Справа №: 343/1800/20
Провадження №: 2/0343/682/20
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 листопада 2020 року м. Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
судді - Монташевич С. М.,
з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №343/1800/20 за позовом акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Стислий виклад позицій сторін:
акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 22.02.2012 у розмірі 11555,63 грн станом на 15.09.2020, яка складається з: 6880,57 грн - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 6880,57 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 2473,08 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 2201,98 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нарахованої комісії, та судові витрати у розмірі 2102,00 грн (судовий збір).
Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Заяву № б/н від 22.02.2012, при підписанні якої підтвердила свою згоду на те, що вказана анкета-заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. Відповідачка ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, в якій є відповідне запевнення щодо ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді, а також наказом банка про їх затвердження. Також одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди відповідачки дія Договору підтверджується фактом користування нею картковим рахунком та використання кредитних коштів. Виконання відповідачкою Договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування. Отже, підписавши заяву між сторонами, відповідно до ст. 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до виявленого бажання відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування кредитним картковим рахунком вона отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 4000 гривень. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідачка при укладанні Договору дала свою згоду на прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, який, відповідно до п. 1.1.51. Договору - короткостроковий кредит, надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його Рахунку в розмірі ліміту кредитування.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідачка зобов'язалася здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошей на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов'язкового платежу. Однак не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526,1054 ЦК України, відповідачка зобов'язання за вказаним договором не виконала, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів позивача. Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором, відповідачка порушує норми законодавства та умови кредитного договору.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак і в позовній заяві, і в окремому клопотанні просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, причин неявки не повідомила, відзив на позов не подавала.
Спір між сторонами не вирішений.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:
ухвалою суду від 06.10.2020 відкрито провадження по даній цивільній справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження за участю сторін.
Разом з позовною заявою від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності, в якому він також не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Такі дії не суперечать вимогам ст. 211 ЦПК України, згідно з якою учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачка відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обгрунтувань позивача суду не надала, хоча була повідомлена про розгляд даної справи.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Паскал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Буряк проти України", суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року та інші).
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинство більш ефективно.
Враховуючи, що відповідачка, хоча і належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, причин неявки не повідомила, відзив на позов не подала, позивач не заперечив проти заочного розгляду справи, а тому ухвалою суду від 02.11.2020 постановив провести заочний розгляд даної справи.
Приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, предмет спору, його значення для сторін, за письмової згоди позивача, враховуючи, що відповідачка належним чином повідомлялася про місце, день і час судового засідання, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
22 лютого 2012 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій, зокрема, зазначено, що вона погодилася з тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення у письмовому вигляді. Вона зобов'язалася регулярно виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua (а.с.12).
На підставі вказаної анкети-заяви відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Згідно з довідкою про зміну кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої ОСОБА_1 (договір б/н) були встановлені такі кредитні ліміти карткового рахунку НОМЕР_1 : 23.07.2013 - 300 грн, 17.09.2013 - 800 грн, 01.11.2013 - 2000 грн, 21.11.2013 - 4000 грн, 20.02.2015 - 3740 грн, 10.04.2015 - 3540 грн, 18.06.2015 - 3350 грн, 17.08.2015 - 3120 грн, 10.06.2016 - 2890 грн, 13.09.2016 - 0,00 грн, 31.01.2017 - 3000 грн, 10,08.2018 - 0,00 грн (а.с.10).
Дані про номери карток, дату їх відкриття та термін дії, отриманих за період 2013-2019 років ОСОБА_1 , містяться у довідці, долученій АТ КБ «ПриватБанк», а саме: картка № НОМЕР_1 з датою відкриття - 23.07.2013 та з терміном дії - 05/17; картка № НОМЕР_2 з датою відкриття - 17.01.2019 та з терміном дії - 12/22 (а.с.11).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором, укладеним між АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на 15.09.2020 остання має заборгованість в розмірі 11555,63 грн, яка складається з: 6880,57 грн - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту; 6880,57 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 2473,08 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625; 2201,98 грн - нарахована пеня; 0,00 грн - нарахованої комісії (а.с.4-5, 6-8, 9).
Тобто в процесі користування кредитним рахунком ОСОБА_1 не надавала своєчасно АТ КБ "ПриватБанк" грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що знайшло своє відображення у вказаному розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку (а.с.48-52).
В цілому на підтвердження умов надання кредиту відповідачці та порушення зобов'язання останньою позивач надав суду анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.12), витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна": «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold" (а.с.13), витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та копію наказу банку щодо їх затвердження (а.с.14-37, 38), розрахунок заборгованості (а.с.4-5, 8, 9), виписку по рахунку (а.с.48-52) та довідки з інформацією про кредитний ліміт та отримані картки (а.с.10,11).
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачкою заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
Оцінка суду:
суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст. 8 Конституції України.
Відповідно до положень ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України, зокрема, як передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Частинами 1, 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 підписала анкету-заяву від 22.02.2012, на підставі якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Позивач посилається на те, що умови кредитного договору, укладеного між ним та відповідачкою, визначені в Умовах та Правилах наданнях банківських послуг, а також у витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна".
З розрахунку заборгованості за договором встановлено, що ОСОБА_1 отримувала кошти з кредитної картки, однак не надавала своєчасно та в повному обсязі банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями. Відповідно з наданим банком розрахунком за договором станом на 15.09.2020 за нею рахується заборгованість, сума та складові якої вже вказані вище.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.ст. 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним сторонами і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
При укладанні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У даному випадку застосування конструкції договору приєднання його умови розробляв АТ КБ «ПриватБанк».
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За положеннями ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві-анкеті позичальника від 22.02.2012 процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім простроченого тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за нарахованими відсотками на прострочений кредит згідно з ст. 625, встановивши їх у розмірі 86,4% річних, та пеню.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування процентів на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 86,4%, та пені, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на його сайті.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та витяг з Тарифів розумів відповідачка та ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за порушення умов зобов'язання, сплати пені у тому розмірі нарахування і порядку, зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви.
Також, заявляючи вимогу про стягнення в порядку ч. 2 ст. 625 ЦПК України розміру процентів, які обумовлені договором, позивач не надає жодного доказу про те, що такий договір підписаний та на такий розмір відсотків погодилася відповідачка. Внесення Банком одноособово змін в Умови та Правила, що почали діяти з 01.03.2019, якими суттєво збільшилась відповідальність позичальника, не відповідає вимогам закону.
Крім того, витяг з Тарифів містить умови щодо карток «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold", тому не можливо встановити, який саме тариф собі обрала і на який погодилася відповідачка, та якою карточкою користувалася.
Роздруківка із сайту позивача та посилання на нього належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦК України, та пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 22.02.2012 шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів, нарахованих на прострочений кредит згідно з ст. 625 та пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів.
Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні.
Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно з ст.625 у розмірі 2473,08 грн, за процентною ставкою, згідно з наданого розрахунку 86,4% річних, посилаючись на впровадження змін до п.2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, доданих позивачем до позовної заяви, які не містить підпису позичальника, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили такі умови.
Позивач не надав суду окремого розрахунку процентів за ст. 625 ЦК України і не зазначив періоду їх нарахування. Разом з тим, платіж по ст. 625 ЦК України нарахований позивачем на прострочене тіло кредиту, а його розмір позивач зазначає в сумі 2473,08 грн і з наявного у справі розрахунку заборгованості вбачається, що в такій сумі заборгованість по простроченому тілу кредиту тривала з 01.10.2019 по 29.02.2020.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Так, Велика Палата Верховного Суду 10.04.2018 року у справі №910/10156/17 вказала на існування двох різних значень терміну «користування чужими грошовими коштами». Перше - це отримання боржником можливості правомірно платити кредитору борг протягом визначеного часу. Друге значення - прострочка грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, однак неправомірно не платить їх.
Велика Палата ВС прийшла до висновку, що наслідком неправомірного користування чужими коштами, тобто прострочки виконання грошового зобов'язання (як договірного так і не договірного), є нарахування процентів річних у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Правомірне ж користування чужими грошовими коштами може передбачати виплату процентів, розмір яких визначено законом або договором за правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Враховуючи викладене, визначальним у застосуванні наведених вище норм є визначення моменту, з якого особа користується чужими грошовими коштами неправомірно, тобто настає прострочення виконання зобов'язання. До цього моменту можливо нарахування процентів як плати, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, після цього моменту нараховуються проценти річні відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
У даному випадку термін дії карточки закінчується у грудні 2022 року (а.с.11), позивач звернувся до суду з позовом, пред'явивши вимогу про повернення отриманих коштів у жовтні 2020 року, таким чином проценти за ст. 625 ЦК України згідно з розрахунком заборгованості нараховані за період до закінчення терміну дії карточки та до моменту пред'явлення вимоги про повернення коштів.
Таким чином позивачем не доведено ні правомірність нарахування процентів в порядку ст. 625 ЦК України в розмірі 86,4% річних, ні не обґрунтовано підставність нарахування таких процентів у вказаний вище період.
З урахуванням викладеного позовна вимога про стягнення з відповідачки 2473,08 грн - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 та 2201,98 грн - нарахованої пені задоволенню не підлягають.
Слід зазначити, що в даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів»).
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У п. 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується всіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» повідомив споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, які вважає узгодженими Банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності й умежливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 14-131цс19.
З урахуванням викладеного, позов підлягає частковому задоволенню і з відповідачки на користь позивача слід стягнути 6880,57 грн заборгованості за тілом кредиту, що включає в себе: 0,00 грн - заборгованості за поточним тілом кредиту та 6880,57 грн - заборгованості за простроченим тілом кредиту.
Розподіл судових витрат:
питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.47).
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову частково, то згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 1251,59 грн (6880,57 х 2102,00 / 11555,63 = 1251,59).
На підставі вищевикладеного, ст.ст. 8, 42 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 207, 509, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 141 ЦПК України, ст.ст. 1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII та керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 282, 289 ЦПК України, суд
позов акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" заборгованість за простроченим тілом кредиту по кредитному договору про надання банківських послуг № б/н від 22.02.2012 в розмірі 6880 (шість тисяч вісімсот вісімдесят) гривень 57 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" 1251 (одну тисячу двісті п'ятдесят одну) гривню 59 копійок судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційнотелекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Долинський районний суд Івано-Франківської області, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", юридична адреса: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний зміст рішення суду складено 2 листопада 2020 року.
Суддя Долинського районного суду С.М. Монташевич