01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.04.2010 № 31/451
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Коцар О.С. довіреність №21 від 25.12.2009р.;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Еталон-техбуд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.12.2009
у справі № 31/451 ( .....)
за позовом ВАТ "Банк Богуслав"
до Закрите акціонерне товариство "Планета-буд"
ТОВ "Еталон-техбуд"
про стягнення 17059853,28 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.12.2009. у справі №31/451 позов Відкритого акціонерного товариства “Банк Богуслав” задоволено: звернуто стягнення з відповідачів - Закритого акціонерного товариства “Планета - Буд” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Еталон - Техбуд”, як солідарних боржників, на користь Відкритого акціонерного товариства “Банк Богуслав” суму заборгованості Закритого акціонерного товариства “Планета - Буд” за Кредитним договором № 15/01-КР-16/2008 (про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії в національній валюті) від 25.04.2008р. в загальному розмірі - 17 059 853, 28 грн.
В рахунок погашення заборгованості Закритого акціонерного товариства “Планета - Буд” перед Відкритим акціонерним товариством “Банк Богуслав” за Кредитним договором № 15/01-КР-16/2008 (про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії в національній валюті) від 25.04.2008р. у загальному розмірі - 17059853, 28 грн., в тому числі заборгованість за основною сумою кредиту згідно Кредитного договору в розмірі - 15 000 000 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі - 2 034 246, 62 грн., штраф за порушення встановленого Кредитним договором строку погашення (повернення) кредиту в розмірі - 15 000 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування Кредитом в розмірі - 7 606, 66 грн., штраф за невиконання зобов'язань, передбачених п. 5.1.5. Кредитного договору в розмірі - 3 000 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, належний на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Еталон - Техбуд” - цех з виготовлення тюбінгів (літ. В), загальною площею: 2 833, 00 кв.м., розташований за адресою: місто Київ, Столичне шосе, буд, 98, надавши Відкритому акціонерному товариству “Банк Богуслав” право на продаж від свого імені такого предмету іпотеки будь-якій особі - покупцю в порядку ст. 38 Закону України “Про іпотеку” з усіма повноваженнями, необхідними для здійснення продажу предмету іпотеки, в тому числі отримувати в Комунальному підприємстві “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна”, довідку-характеристику на продаж предмету іпотеки, дублікат технічного паспорту на предмет іпотеки.
Встановлено початкову ціну продажу предмету іпотеки, а саме: цех з виготовлення тюбінгів (літ. В), загальною площею: 2 833, 00 кв.м., розташований за адресою: місто Київ, Столичне шосе, буд, 98, в розмірі оціночної вартості вказаної нерухомості, що підлягає визначенню незалежним суб'єктом оціночної діяльності на момент такого продажу.
Передано предмет іпотеки, а саме: цех з виготовлення тюбінгів (літ. В), загальною площею: 2 833,00 кв.м., розташований за адресою: місто Київ, Столичне шосе, буд, 98, в управління Відкритому акціонерному товариству “Банк Богуслав” на період реалізації предмету іпотеки, надавши Відкритому акціонерному товариству “Банк Богуслав” право на безперешкодний доступ до предмету іпотеки з метою організації його продажу (демонстрації потенційним покупцям, огляду спеціалістами тощо).
Стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Планета - Буд” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Еталон - Техбуд” на користь Відкритого акціонерного товариства “Банк Богуслав” судові витрати.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Еталон - Техбуд” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду м.Києва від 25.12.2009р. у справі №31/451 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Скаржник наголошує на тому, що судом незаконно за відсутністю учасника судового процесу розглянуто справу, оскільки, Товариство з обмеженою відповідальністю “Еталон - Техбуд” не було повідомлене належним чином про судове засідання, так як не отримувало ухвали про порушення провадження у справі, також, скаржник зазначає, що копія позовної заяви не надсилалася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Еталон - Техбуд.
Так, відповідач-2 зазначає, що Господарський суд м.Києва не дав правової оцінки всім видам забезпечення кредитного договору, а саме, іпотечному договору та договору застави товарів та не дослідив правовідносини сторін - поручителів, а отже не вирішено питання щодо подальшої дії Договору застави товарів в обороті №15/01-ЗС-41 від 25.04.2008р.
Окрім того, скаржник вказує на те, що судом неправомірно та безпідставно встановлено, що ТОВ “Еталон - Техбуд”, як сторона за договором іпотеки, несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій за неповідомлення позичальником кредитора у разі зміни юридичної або фактичної адрес, про зміну акціонерів, про зміну уповноважених осіб, оскільки, ця інформація не може бути відома ТОВ “Еталон - Техбуд”.
Також, ТОВ “Еталон - Техбуд” звертає увагу на те, що судом стягнуто з відповідачів по справі оплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн., але при поданні позовної заяви до суду позивач сплатив лише 118 грн.
Позивач у відзиві проти апеляційної скарги заперечує, вважає її абсурдною та безпідставною, та такою що задоволенню не підлягає.
Розпорядженням Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2010р. №01-23/2/1 справу було передано на розгляд судовій колегії у складі: головуючого судді - Кондес Л.О., суддів - Авдеєва П.В., Нєсвєтової Н.М.
Ухвалою від 22.02.2010р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 30.03.2010р.
30.03.2010р. розгляд справи було відкладено на 20.04.2010р., в зв'язку з неявкою відповідачів.
Представник позивача у судове засідання з'явився, представники відповідачів в судове засідання не з'явилися.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими судом про час і місце її розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” із змінами).
Зважаючи на зазначене та враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу (а.с. 127-128) про час та місце судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представників сторін у засіданні суду апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м. Києва за наявними у справі матеріалами без представників відповідачів.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ “Еталон - Техбуд”, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне:
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовною заявою ВАТ “Банк Богуслав” про стягнення 17 059 853, 28 грн. заборгованості за Кредитним договором №15/01-КР-16/2008 (про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії в національній валюті) від 25.04.2008року (далі Кредитний договір), шляхом звернення стягнення на заставлене майно як на предмет іпотеки за іпотечним договором від 15.10.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. і зареєстрований в реєстрі за №8196, заборона відчуження №8197 (далі Іпотечний договір).
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач-1 не виконував своїх зобов'язань за Кредитним договором щодо повернення отриманого у Банку кредиту, сплати нарахованих на них відсотків, плати за користування кредитом.
Відповідачами по справі відзиви на позовну заяву не надавалися.
Позивачем за прострочення повернення кредиту, сплати відсотків за їх користування та плати за їх управління на підставі п.п. 6.2 - 6.4 Кредитного договору нараховані штрафні санкції.
Також, позивач просив погасити вказану заборгованість за рахунок предмета іпотеки, оскільки в забезпечення виконання відповідачем-1 вказаних зобов'язань перед позивачем 15.10.08р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено Іпотечний договір.
Судова колегія повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:
25 квітня 2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Банк Богуслав”, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство “Банк Богуслав”, та Закрите акціонерне товариство “Планета-Буд” уклали Кредитний договір №15/01-КР-16/2008 (про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії в національній валюті), до якого в подальшому вносились зміни та доповнення. Відповідно до умов Кредитного договіру Банк відкриває Позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в національній валюті з загальним лімітом в сумі - 15 000 000 гривень, в межах якої надає Позичальнику в користування грошові кошти, для поповнення обігових коштів, зі сплатою за користування кредитом - 22% річних, з терміном погашення - 23 квітня 2010року.
Позичальник, в свою чергу, зобов'язувався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредит та сплатити Банку проценти за користування кредитом.
В забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за Кредитним договором, 15.10.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Еталон - Техбуд” (відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Банк Богуслав”, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство “Банк Богуслав” було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. і зареєстрований в реєстрі за №8196, заборона відчуження №8197.
Відповідно до умов Іпотечного договору відповідач-2 поручається належним йому майном, а саме цехом з виготовлення тюбінгів (літ. В), загальною площею 2 833, 00 кв. м., що розташований за адресою м. Київ, Столичне шосе, буд. 98, перед позивачем за належне виконання відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором.
Спір у справі виник в зв'язку з тим, що відповідачем-1 порушено п.5.1.5 Кредитного договору, а також з 01.04.2009р. не здійснювалася щомісячна сплата процентів за користування кредитом.
Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (про позику), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Внаслідок укладення Кредитного договору та Іпотечного договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки, відповідачем-1 було порушено п. 5.1.5. Кредитного договору, то у позивача відповідно до п. 2.8.4 вказаного договору виникло право вимагати у відповідача погашення кредиту в строк не пізніше десятого календарного дня за днем, коли позивачу стало відомо про порушення умов Кредитного договору, а саме 12.11.2009р.
Також, відповідач-1 з 01.04.2009р. не здійснює щомісячної сплати процентів за користування кредитом.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, відкривши відповідачу 1 відновлювальну відкличну кредитну лінію в національній валюті та надавши йому обумовлені Кредитним договором грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується наданими позивачем заявами про надання суми кредиту від 29.04.2008р., від 30.04.2008р., від 05.05.2008р., від 15.08.2008р., а також виписками по особовим рахункам відповідача-1 за період з 25.04.2008р. по 15.08.2008р.
Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач-1 належним чином не виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, не сплатив позивачу основну суму кредиту, а також проценти за користування таким кредитом, чим порушив умови Кредитного договору, а також вимоги ст.526, ч. 1 ст.530, ст.629 Цивільного кодексу України та ст. 173, ст. .193 Господарського кодексу України.
В пункті 1.3. Кредитного договору встановлено, що відповідач-1 повинен повернути позивачу кредит не пізніше 23 квітня 2010 року
В свою чергу, пунктами 2.8., 2.8.4. Кредитного договору встановлено, що позивач має право вимагати від відповідача-1 дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій, зокрема на 10 (десятий) календарний день за днем, коли позивачу стало відомо про хоча б один з фактів порушення відповідачем-1 умов кредитного договору, зокрема пункту 5.1.5. щодо попереднього повідомлення банку про зміну юридичної адреси, про зміну осіб уповноважених діяти від імені позичальника та про зміну акціонерів позичальника.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 не здійснював щомісячної сплати процентів за користування кредитом, загальна заборгованість по сплаті процентів за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень та одинадцять днів листопада 2009р. складає 2 034 246, 62 грн. (два мільйони тридцять чотири тисячі двісті сорок шість) гривень 62 копійки).
У зв'язку з тим, що відповідач-1 порушив умови п.5.1.5. Кредитного договору, позивач, керуючись ст. 526, 610 Цивільного кодексу України, ст. 173, ст.193 Господарського кодексу України та п.5.1.5. Кредитного договору, 03 листопада 2009 року надіслав на адресу відповідача-1 та відповідача-2 лист №01/307-11 від 03.11.2009р., копія якого міститься в матеріалах справи, та пред'явив відповідачу-1 та відповідачу-2 вимогу в десятиденний строк достроково повернути позивачу всю суму кредиту, нараховані проценти за користуванням кредиту та нараховану пеню за порушення строків сплати процентів. Розмір заборгованості по основній сумі кредиту на момент пред'явлення вимоги обліковувався наведеними даними та розрахунком позивача і становив - 15 000000грн., а загальний розмір заборгованості відповідача-1 за Кредитним договором станом на 03 листопада 2009 року становить - 17 034 246, 62 грн.
Судова колегія підтримує правову позицію суду про те, що строк виконання вимоги позивача щодо повернення всієї суми кредиту сплинув 12 листопада 2009 року, а з 13 листопада 2009 року у відповідача-1 та відповідача-2 виникла прострочена заборгованість за основною сумою кредиту в повному об'ємі, а саме у розмірі 17059 853, 28 грн.
Оскільки, факт прострочення виконання зобов'язання боржником доведений і встановлений судом, то відповідно до ст. 220 Господарського кодексу України та ст. 611 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням та повинен сплатити неустойку, передбачену умовами діючого Кредитного договору, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги щодо стягнення штрафу за порушення встановленого Кредитним договором строку погашення (повернення) кредиту станом на 13.11.2009р. в сумі - 15 000 грн., пені в розмірі 7 606, 66 грн. (за порушення відповідачем-1 та відповідачем-2 строків виконання зобов'язань із сплати відсотків за користування кредитом станом на 13.11.2009р.), штрафу за порушення відповідачем-1 та відповідачем-2 строків виконання зобов'язань із сплати відсотків за користування кредитом станом на 13.11.2009р. в сумі - 3 000 грн. згідно обґрунтованого розрахунку, виконаного позивачем.
Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 2, 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно з пунктом 6.2. Кредитного договору, за порушення встановленого строку погашення (повернення) кредиту, банк має право стягувати, а позичальник зобов'язується сплатити на вимогу банку, штраф у розмірі - 0,1 % процента від суми непогашеного (неповерненого) платежу.
Загальна сума штрафу за порушення встановленого Кредитним договором строку погашення (повернення) кредиту станом на 13 листопада 2009р. складає - 15 000 грн.
Пунктом 6.3. Кредитного договору, за порушення строків сплати процентів, інших строкових платежів, передбачених кредитним договором, банк має право нараховувати та стягувати, а позичальник зобов'язаний сплатити пеню на прострочену суму зазначених платежів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розраховану за кожен день прострочення платежу.
Загальна сума пені, нарахована позивачем, за порушення відповідачем-1 та відповідачем-2 строків виконання зобов'язань із сплати відсотків за користування кредитом станом на 13 листопада 2009р. складає - 7 606, 66 грн.
Пунктом 6.4. Кредитного договору, у разі невиконання позичальником прийнятих на себе зобов'язань, передбачених п. 5.1.5. Кредитного договору, банк має право стягувати, а позичальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 1 000 гривень, за кожний випадок.
Загальна сума штрафу за порушення відповідачем-1 та відповідачем-2 строків виконання зобов'язань із сплати відсотків за користування ним станом на 13 листопада 2009р. складає - 3000 грн.
Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з відповідача-1 та відповідача-2 в розмірі 17 059 853, 28 грн.
Судова колегія критично відноситься до посилання скаржника про те, що судом неправомірно та безпідставно встановлено, що ТОВ “Еталон - Техбуд”, як сторона за Договором іпотеки, несе відповідальність у вигляді штрафних санкцій за неповідомлення позичальником кредитора у разі зміни юридичної або фактичної адрес, про зміну акціонерів, про зміну уповноважених осіб, оскільки, ця інформація не може бути відома ТОВ “Еталон - Техбуд”, виходячи з наступного наступне:
Відповідно до ч. 1,2 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно ст. ст. 196, 227 Господарського кодексу України, у разі заподіяння збитків одночасно кількома учасниками господарських відносин кожний з них зобов'язаний відшкодувати збитки суб'єкту, якому завдано збитків солідарно.
З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 перед позивачем за Кредитним договором, між позивачем (іпотекодержатель за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Еталон - Техбуд” (іпотекодавець за договором) 15 жовтня 2008 р. було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовою В.М. (зареєстрований в реєстрі за №8196, заборона відчуження за реєстровим № 8197) відповідно до якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язання, що витікає з Кредитного договору, передав в іпотеку, а іпотекодержатель прийняв в іпотеку предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно, яким є цех з виготовлення тюбінгів (літ. В), загальною площею: 2833,00кв.м., що розташований за адресою: місто Київ, Столичне шосе, буд, 98 (далі - Предмет іпотеки).
Згідно ст. 3 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Позивачем, відповідно до ст.4 Закону України “Про іпотеку”, було зареєстровано 15.10.2008 року забезпечувальне обтяження нерухомого майна в Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером 8075092 та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 8075014, відповідні витяги з реєстрів містяться в матеріалах справи.
Статтею 20 Закону України “Про заставу” передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не було виконано.
У відповідності зі ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
В частині 1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку” визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Пунктом 3.3.5. Іпотечного договору, передбачено, що у випадках порушення Позичальником Зобов'язань, встановлених Кредитним договором та/чи Іпотекодавцем - обов'язків, передбачених в п.п. 3.1.1., 3.1.4.- 3.1.6., 3.1.8., 3.1.10. цього Договору, Іпотекодержатель має право вимагати від Позичальника дострокового виконання в повному обсязі Зобов'язання , а в разі його невиконання - звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання Зобов'язання та отримати задоволення своїх вимог з вартості Предмета іпотеки.
В п. 3.3.8. Іпотечного договору, зазначається, що Іпотекодержатель має право за рахунок Предмета іпотеки задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, сплату заборгованості по процентам за користування кредитом, повної сплати пені, штрафу та відшкодування збитків у випадках, передбачених Кредитним договором, а також витрати, здійснені Іпотекодержателем у зв'язку зі зверненням стягнення на Предмет іпотеки та його наступною реалізацією, при необхідності, витрат на утримання і збереження Предмета іпотеки. Збитки стягуються в повній сумі понад неустойку.
Відповідно до ч. 1 ст.33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Дане положення також передбачено ст.590 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч.3 ст.33 Закону України “Про іпотеку” та п.6.4. Іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Суд може надати іпотекодержателю право продати предмет іпотеки третій особі покупцеві, шляхом укладення договору купівлі - продажу, відповідно до ст. 38 Закону Україна “Про іпотеку”.
Виходячи з викладеного, колегія суддів важчає, що судом правильно встановлено спосіб реалізації Предмету іпотеки шляхом надання позивачу права на продаж від свого імені цеху з виготовлення тюбінгів (літ. В), загальною площею: 2 833,00 кв.м., що розташований за адресою: місто Київ, Столичне шосе, буд, 98, будь-якій особі - покупцю в порядку ст.38 Закону України “Про іпотеку” з усіма повноваженнями, необхідними для здійснення продажу Предмету іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст.39 Закону України “Про іпотеку” у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Згідно з ч. 6 ст. 38 Закону України “Про іпотеку” ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Відповідно до ч. 1 ст.34 Закону України “Про іпотеку” після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.
Судова колегія дійшла висновку, що для належної реалізації предмету іпотеки в порядку ст. 38 Закону України “Про іпотеку” слід забезпечити доступ до предмету іпотеки для демонстрації його потенційним покупцям, для огляду предмету іпотеки відповідними спеціалістами та оцінювачами тощо, а отже позовна вимога про передачу предмету іпотеки на час його реалізації в управління позивачу з наданням позивачу права безперешкодного доступу до предмету іпотеки підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 38 Закону України “Про іпотеку”: “Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця”.
Враховуючи те що на підставі пункту 3.1.11. Іпотечного договору, оригінали правоустановчих документів, а саме: Реєстраційне посвідчення №006604 від 08.08.2008р., Договір купівлі - продажу нежитлового приміщення від 04.08.2008р. р. №6615, Витяг з Державного реєстру правочинів №6324296 від 04.08.2008р. та Акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 05.08.2008р. знаходяться на зберіганні у позивача та спосіб звернення стягнення на Предмет іпотеки в порядку ст.38 Закону України “Про іпотеку”, який суд вирішив застосувати на вимогу позивача, позивачу для продажу від свого імені предмету іпотеки іншим особам в порядку ст.38 Закону України “Про іпотеку”, необхідні довідка - характеристики на продаж предмету іпотеки та дублікат технічного паспорту на Предмет іпотеки.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що для захисту права позивача на реалізацію предмету іпотеку, яке гарантоване позивачу ст. 33 Закону України “Про іпотеку”, позовна вимога про надання позивачу повноважень щодо отримання довідки - характеристики на продаж Предмету іпотеки та дублікат технічного паспорту на Предмет іпотеки судом задоволена обґрунтовано.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідачі по справі, в свою чергу, не вчинили жодних дій, передбачених законодавством, які б свідчили про виконання ними договірних зобов'язань.
Судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, мають формальний характер, з огляду на наступне:
Відповідач-2 зазначає, що суд першої інстанції незаконно за відсутністю учасника судового процесу розглянув справу, оскільки, Товариство з обмеженою відповідальністю “Еталон - Техбуд” не було повідомлене належним чином про судове засідання, так як не отримувало ні копії позовної заяви ні ухвали про порушення провадження у справі, також, скаржник зазначає, що копія позовної заяви не надсилалася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Еталон - Техбуд.
Слід зазначити, що суд першої інстанції надсилав ухвалу про порушення провадження у справі №31/451 від 30.11.2009р. ТОВ „Еталон - Техбуд” за адресою: 01103, м Київ, вул. Кіквідзе 18, (дана адреса зазначена в Іпотечному договорі від 15.10.2008р. та відповідає копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців станом на 13.11.2008р., наданою позивачем до суду першої інстанції).
Крім того, суд першої інстанції своєю ухвалою від 16.12.2009р. розгляд справи відклав на 23.12.2009, дана ухвала також направлялася відповідачу-2.
Також, слід зазначити, що відповідач-2 був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, на якому було винесено рішення, оскільки даний факт підтверджується телеграмою, що міститься в матеріалах справи (а. с.86).
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими належним чином, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Щодо посилання скаржника на, те що копія позовної заяви не надсилалася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Еталон - Техбуд, колегія суддів зазначає наступне:
Статтею 56 ГПК України передбачено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем надсилалася позовна заява та додані до неї документи, на адресу відповідача-2, що підтверджується фіскальним чеком №6382 від 24.11.2009р. та описом вкладення у цінний лист (а.с. 66, 68).
Отже, посилання скаржника на те, що суд не повідомив його належним чином про судове засідання, а також на не направлення позивачем копії позовної заяви на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Еталон - Техбуд” є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
До посилань відповідача-2 на те, що судом першої інстанції не дано правової оцінки всім видам забезпечення кредитного договору, а саме, іпотечному договору та договору застави товарів та не досліджено правовідносини сторін - поручителів, а отже не вирішено питання щодо подальшої дії Договору застави товарів в обороті №15/01-ЗС-41 від 25.04.2008р., судова колегія відноситься критично, оскільки ця вимога є формальною та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Господарським судом не досліджувався Договір №15/01-ЗС-41, оскільки він не був предметом позову, а також не міститься в матеріалах справи та не поданий скаржником до суду апеляційної інстанції відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України.
Також, слід зазначити, що судом першої інстанції надано належну та допустиму правову оцінку Іпотечному договору, що не суперечить чинному законодавству та повною мірою досліджені правовідносини сторін - поручителів.
Крім того, безпідставним та необґрунтованим є твердження відповідача-2 про те, що судом стягнуто з відповідачів по справі оплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн., при умові, що при поданні позовної заяви до суду позивач сплатив лише 118 грн., оскільки в матеріалах справи (а.с. 8) міститься платіжне доручення №2144 від 16.11.2009р., яким позивач перерахував за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи 236, 00 грн.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача-2, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов'язання за Іпотечним договором в повному обсязі та вчасно.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 25.12.2009р у справі №31/451 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2009р у справі №31/451 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Еталон-Технобуд” - без задоволення.
2.Матеріали справи № 31/451 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
28.04.10 (відправлено)