01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
20.04.2010 № 17/287-27/509
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - ОСОБА_1 (дов. № 5169 від 15.09.2009р.),
від відповідача - Потатуєв В.П. (дов. № 130 від 28.03.2008р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком"
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.02.2010
у справі № 17/287-27/509 ( )
за позовом Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_3
до Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком"
про стягнення 320165,11 грн.
Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 звернувся з позовом (з врахуванням уточнень та доповнень) до Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” про стягнення 320165,11 грн., в т.ч. 272114,93 грн. збитків від інфляції та 48050,18 грн. три відсотки річних за період з 11.09.2003р. по 05.02.2008р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.2010р. у справі № 17/287-27/509 позов задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 3% річних у сумі 29449,10 грн., збитки від інфляції у сумі 144788,43 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1742,34 грн. та 128,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2010р. у справі № 17/287-27/509 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права. На думку заявника, позивач не має права на звернення до суду з позовом, оскільки сума боргу була сплачена відповідачем 27.12.2007р. на користь позивача. Крім того, судом першої інстанції безпідставно не застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, які регулюють інститут позовної давності, оскільки пропуск строку є підставою для відмови у позові. Також відповідач вважає безпідставним застосування до спірних правовідносин норми статті 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою від 26.03.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”.
Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 19.04.2010р. склад судової колегії було змінено, розгляд апеляційної скарги доручено здійснити колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Дзюбко П.О., Іваненко Ю.Г.
Позивач надав відзив, в якому просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи, вимоги та їх обґрунтування.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2003 року у справі № 3/480 за позовом Українсько-Американсько-Голандсько-Німецького ЗАТ “УТЕЛ” до Приватного підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості позов задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 1427018,79 грн. основного боргу, 100700, 57 грн. пені, 1700 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою державного виконавця Відділу ДВС Деснянського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.09.2003 року за наказом суду від 02.09.2003 у справі №3/480. Боржнику за рішенням суду виставлена платіжна вимога № 410/15 від 11.09.2003 року, яка була оплачена останнім в повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.01.2004 року у справі № 3/480 касаційну скаргу ПП ОСОБА_3 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2003 року у справі № 3/480 скасовано в частині стягнення з ПП ОСОБА_3 основного боргу в сумі 299 632, 70 грн. та пені в сумі 64 157, 32 грн. В інший частині рішення суду залишено без змін. Господарському суду міста Києва доручено в разі надання доказів про виконання рішення в цій частині видати поворотний наказ про стягнення з ЗАТ “УТЕЛ” на користь ПП ОСОБА_3 основного боргу в сумі 299 632, 70 грн. та пені в сумі 64 157, 32 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2005 року у справі № 3/480 в поворот виконання рішення суду від 06.08.2003 року стягнуто з ЗАТ “УТЕЛ” на користь ПП ОСОБА_3 основний борг у сумі 299 632, 70 грн. та пеню в сумі 64 157, 32 грн.
На виконання постанови Вищого господарського суду України від 13.01.2004 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 14.02.2005 року у справі № 3/480 видано наказ від 14.02.2005 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2007 року у справі № 3/480 здійснено процесуальне правонаступництво Українсько-Американсько-Голандсько-Німецького ЗАТ “УТЕЛ”, замінивши його правонаступником - ВАТ “Укртелеком”.
14.11.2007 року державним виконавцем відділу ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом суду № 3/480 від 14.02.2005 року про стягнення з ВАТ “Укртелеком” на користь ПП ОСОБА_3 боргу на загальну суму 363790, 02 грн., а також встановлено боржнику строк для добровільного виконання наказу в семиденний строк з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.
На виконання наказу №3/480 від 14.02.2005р. на користь позивача 05.02.2008р. було перераховано грошові кошти в розмірі 363790,02 грн., що підтверджується банківською випискою з розрахункового рахунку СПД ОСОБА_3 за 05.02.2008 року та оригіналом платіжного доручення № 25744 від 27.12.2007 року.
Причиною виникнення спору у даній справі стало питання про наявність у позивача підстав для отримання інфляційної складової заборгованості та три відсотки річних за користування відповідачем його грошовими коштами за період з 11.09.2003р. по 05.02.2008р. у зв'язку з невиконанням відповідачем постанови Вищого господарського суду України від 13.01.2004 року у справі № 3/480 в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу та пені.
Частиною 1 статті 11 цього Кодексу встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. При цьому частиною 5 передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).
Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, належним виконанням зобов'язання є його виконання у визначений строк, яке прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 ГПК України, якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувана за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.
Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території усіма без винятку органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, організаціями, установами, посадовими особами, а також окремими громадянами та їх об'єднаннями, і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.
Частиною 3 статті 11111 ГПК України встановлено, що постанова касаційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок відповідача щодо повернення суми грошових коштів стягнутих з позивача на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2003 року у справі № 3/480 виник з постанови Вищого господарського суду України від 13.01.2004 року у справі № 3/480, тобто з 14.01.2004р.
Згідно статей 610-612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів відзначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, таке право виникає у кредитора незалежно від наявності вини боржника у порушенні зобов'язання.
Таким чином, апеляційна колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність права у позивача вимагати стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань за весь період прострочення виконання зобов'язання незалежно від його виконання відповідачем до подання позову до господарського суду.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем пропущено строк позовної давності при зверненні з вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, який розпочався 14.01.2004р. та закінчився відповідно 14.01.2007р.
При цьому зобов'язання про повернення безпідставно стягнутих грошових коштів виконано відповідачем 05.02.2008р.
Позивач звернувся з позовом до господарського суду 27.05.2008р. та заявлено вимоги про стягнення за період з 11.09.2003р. по 05.02.2008р.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань за період з 27.05.2005р. по 05.02.2008р. заявлені у межах трирічного строку позовної давності.
Стаття 256 ЦК України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частина 1 статті 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Частина 4 статті 267 ЦК України передбачає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності у даній справі.
При цьому позивачем заявлено клопотання про відновлення строку позовної давності у зв'язку з тим, що пред'явлення наказу до виконання було ускладнено неодноразовою зміною ЗАТ “УТЕЛ” своєї організаційно-правові форми і був потрібен час на виявлення та процесуальне закріплення його законних правонаступників. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2007 року у справі № 3/480 було здійснено правонаступництво: ЗАТ “УТЕЛ” замінений його останнім правонаступником - ВАТ “Укртелеком”. Без здійснення правонаступництва судовий наказ неможливо було пред'явити до належного відповідача.
Згідно частини 5 статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначені позивачем причини не можуть бути підставою для відновлення пропущеного строку позовної давності, а отже позовні вимоги, які заявлені з порушенням такого строку задоволенню не підлягають.
В той же час, як було зазначено вище, позовні вимоги, які заявлені в межах строку позовної давності, про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань за період з 27.05.2005р. по 05.02.2008р. в розмірі 29449,10 грн. та інфляційні за період з червня 2005 року по січень 2008 року) в розмірі 144788,43 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2010р. у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2010р. у справі № 17/287-27/509 - без змін.
Матеріали справи № 17/287-27/509 повернути Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді