Іменем України
13.04.10 Справа №13/38/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Антонік С.Г. , Мойсеєнко Т. В. , Шевченко Т. М.
при секретарі: Савченко Ю.В.
За участю представників:
від позивача: Тараненко С.А., довіреність №14-33/573-10071 від 31.12.09;
від відповідача: Сарвазян А.Ю., довіреність № 08-04/2410 від 29.1.09;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, м. Запоріжжя,
на рішення господарського суду Запорізької області від 05.02.2010р. у справі №13/38/10
за позовом: Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, м. Запоріжжя,
до відповідача: Територіального управління Державної судової адміністрації, м.Запоріжжя,
про стягнення 2 589,07 грн.,
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 946 від 13.04.2010р. справу № 13/38/10 передано для розгляду колегії у складі: головуючий - Антонік С.Г. (доповідач), судді: Мойсеєнко Т.В., Шевченко Т.М., яка прийняла справу до свого провадження.
За заявою представників сторін розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. За їхньою згодою у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.02.2010р. у справі №13/38/10 (суддя Серкіз В.Г.) позов задоволено. Стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області на користь Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області 2589,07грн. заборгованості з відшкодування витрат на цілодобове спостереження за установками пожежної автоматики, а також на охорону приміщення у жовтні 2009року. Відповідачу надано відстрочку виконання рішення суду до 05.04.2010р.
Рішення суду мотивовано ст.ст. 525, 526 ЦК України та доведеністю боргу відповідача перед позивачем за послуги згідно з договором про відшкодування витрат на виконання комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі та при будинкової території. В частині відстрочення виконання рішення суд послався на клопотання відповідача та обставини справи.
Не погоджуючись з таким рішенням, Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає про порушення судом норм процесуального права при наданні відстрочки виконання рішення до 05.04.2010р. Обґрунтовує свою позицію тим, що посилання відповідача на відсутність коштів не може бути визнано поважною причиною для відстрочки виконання судового рішення. Позивач, як і відповідач, є державною установою, яка утримується виключно за рахунок коштів державного бюджету. Тому, надаючи відповідачу відстрочку виконання рішення, суд фактично зобов'язав позивача утримувати відповідача за власні кошти. У тимчасовому кошторисі Головного управління Держказначейства на 2010 рік також затверджено асигнування на його утримання у недостатньому обсязі, тому утримання відповідача за кошти позивача суперечить чинному законодавству. Суд, надаючи відстрочку виконання рішення суду, не врахував матеріальні інтереси позивача та ступінь вини відповідача у виникненні спору.
У судовому засіданні 13.04.2010р. представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить частково змінити рішення господарського суду, скасувавши відстрочку його виконання до 05.04.2010р., в іншій частині залишити рішення без змін.
Територіальне управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області відзиву на апеляційну скаргу не надало, його представник у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечив, вказав на законність рішення суду першої інстанції, в тому числі в частині надання відстрочки його виконання. Просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення залишає без змін з наступних підстав.
Як свідчать матеріали справи, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.10.2003 № 599-р “Про використання викупленого майна Акціонерного комерційного агропромислового банку “Україна” адміністративне приміщення загальною площею 7187,6 кв.м за адресою: пр. Леніна 168, м. Запоріжжя, закріплено на праві оперативного управління за позивачем.
15.11.2005р. між позивачем та відповідачем укладено договори №1670/д та №1671/д (зі змінами) оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, відповідач є орендарем частини приміщення загальною площею 1109,1 кв.м за адресою: пр. Леніна,168, м. Запоріжжя.
Також сторонами 14.11.2005р. укладено договір від №161 (із додатковими угодами) про відшкодування витрат на виконання комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі та прибудинкової території, відповідно до п.п. 3.1, 3.3 якого відповідач прийняв на себе зобов'язання відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з обслуговуванням системи протипожежної сигналізації та з послугами охорони орендованого приміщення, як питому вагу в загальній вартості вищезазначених послуг, що дорівнює питомій вазі площі, яку займає відповідач з урахуванням площі загального користування.
Так, за жовтень 2009р. позивачем нараховано відповідачу 2589,07грн., з яких 22,18грн. - витрат на цілодобове спостереження за установками пожежної автоматики та 2566,89грн. на охорону приміщення.
19.11.2009р. позивачем на адресу відповідача направлено акт приймання-передачі виконаних робіт від 18.11.2009р.та рахунок від 18.11.2009 №292 на загальну суму 2589,07грн.
У зв'язку з несплатою вказаної суми 04.12.2009р. позивач направив відповідачу претензію № 14-18/529-9092.
Оскільки відповідачем сума боргу сплачена не була, позивач звернувся з позовом до господарського суду про стягнення зазначених коштів з відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за договором про відшкодування витрат на виконання комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі та прибудинкової території з огляду на таке.
Відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).
Згідно з п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідачем на підставі ст. 33 ГПК України не надано суду доказів сплати суми боргу.
Отже, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у розмірі 2589,07грн. згідно з договором про відшкодування витрат на виконання комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі та прибудинкової території.
Крім того, відповідачем до суду першої інстанції було заявлено клопотання про відстрочку виконання рішення суду на 6 місяців, яке господарським судом задоволено.
Колегія суддів, розглянувши дане клопотання та проаналізувавши підстав його задоволення, погоджується з висновком місцевого господарського суду з урахуванням наступного.
Відповідно до п.6 ч.1ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення суду можлива за наявності обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.
Територіальне управління Державної судової адміністрації у Запорізькій області фінансується повністю за рахунок коштів державного бюджету України. Закон України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» на час розгляду справи не прийнятий, затверджено тимчасовий кошторис ТУ ДСА в Запорізькій області на 1 квартал 2010 року, в якому не передбачено коштів на сплату боргу за договором про відшкодування витрат на виконання комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі та прибудинкової території. Таким чином, на час прийняття рішення у справі судом першої інстанції відповідач не мав ніякої можливості сплатити зазначену суму боргу.
З огляду на зазначене, враховуючи неможливість відповідача будь-яким чином впливати на виділення йому коштів з державного бюджету України на погашення боргу, колегія суддів дійшла висновку про неможливість фактичного виконання рішення суду на час його прийняття та обґрунтованість доводів відповідача про відстрочку виконання рішення суду першої інстанції про стягнення боргу до 05.04.2010р.
Посилання позивача на те, що відстрочкою виконання рішення суд фактично зобов'язав позивача утримувати відповідача за власний рахунок, а також на те, що суд не врахував матеріальні інтереси позивача та ступінь вини відповідача у виникненні спору, колегією суддів не приймаються, оскільки ніяким чином не спростовують того факту, що відповідач як державна установа, що фінансується з державного бюджету України, не має можливості на час прийняття рішення у справі його виконати через не залежні від нього обставини.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним.
За таких обставин суд вважає за необхідне рішення господарського суду Запорізької області від 05.02.2010р. у справі № 13/38/10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, м.Запоріжжя, залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Запорізькій області, м. Запоріжжя, залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від 05.02.2010р. у справі №13/38/10 залишити без змін.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Антонік С.Г.
Мойсеєнко Т. В. Шевченко Т. М.