Справа № 2-3484/ 2009 р.
ІМ”ЯМ УКРАЇНИ
08.02. 2010 року
Ленінський міській районний суд Луганської області
у складі:
Головуючого судді- Таранової О.П.
При секретарі: Великоцької А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Фірма Сілай» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна та стягнення процентів за користування безпідставно набутими коштами
Позивач- ТОВ « Сілай» звернувся з позовом до ОСОБА_1 який є учасником ТОВ « Фірма Сілай»,частка якого у статутному фонді товариства складає 20% і який до теперішнього часу займає посаду директора товариства, про стягнення безпідставно набутого майна шляхом перерахування на свій особистий рахунок грошову суму у розмірі 734700 наступним чином:
03.06.2008р- у розмірі 422220 грн на підставі рішення загальних зборів ТОВ « Фірма Сілай» від 03.04.2006 року про повернення відповідачу коштів,03.06.2008р-у розмірі 51480 грн на підставі рішення загальних зборів ТОВ « Фірма Сілай» від 28.11.2006 року про повернення відповідачу коштів,05.06.2008 року- у розмірі 261000 грн на підставі рішення загальних зборів ТОВ « Сілай» від 01.03.2007 року про повернення йому коштів.
В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача ставить питання про те, що підстави для перерахування вищезазначених коштів, а саме рішення вищезазначених загальних зборів « ТОВ Сілай» про повернення відповідачу даних грошових у розмірі 261000 грн не приймались і взагалі не самі рішення не існували. Вважаючи, що відповідач безпідставно набув кошті у розмірі 261000 грн просить суд винести рішення, яким зобов,язати відповідача повернути на користь позивача вищезазначену грошову суму при цьому просить застосувати до відповідача вимоги ст..536 ЦК України та стягнути з нього проценти,розмір яких просить визначити на рівні облікової ставки Національного банку України. У грошовій сумі 36231,78 грн. Взагалі позивач просить стягнути з відповідача на його користь 7709931,78 грн.
Вислухавши пояснення представника позивача,представника відповідача, який у повному обсязі не визнав позовні вимоги і просив суд у їх задоволеннї відмовити за не обґрунтованістю, пояснення свідків, проаналізувавши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі на підставі вищевикладеного:
Згідно зі ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пп. 1, 6 постанови від 29.12.76 р. N 11 " Про судове рішення ", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Причиною виникнення спору у справі стало питання про наявність у позивача підстав на отримання відповідачем коштів та процентів за користування відповідачем цими коштами у період від моменту отримання ним грошових сум до моменту фактичного стягнення цієї суми.
За змістом статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Всупереч вказаним статтям, позивач не надав суду доказів, які підтверджують обґрунтованість його позовних вимог. Позивачем не було надано конкретних належних і допустимих доказів на підтвердження того, що рішення загальних зборів ТОВ « Фірма Сілай» на відсутність яких посилається позивач, а саме: рішення загальних зборів ТОВ « Фірма Сілай» від 03.04.2006 року про повернення відповідачу коштів у розмірі 422220 грн, рішення загальних зборів ТОВ « Фірма Сілай» від 28.11.2006 року про повернення відповідачу коштів -у розмірі 51480 грн, рішення загальних зборів ТОВ « Сілай» від 01.03.2007 року про повернення коштів відповідачу - у розмірі 261000 грн на підставі яких були здійснені перерахування коштів на рахунок відповідача взагалі не існували і надані відповідачем витяги з цих рішень є підробленими або волевиявлення одного із учасників не відповідало дійсності. А тому суд прийшов до висновку, що вищезазначені перерахування грошових коштів на рахунок відповідача були здійснені директором ТОВ « Фірма Сілай» не самостійно, а на виконання рішення загальних зборів (Вищого органу Товариства) згідно зі Статутом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 1212 ЦК ( 435-15 ) особа,яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи(потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Термін “майно” в контексті частини 1 статті 1212 включає в себе не лише майно в розумінні статті 190 ЦК ( 435-15 ), але й гроші (грошові кошти).
Згідно з приписом частини 2 статті 1214 ЦК ( 435-15 ) у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).У статті 536 ЦК ( 435-15 ) визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства”.Положення цієї глави (83) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави (83) застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що підствами для перерахування на особистий рахунок відповідача вказаних вище грошових сум були рішення загальних зборів ТОВ « Фірма Сілай». На підтвердження того, що рішення загальних зборів ТОВ « Фірма Сілай», які були підставами для перерахунку грошових коштів на особистий рахунок відповідача останнім були надані суду витяги із вищезазначених рішень загальних зборів товариства, які мають мокру печатку, підпис керівника товариства, а тому у суда не має підстав для того, щоб прийти до висновку про те, що вони недійсні. Крім того, вирішуючи питання про наявність підстав набуття відповідачем права на грошові кошти, які є предметом спору, суд враховує і той факт, що дані рішення є чинними і питання про визнання їх не чинними позивачем не порушувалось, а тому суд прийшов до висновку про те, що відповідач набув майно, яке на думку позивача по справі належить йому на праві власності, на законних підставах , що виключає висновок про безпідставність збереження грошей відповідачем до теперішнього часу та право позивача на нарахування процентів за користування ними (ст. ст. 536, 1214 ЦК України ).
Відсутність у відповідача грошових зобов'язань до пред'явлення даного позову та правові підстави заявленого позову виключають і сплату спірної суми відповідачем на користь позивача.
На підставі ст. 15,16, 60,203, 213, 214 ЦПК України, ст. ст. 536, 1212,1214 ЦК України, розЇясненьПленуму Верховного Суду України, викладених у пп. 1, 6 постанови від 29.12.76 р. N 11 " Про судове рішення " України ,суд
У задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю « Фірма Сілай» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна та стягнення процентів відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Луганській області через Ленінський місцевий суд м. Луганську протягом десяти днів від дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Таранова О.П.