01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
27.04.2010 № 31/405
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Овсяницький О.В. (дов. № б/н від 02.04.2010 року)
від відповідача -Титаренко О.Є. (дов. №110/905-259 від 04.02.2010 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 29.01.2010
у справі № 31/405 ( .....)
за позовом ЗАТ "Ореол-1"
до Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"
третя особа позивача
третя особа відповідача Головне фінансове управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про стягнення заборгованості 34099,86 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.01.2010 року у справі № 31/405 за позовом Закритого акціонерного товариства „Ореол-1” (далі - позивач, ЗАТ „Ореол-1”), до Комунального підприємства „Житло-Сервіс” (далі - відповідач, КП „Житло-Сервіс””) та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Головне фінансове управління виконавчого органу КМР (далі - третя особа, КМДА), про стягнення заборгованості 34 099, 86 грн.: позов задоволено частково: стягнуто з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду “Житло-сервіс” на користь Закритого акціонерного товариства “Ореол-1”, заборгованість у розмірі -27 052 (двадцять сім тисяч п'ятдесят дві) грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі -3 138 (три тисячі сто тридцять вісім) грн. 12 коп., три відсотка річних у розмірі -689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 29 коп., 308 (триста вісім) грн. 80 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити..
Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва повністю, та прийняти нове, яким зобов'язати третю особу провести розрахунок з ЗАТ „Ореол-1” шляхом перерахування з місцевого бюджету недофінансованих грошових коштів за Договором „На проведення капітального ремонту житлового будинку” № 343 від 06.08.2008 року. Судові витрати розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що дане рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. А саме господарським судом міста Києва не враховано та не надано правової оцінки правовідносинам, що врегульовані спірним договором підряду „На проведення капітального ремонту житлового будинку” № 343 від 06.08.2008 року, умови якого відповідають законодавству України, а зобов'язання виконуються відповідно до умов договору.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2010 року апеляційну скаргу КП «Житло-Сервіс» було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 45 хв. 06.04.2010 року.
06.04.2010 року в судове засідання з'явився представник позивача та відповідача Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2010 року, відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 27.04.2010 року.
27.04.2010 року в судове засідання з'явився представник позивача та відповідача Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття судового рішення, та оскільки в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.
В судовому засіданні представник відповідача усно підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити: скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове; представник позивача усно просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а спірне рішення - без змін
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір підряду на проведення ремонтних робіт житлового фонду № 343 від 06.08.2008р.(далі-договір), відповідно до умов якого відповідач, як замовник, доручив, а позивач, як підрядник, взяв на себе зобов'язання власними силами і засобами, із забезпеченням надійної якості, виконати роботи (капітального характеру) в житловому будинку за адресою вул. Садовського, 12 по програмі “Твій дім твоє подвір'я”, згідно погодженої договірної ціни на суму 129 162 грн. в тому числі ПДВ -21 527 грн.
Відповідно п.4.3.2. договору, на відповідача покладено обов'язок своєчасно здійснити приймання та оплату фактично виконаних робіт підрядником.
Згідно п. 3.2.2. договору замовник протягом 5 робочих днів після підписання актів виконаних робіт, які складаються щомісячно до 25 числа місяця, здійснює перерахування решти грошових коштів на поточний рахунок підрядника за вирахуванням авансу пропорційно вартості прийнятих за актом робіт.
Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, на виконання умов договору, повністю виконав роботи, що підтверджується Актом № 17 приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року від 03.11.2008р. та Довідкою про вартість виконаних підрядних робіт № б/н за листопад 2008 року від 03.11.2008р., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень та приймаються судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.
Проте відповідач умови Договору належним чином не виконав, вартість виконаних робіт повністю не сплатив.
Заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи документально підтверджується та відповідає наведеному розрахунку і становить 27 052,80 грн. За рахунок коштів місцевого бюджету у 2008 р. частково профінансовано виконані позивачем роботи на суму 100268,40 грн . Однак, вартість робіт, виконаних відповідачем згідно Акту виконаних робіт № 17 від 21.11.2008р. не була оплачена .
Як вбачається з матеріалів справи позивач направив відповідачу Претензію вих. № 09/47 від 06.08.2009р. з вимогою щодо оплати вищевказаних виконаних робіт, що відповідає приписам ст. 530 ЦК України.
Своїм листом № 110/905-1538 від 18.09.2009р. відповідач визнав борг, та зазначив, що розрахунки по договору затримуються.
Відповідно до ст. 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підряднику обумовлену ціну після здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Статтею 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідач в порушення вищезазначених норм ЦК України та умов Договору, не здійснив своєчасної та повної оплати за виконані роботи.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини справи та норми діючого законодавства, колегія суду приходить до висновку, що позивачем деведено належними та допустимими доказами свої вимоги щодо стягнення боргу за спірним договором.
В той же час, позивач просить стягнути з відповідача пеню, в розмірі 3219, 65 грн. за неналежне виконання своїх зобовязань за договором.
Колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволені зазначених вимог, виходячи з наступного.
Відповідно ч.2 ст. 612 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.(ч.1 ст624 ЦК України)
Згідно п. 9.3 договору за несвоєчасну оплату підряднику виконаних і представлених до плати робіт, замовник сплачує підряднику на його вимогу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діє в період, за який нараховується пеня) від суми платежу згідно акту виконанних робіт за кожен день прострочення.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.
Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору, а саме п. 3.1.1 передбачено, що фінансування робіт здійснюється за рахунок міського бюджету. В свою чергу, відповідач надав суду довідку, якою підтвердив, що кошти місцевим бюджетом на погашення заборгованості не наддавались, а отже затримка оплати по договору сталася не з його вини.
Також, на суму боргу позивач нараховує 3% річних у розмірі 689,29 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 138,12 грн, які просить стягнути з відповідача.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення.
Колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення зазначених вимог оскільки факт неналежного виконання відповідачем взятого на себе грошового зобовязання перед позивачем належним чином доведений, а зазначені 3% річних та індекс інфляції є обовязком, який повинен нести відповідач за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Колегія суду не може погодитись з доводами апеляційної скарги, щодо стягнення боргу за договором з третьої особи, виходячи з наступного.
Так, з умов договору вбачається, що він укладений між двома господарюючими суб'єктами : ЗАТ „Ореол-1” та КП „Житло-Сервіс” а Головне фінансове управління виконавчого органу КМР (КМДА) не є стороною спірного договору.
Відповідно до ст.. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. . Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно ч. 1 ст. 14 ЦК України виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Загальними принципами господарювання в Україні є:
забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання;
свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;
вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;
обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;
захист національного товаровиробника;
Заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. (ст.. 6 ГК України)
Таким чином, питання, щодо стягнення заборгованості на думку колегії суду, має вирішуватись між сторонами договору.
Згідно з ч. 3 ст. 8 ГК України господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи. Безпосередня участь держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у господарській діяльності може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до Статуту комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду „Житло-сервіс” п. 1.2 Підприємство є юридичною особою, має окремий баланс, свій розрахунковий та інші рахунки в банках, печатки, штампи, а також бланки з власними реквізитами. Пунктом. 2.1 статуту (зі змінами) передбачено, що підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності із утримання, обслуговування, експлуатації та ремонту будинків і споруд комунальної власності територіальної громади м. Києва, будинків і споруд інших форм власності та прибуденкових територій, автостоянок та паркінгів, із надання інших платних послуг, а також здійснення контролю за виконанням громадянами Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями.
Відносини підприємства з іншими підприємствами, установами та організаціями в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (п. 6.3. Статуту).
Згідно з ч. 1 ст. 619 ЦК України договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.( ст.. 509 ЦК України)
Таким чином, відповідно до вимог діючого законодавства та вищевказаних матеріалів справи, відповідач є належною стороною по спірному договору і за невиконання його умов, повинен нести відповідну відповідальність, передбачену законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції КП „Житло сервіс” не довело вимоги апеляційної скарги, а тому вона не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
1. Рішення господарського суду м. Києва від 29.01.2010 року по справі № 31/405 за позовом Закритого акціонерного товариства „Ореол-1” до Комунального підприємства „Житло-Сервіс за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного фінансового управління виконавчого органу КМР (КМДА), про стягнення заборгованості 34 099 грн. 86 коп. залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства „Житло-Сервіс” - без задоволення.
2. Справу № 31/405 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
29.04.10 (відправлено)