Справа № 2а-4971/2009
ПОСТАНОВА Іменем України
15 лютого 2010 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі головуючого судді Тарановій О.П. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про стягнення заборгованості на несплачену пенсію.
02.03.2009 року до Ленінського районного суду м. Луганська, надійшов позов ОСОБА_1 до Головного Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про стягнення заборгованості на несплачену пенсію. 3.03.2009 року позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху до 15.05.2009 року для усунення недоліків.
В судове засідання позивач не з'явилися, до початку судового засідання подав заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі, задовольнити поданий ним позов.
Представник відповідача до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області подав письмові заперечення, просив суд відмовити в задоволенні позову та розглянути справу без його участі.
Враховуючи думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що на думку позивача відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ст.. 15 Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, він як інвалід війни 3 групи має право на підвищення пенсії за вислугу років у розмирі 200% мінімальної пенсії за віком. Він є звільнений зі служби за станом здоров*я. Надбавка інваліду війни виплачувалась у наступному розмирі:
01.12.2008р.-01.03.2009р. було виплачено 114 30*3=342-90грн., а підлягає виплаті: 01.12.2008р-01.03.2009р. 498-00грн*3=1494-00*200%=2988-00грн, борг 2988-00грн-342-90грн-10грн.
Посилаючись на ст.. 15 Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, ст.. 106,107 КАС України. КУ ст..22; рішення КС України від 1 грудня 2004р, від 11.10.2005р, від 22.05.2008р. позивач просить задовольнити його вимоги.
Відповідач зазначивши у своїх запереченнях, те що згідно закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005р. № 2939-ІV вніс зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та набув чинності з 1 січна 2006 року. Згідно з п. 3 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується інвалідам ІІІ групи у розмирі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, таким чином, починаючи з 1 січня 2006 року інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується у процентах прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, а не мінімальної пенсії за віком. Також Конституційний Суд України станом на 01.01.2009р. не визнавав неконституційним Закон України Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005р. Тому на підставі вищенаведених фактів, головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не вбачає правових підстав для задоволення позову позивача, оскільки здійснює підвищення до пенсії як інваліду війни згідно з нормами чинного законодавства.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно стягнення заборгованості за несплачену пенсію з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 62, 105 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19. 12.2006 р. №489-V, ст. ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року 2, 11,17.18, 87, 94,Кодексу адміністративного судочинства України, п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 року№4, Закон України Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 05.10.2005р. № 2939-ІV суд,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про стягнення заборгованості на несплачену пенсію - відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя О.П. Таранова