01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.04.2010 № 25/363
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Страхова компанія "Фенікс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.12.2009
у справі № 25/363 ( .....)
за позовом ЗАТ "Страхова компанія "Фенікс"
до ЗАТ "Кордон Авіа Сервіс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 10788,93 грн.
У липні 2009 року Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Фенікс» (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Кордон Авіа Сервіс» (далі -відповідач) про стягнення 10 788,93 грн., в тому числі пені в сумі 2 567,20 грн., інфляційних втрат в сумі 6 821,76 грн., 3% річних в сумі 1 399,97 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 25/363 від 17.12.2009року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Кордон Авіа Сервіс» на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» 52,95 грн. пені та 105,15 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду міста Києва у справі № 25/363 від 17.12.2009 року змінити та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача збитки від інфляції в розмірі 6631,97 грн., 3% річних в розмірі 1251,86 грн., пені в розмірі 2567,20 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції безпідставне, прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи. Так, місцевий господарський суд припустився помилки при розрахунку штрафних санкцій, що підлягають відшкодуванню, оскільки час прострочення необхідно рахувати починаючи з 01.08.2008 року по 22.07.2009 року, що складає 355 днів, а не з 25.06.2009 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2010 року у справі № 25/363 апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» прийнято до розгляду на 03.03.2010 року та порушено апеляційне провадження у даній справі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 року розгляд апеляційної скарги було відкладено до 29.03.2010 року на підставі статті 77 господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2010 року № 01-23, у зв'язку з хворобою судді Поляк О.І., розгляд апеляційної скарги було доручено колегії суддів у складі головуючого судді Коротун О.М., суддів Кропивної Л.В., Кондратової І.Д.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2010 року розгляд апеляційної скарги відкладався до 21.04.2010 року на підставі статті 77 господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2010 року № 01-23/1/3 розгляд апеляційної скарги було доручено колегії суддів у складі головуючого судді Коротун О.М., суддів Кропивної Л.В., Поляк О.І.
Представник позивача в судовому засіданні 21.04.2010 року підтримав апеляційну скаргу, просив рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2009 року у справі № 25/363 змінити та прийняти нове рішення, з підстав викладених у апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.04.2010 року просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 9 червня 2008 року на світлофорі при виїзді з м. Полтава на 337 км автодороги Київ-Харків сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме автомобіль «МАЗ-437041-26», реєстраційний номер АА 8648АН, під керуванням водія Зінченко М.П., власником якого є відповідач, зіткнувся з автомобілем «Geep Grand Cerokee», реєстраційний номер АА 6825АТ, власником якого є позивач. Вказана подія зафіксована ДАІ м. Полтава, що підтверджується довідкою Полтавського ОР ДПС ДАІ УМВС України в Полтавській області від 09.06.2008.
Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
У відповідності до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2008 по справі № 25/462 за позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» до Закритого акціонерного товариства «Кордон Авіа Сервіс» встановлено, що шкода, завдана майну позивача (автомобіль «Geep Grand Cerokee», реєстраційний номер АА 6825АТ) має відшкодовуватися в повному обсязі відповідачем. На цій підставі вказаним рішенням позов задоволено частково: з Закритого акціонерного товариства «Кордон Авіа Сервіс» стягнуто на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» матеріальний збиток (шкоду) у сумі 42 904,18 грн. Зазначене рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2008 по справі № 25/462 в цій частині залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із частиною другою статтею 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, зважаючи на те, що у зобов'язанні відповідача відшкодувати завдану шкоду не був встановлений строк (термін) його виконання, він повинен був виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення позивачем вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлялася відповідачу вимога № 114 від 10.06.2009 про сплату суми матеріальної шкоди в розмірі 42 904,18 грн. Вказана вимога отримана відповідачем 17.06.2009, про що свідчить відмітка про отримання на повідомленні про вручення поштового відправлення.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як підтверджується рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2008 по справі № 25/462, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати суми матеріального збитку не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті суми матеріального збитку складає 42 904,18 грн.
У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір пені за порушення зобов'язання по сплаті суми завданого в результаті ДТП збитку не передбачений договором, а зважаючи на відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 2 567,20 є безпідставними.
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилання апелянта на прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем саме з 01.08.2008 року по 22.07.2009 року, що складає 355 днів, судом не приймається до уваги, оскільки доказів пред'явлення такої вимоги (претензії від 24.07.2008 року № 163) про сплату боргу матеріали справи не містять. Надавши копію вказаної претензії суду апеляційної інстанції, апелянт не обґрунтував неможливість її подання суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що за порушення відповідачем зобов'язання за договором щодо відшкодування суми завданих збитків, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних у сумі 52,95 грн. за період з 25.06.2009 року (через 7 днів після отримання вимоги від 10.06.2009 року № 114, яка міститься в матеріалах справи) по 10.07.2009 (останній день по розрахунку позивача), що розрахована наступним чином: 42904,18 грн. заборгованості х 3% / 365 днів х 15 днів прострочення = 52,95 грн.
Крім того, виходячи із розрахунку інфляційних втрат за вказаний період, керуючись Рекомендаціями Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ (лист № 62-97р від 03.04.1997), враховуючи те, що розмір індексу інфляції у липні 2009 року складав 99,9%, розмір інфляційних втрат за липень 2009 року має від'ємне значення, а тому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що у цьому місяці грошова сума заборгованості перед позивачем не зазнала знецінення в результаті інфляції. Тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за липень 2009 року не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 52,95 грн. 3% річних за період з 25.06.2009 по 10.07.2009.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Фенікс» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2009 року у справі № 25/363 - без змін.
Матеріали справи № 25/363 повернути господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді