до сфери управління МОЗ України, за дорученням Міністра. Результати перевірки, відповідно до Розділу V Порядку, мають бути оформлені у вигляді довідки або акту та надані для ознайомлення та підготовки зауважень об'єкту контролю у зазначений в Порядку термін. За результатами проведеної комісійної перевірки голова комісії складає доповідну записку на ім'я Міністра для прийняття рішення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідно до п. 5 Розділу V Порядку за результатами перевірки виконання позивачем ОСОБА_1 умов Контракту за № 5 від 15.05.2018 року (довідки чи акту) прийняття рішення про продовження трудових відносин з позивачем ОСОБА_1 належало до виключної компетенції в.о. Міністра охорони здоров'я України ОСОБА_7, оскільки саме нею було обрано джерело доказів, які б підтвердили виконання та/або невиконання позивачем ОСОБА_1 умов контракту.
Також судом правильно прийнято до уваги той факт, що Службова записка заступника Міністра ОСОБА_2 датована 09.01.2019 року, в той час як у матеріалах справи міститься копія Наказу за № 7-кв від 08.01.2019 р., відповідно до якого заступник Міністра ОСОБА_2 знаходився у відпустці 08 та 09 січня 2019 року, тобто в день складення службової записки, яка стала підставою для звільнення позивача ОСОБА_1 .
Крім того, колегія суддів звертає увагу на явну непослідовність дій керівних працівників МОЗ України щодо визначення підстав для звільнення позивача, оскільки за наявності листа Державного секретаря МОЗ України ОСОБА_6 до Голови виконавчого комітету Київської міської ради ( КМДА) Кличка В.В. від 09.01.2019 року про погодження звільнення ОСОБА_1 за порушення умов контракту ( а.с. 33, т. 2), наказом МОЗ України за підписом в.о. Міністра ОСОБА_7 від 11 січня 2019 року за № 3-адм роботу комісії з перевірки виконання позивачем умов контракту було продовжено до 01 лютого 2019 року.
Доводи апеляційних скарг представників відповідачів полягають у тому, що систематичне невиконання позивачем обов'язків, передбачених контрактом, підтверджується листами Національної служби здоров'я України та службовою запискою голови служби ОСОБА_9 від 29.12.2018 року щодо відсутності організованої інформаційної взаємодії ДП «Електронне здоров'я» та НЗСУ, оскільки підприємство часто ігнорує запити та прохання НЗСУ щодо надання інформації та відомостей із системи обміну медичною інформацією.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що вказані доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки вони суперечать іншим наявним у матеріалах справи доказам.
Так, відповідно до договору № 45, укладеного 04 червня 2018 року між Міністерством охорони здоров'я України та ДП «Електронне здоров'я», підприємство зобов'язалось надавати послуги щодо забезпечення функціонування компонентів електронної системи обміну медичною інформацією.
Специфікацією обсягу та переліку послуг щодо забезпечення функціонування компонентів електронної системи обміну медичною інформацією передбачено надання наступних послуг:
- заходи із супроводження, створення, впровадження, супроводження програмного забезпечення компонентів обміну медичною інформацією; - здійснення заходів із впровадження програмного забезпечення компонентів електронної системи обміну медичною інформацією;
- технічне й технологічне забезпечення повноцінного функціонування компонентів обміну медичною інформацією; - забезпечення збереження та захисту даних, розміщених у електронній системі обміну медичною інформацією;
- технічні заходи з надання, блокування, анулювання доступу до системи обміну медичною інформацією; - технічне обслуговування компонентів електронної системи обміну медичною інформацією ;
- модернізація компонентів електронної системи обміну медичною інформацією;
- технічне та технологічне супроводження інформаційної взаємодії Міністерства охорони здоров'я, Національної служби здоров'я в межах електронної системи обміну медичною інформацією;
- технічне та технологічне супроводження взаємодії медичних інформаційних систем (МІС), закладів охорони здоров'я (303) та Національної служби здоров'я в межах електронної системи обміну медичною інформацією;
- консультаційне та технологічне супроводження медичних інформаційних систем (МІС); - проведення заходів із забезпечення дотримання норм безпеки роботи із персональними даними, сертифікація компонентів в КСЗІ;
- забезпечення збереження інформації на веб-вузлах в інтернеті стосовно пацієнтів, надавачів ПМД, лікарських засобів, декларацій, рецептів, працівників медичної системи та ЗОЗ.
Відповідно до актів наданих послуг від 20 червня 2018 року, 25 липня 2018 року, 21 серпня 2018 року , 25 вересня 2018 року, 16 жовтня 2018 року, 21 жовтня 2018 року, 27 листопада 2018 року, 17 грудня 2018 року, підписаних від МОЗ України - ОСОБА_2, від ДП «Електронне здоров'я» - ОСОБА_1 , усі вище перелічені послуги ( 13 пунктів) виконано вчасно та належним чином, сторони претензії одна до одної не мають (а.с. 71-91, т. 2)
Таким чином, підписання МОЗ України без зауважень зазначених актів, в тому числі за грудень 2018 року підтверджує належне виконання Підприємством своїх обов'язків як адміністратора системи програмного забезпечення та компонентів системи обміну медичною інформацією та, відповідно, обов'язків позивача як генерального директора Підприємства відповідно до контракту, та спростовує твердження представників відповідача про неналежне виконання позивачем умов контракту.
Доводи представників відповідачів про те, що вказані акти неможливо прийняти до уваги з огляду на те, що вони стосуються лише господарської діяльності підприємства, колегія суддів відхиляє, оскільки у службовій записці заступника Міністра ОСОБА_2 йдеться про невиконання певних робіт саме Підприємством, керівником якого є позивач. Зокрема, зазначено: «процес взаємовідносин між Підприємством та НЗСУ фактично відсутній - технічні завдання не погоджуються із замовниками функціоналу»; «Наявні неодноразові скарги операторів МІС на дії Підприємства щодо виконання функцій адміністратора компонентів електронної системи обміну медичною інформацією, що необхідні для запуску реформи на первинному рівні».
З викладеного вбачається, що за наявності вказаних актів про виконання робіт вчасно і належним чином, та за відсутності результатів роботи комісії з перевірки виконання позивачем умов контракту, зазначені у доповідній записці від 09.01.2019 року обставини неможливо вважати доведеними як «систематичне невиконання без поважних причин» обов'язків, передбачених контрактом.
Доводи представників відповідачів, що виявлені порушення є грубими, висновків суду також не спростовують, оскільки кваліфікуючими ознаками звільнення за п.п. 1 п. 24 контракту сторони визначили систематичне невиконання обов'язків, без поважних причин, а відповідно до п.п. 2 п. 24 контракту одноразове грубе порушення є підставою для звільнення у разі, якщо воно потягло значні негативні наслідки у вигляді сплати штрафу, нанесення збитків.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, наказом МОЗ України 17.12.2018 року за № 2349 утворено Комісію, яка відповідно до п.4 Наказу, мала оцінити наданий Підприємством як адміністратором звіт за результатами запровадження у тестовому режимі компонентів електронної системи обміну медичною інформацією.
Відповідно до протоколу засідання комісії з питань оцінки звіту за результатами запровадження у тестовому режимі компонентів електронної системи обміну медичною інформацією, Комісією було здійснено висновок щодо належного виконання Підприємством обов'язків адміністратора, рекомендовано МОЗ України центральну базу даних електронної системи охорони здоров'я вважати створеною на базі компонентів електронної системи обміну медичною інформацією та впровадженою з 01 серпня 2018 року; вирішено розпочати підготовку документів для передачі майнових прав інтелектуальної власності на програмне забезпечення від Міністерства до Національної служби здоров'я у строк до 01.01.2019 року на виконання п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року за № 441 ( а.с. 161-168, т. 2).
Доводи апеляційних скарг відповідачів щодо помилкового висновку суду першої інстанції про відсутність у Державного секретаря МОЗ України ОСОБА_6 повноважень приймати рішення про дострокове розірвання контракту з позивачем колегія суддів також відхиляє, оскільки зазначений висновок суду стосується обставин даної справи, виходячи із того, що відповідно до Наказу МОЗ України за № 1814 від 04.10.2018 р. «Про затвердження тимчасового розподілу обов'язків між в.о. Міністра охорони здоров'я України, заступниками Міністра та Державним секретарем Міністерства, Порядку взаємозаміщення в.о. Міністра охорони здоров'я України та заступників Міністра на час їх тимчасової відсутності» здійснення у межах своїх повноважень функцій з управління об'єктами державної власності, призначення комісій, підписання наказів міністерства належить до компетенції в.о. Міністра охорони здоров'я України ОСОБА_7 . При цьому пунктом 1 розділу ІІ «Порядку проведення комісійних перевірок у Міністерстві охорони здоров'я України, установах, організаціях та на підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства охорони здоров'я України», затвердженого Наказом МОЗ України за № 147 від 17.03.2015р., визначено, що комісійна перевірка проводиться за дорученням Міністра, а відповідно до п.2 розділу ІІІ Порядку - голова комісії зобов'язаний доповісти Міністру (шляхом подання доповідної записки) про результати комісійної перевірки та надати пропозиції за її результатами.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до завершення призначеної в.о. Міністра охорони здоров'я України ОСОБА_7 перевірки виконання умов контракту ОСОБА_1 наказ про звільнення позивача з посади виданий без дотримання вимог законодавства.
Таким чином, враховуючи, що наказ про звільнення позивача не містить вказівки на пункт контракту, що був порушений позивачем, чи пункт, який є підставою для звільнення, а обставини, викладені у службовій записці від 09.01.2019 року про порушення позивачем умов контракту, - не було доведено належними та допустимими доказами, висновок суду першої інстанції про незаконність звільнення ОСОБА_8 із посади керівника ДП «Електронне здоров'я» є правильним.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Доводів з приводу порядку обчислення та розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача за час вимушеного прогулу, що розрахований судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, апеляційні скарги відповідачів не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-375, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційні скарги Державного підприємства «Електронне здоров'я» та Міністерства охорони здоров'я України - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.