Іменем України
02.04.10 Справа №23/153д/09-13/301д/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді Кагітіна Л.П. , Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.
при секретарі: Акімовій Т.М.,
за участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача:не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Колос-Техсервіс», с. Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2009 року у справі № 23/153д/09-13/301д/09
за позовом: Приватного підприємства «Колос-Техсервіс» (70651, Запорізька область, Пологівський район, с. Кінські Роздори, вул. Леніна, 39)
до відповідача: Асоціації фермерських господарств «Агро» (71112, Запорізька область, Бердянський район, с. Червоне Поле, вул. Горького, 28)
про визнання договору № 01-09/04 від 09.04.2008 року неукладеним.
Приватне підприємство «Колос-Техсервіс» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання неукладеним договору купівлі-продажу пшениці № 01-09/04 від 09.04.2008 року між Асоціацією фермерських господарств «Агро» та Приватним підприємством «Колос-Техсервіс» (з урахуванням уточнень позовних вимог).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.11.2009 року у справі №23/153д/09-13/301д/09 (головуючий Серкіз В.Г., судді: Алейникова Т.Г., Юлдашев О.О.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що вимога про визнання договору неукладеним є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Такий факт може встановлюватись господарським судом лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами про право цивільне. Встановлення цього факту є елементом фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог. Така вимога не призводить до поновлення порушених прав, а тому вона не може бути предметом спору та самостійно розглядатись в окремій справі, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Приватне підприємство «Колос-Техсервіс» не погодилося з прийнятим рішенням та звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2009 року у справі № 23/153д/09-13/301д/09 повністю та ухвалити нове рішення. Вважає, що суд першої інстанції в порушення ст. 4, ст. 4-2, ст. 43, ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України необґрунтовано відмовив в задоволенні позову. Вважає, що твердження суду першої інстанції про те, що до розгляду суду по суті позивач неодноразово змінював позовні вимоги не відповідає змісту заяв позивача про уточнення позовної вимоги та обставинам справи. Вказує, що позивач не змінив спосіб захисту (цивільного права та інтересу) ст.16 Господарського кодексу України, а за наявністю підстав ст. 638 Цивільного кодексу України, ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України уточнив формулювання позовної вимоги не змінюючи змісту, про що прямо заявив в Додаткових доказах від 04.11.2009 р., клопотанні від 04.11.2009 р. про уточнення позовної вимоги та в Заяві від 12.11.2009 р. Зазначає, що суд першої інстанції: в супереч обставинам справи, діючої судової практики, визнаної Верховним Судом України, належно застосував норми права: ст.16 Цивільного кодексу України, законів ст. 638 Цивільного кодексу України, ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України не здійснив дії передбачені ст. 65, ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального права України та приписів: Узагальнення «Практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 р. Верховного Суду України, Оглядового листа від 12.11.2008 р. Вищого господарського суду України за № 01-8/676, Інформаційного листа від 14.08.2007 р. Вищого господарського суду України за № 01-8/6 з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи. Зазначає, що оскаржуване судове рішення прийняте при порушенні норм ст. 6 Закону України «Про судоустрій України» та ст. 4, ст. 4-2, ст. 22, ст. 43, ст. 65, ст. 74, ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, але ж відмовляючи в задоволенні позову суд зобов'язаний обґрунтувати (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України) визнання (невизнання) договору неукладеним, що зазначається у мотивувальній частині рішення, як про обставину справи, встановлену господарським судом (пункт 3 частини першої статі 84 Господарського процесуального кодексу України), що судом не було зроблено за наявністю прямих доказів. Вважає, що правочини між позивачем та відповідачем за договорами № 1, № 2 є удаваним, оскільки приховує інший правочин - договір міни (бартеру) дизпалива на пшеницю. Зазначає, що прихований договір міни (бартеру) між позивачем та відповідачем є недійсним, що є наслідком того, що договір купівлі-продажу пшениці № 01-09/04 від 09.04.2008 року є неукладеним. Вважає, що відповідач умисно порушив ст. 638 Цивільного кодексу України та п. 7.2 спірного договору купівлі-продажу. Вважає, що в силу ст. 215, ст. 638 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 181, ст. 189 Господарського кодексу України, Договір купівлі-продажу пшениці № 01-09/04 від 09.04.2008 р. порушує та не відповідає вимогам закону є недійсним (неукладеним).
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 11.12.2009 року у справі № 23/153д/09-13/301д/09 прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Колос-Техсервіс», с. Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2009 року у справі №23/153д/09-13/301д/09 до розгляду та призначено в засіданні на 20.01.2010 року.
У відзиві на апеляційну скаргу Асоціація фермерських господарств «Агро» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін. Зазначає, що між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання і відносини щодо цього зобов'язання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №. 88 від 19.01.2010 року справу № 23/153д/09-13/301д/09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Коробка Н.Д., Хуторной В.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.
В судове засідання 20.01.2010 року представник позивача не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
14.01.2010 року до Запорізького апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Колос-Техсервіс» надійшло клопотання, в якому позивач по справі просить суд перенести розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника та наданням нових доказів.
В судовому засіданні 20.01.2010 року представник відповідача підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи не заперечував.
Колегія суддів задовольнила письмове клопотання позивача.
Враховуючи неявку представника позивача, апеляційний розгляд справи було відкладено до 19.02.2010 року.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 436 від 19.02.2010р. справа № 23/153д/09-13/301д/09 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Антоніка С.Г. (доповідач); суддів: Кричмаржевського В.А., Хуторного В.М., яка прийняла справу до свого провадження.
У судове засідання 19.02.2010р. представник позивача не з'явився. У заяві від 19.02.2010 року директор Приватного підприємства «Колос-Техсервіс» просив перенести судове засідання, у зв'язку із хворобою компетентного представника позивача, а також те, що всі матеріали, нові докази та нормативне обґрунтування про справі знаходиться у представника.
Колегія суддів задовольнила клопотання позивача по справі, розгляд справи було відкладено до 02.04.2010 року, про що сторони були повідомлені належним чином.
Розпорядженням в.о. голови Запорізького апеляційного господарського суду № 857 від 02.04.2010 року справу № 23/153д/09-13/301д/09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Кричмаржевський В.А., Хуторной В.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.
Від відповідача у справі завчасно надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи достатність матеріалів справи та апеляційної скарги для апеляційного розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі документами.
Апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.
По закінченні судового засідання прийнято постанову.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд
09.04.2008 року між Асоціацією фермерських господарств «Агро» та Приватним підприємством «Колос-Техсервіс» було укладено договір № 01-09/04.
Визнання неукладеним договору купівлі-продажу пшениці № 01-09/04 від 09.04.2008 року, укладеного між Асоціацією фермерських господарств «Агро» та Приватним підприємством «Колос-Техсервіс» (з урахуванням остаточних уточнень позивачем позовних вимог) було предметом судового позову у цій справі.
Колегія суддів вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного:
Частиною ст.1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до приписів ст.16. Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Також, ст.20 Господарського кодексу України передбачено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав;визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів;визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі;відшкодування збитків;застосування штрафних санкцій;застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Враховуючи зміст вказаних норм законодавства України, колегія суддів зазначає, що вимога про визнання договору неукладеним не є способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), передбаченим нормами Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України.
Не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України.
Вимога про визнання договору неукладеним є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення.
Такий факт може встановлюватись господарським судом лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами про право цивільне.
Встановлення цього факту є елементом фактичних обставин справи та обґрунтованості позовних вимог. Така вимога не призводить до поновлення порушених прав, а тому вона не може бути предметом спору та самостійно розглядатись в окремій справі.
Вказане відповідає пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод та ст.124 Конституції України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що в даному випадку, спосіб захисту, визначений позивачем не відповідає вимогам ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України, однак позивач не позбавлений права звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів у спосіб, встановлений чинним законодавством.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, та такими, що задоволенню не підлягають.
Таким чином, колегія суддів вважає, що господарським судом з'ясовані всі обставини справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, рішення господарського суду першої інстанції по цій справі прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судові витрати за позовом та апеляційною скаргою відносяться на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Колос-Техсервіс», с. Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 12.11.2009 року у справі № 23/153д/09-13/301д/09 - без змін.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 22.04.2010 року.
Головуючий суддя Кагітіна Л.П.
судді Кагітіна Л.П.
Кричмаржевський В.А. Хуторной В.М.