Справа №22ц-2604/2008 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 51 суддя Мороз В.П.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
27 листопада 2008 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
Суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
При секретарі: Чергенець С.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Індустріального районного суду М.Дніпропетровська від 20 грудня 2007 року
за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» про поновлення строку на звернення до суду, про зобов'язання визнати незаконним наказ про звільнення за прогули, видати наказ про звільнення за власним бажанням, видати дублікат трудової книжки, про стягнення заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки, моральної шкоди та компенсації за невикористану додаткову відпустку як одинокій матері, -
Встановив :
22 жовтня 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона з серпня 2006 року знаходилася в трудових відносинах з відповідачем. Спочатку на посаді комірника КП «Центральний ринок», з вересня 2006 року на посаді старшого комірника. В грудні 2006 року КП «Центральний ринок» перетворене в ТОВ «КП Центральний ринок». Наказом № 465-к від 18 вересня 2007 року позивачку звільнено з роботи за прогули з 22 серпня 2007 року. Копію цього наказу та трудову книжку вона отримала тільки 08 жовтня 2007 року. Тому просила поновити строк на звернення до суду з позовом. Наказ про звільнення за прогули вважає незаконним, оскільки згідно з наказом від 26 липня 2007 року вона з 07 по 20 серпня 2007 року знаходилась у відпустці. 06 серпня 2007 року вона передала всі матеріальні цінності по акту, та в цей же день надала заяву про звільнення за власним бажанням по закінченню відпустки з 20 серпня 2007 року. Заяву нею написано у двох примірниках, один примірник позивачка надала начальнику відділу кадрів для підпису у керівництва, а на другому примірнику заяви начальник відділу кадрів 06 серпня 2007 року поставила свій підпис. 21 серпня 2007 року позивачка з'явилась до відділу кадрів за трудовою книжкою та розрахунком, але їх не отримала. Тому в цей же день написала заяву про повний розрахунок та направила цю заяву поштою на адресу відповідача, повідомлення про отримання відповідачем цієї заяви позивачка отримала 23 серпня 2007 року. 18 вересня 2007 року позивачка отримала повідомлення про розгляд профспілковим комітетом питання про її звільнення за прогули по п.4 ст.40 КЗпП України. На засіданні профспілкового комітету ніхто не забажав слухати її пояснення про звільнення за власним бажанням, її звинуватили у самовільному залишенні роботи з 22 серпня 2007 року. Про висновок профспілкового комітету її не повідомили. Через три дні після засідання профспілкового комітету позивачці стало відомо, що готується наказ про її звільнення. Лише 08 вересня 2007 року вона отримала копію наказу № 465-к від 18 вересня 2007 року та трудову книжку і тільки вдома побачила, що дата ознайомлення з наказом проставлена робітником кадрів 18 вересня 2007 року. У зв'язку з викладеним позивачка вважає, що відповідачем порушені вимоги законодавства про працю, оскільки її не звільнено за власним бажанням, не здійснені всі виплати в день звільнення, від неї не витребуване пояснення про причини прогулу. Вказаними діями відповідача їй спричинено моральну шкоду. Тому позивачка просила поновити строк на звернення до суду з цим позовом, зобов'язати відповідача визнати незаконним наказ про її звільнення, видати наказ про її звільнення за власним бажанням з 08 жовтня 2007 року, видати дублікат трудової книжки з записом про її звільнення за власним бажанням, стягнути з відповідача заробітну плату за час затримки видачі трудової книжки у сумі 2995,20 грн., стягнути з відповідача моральну шкоду у сумі 1000,00 грн. (а.с.2-5).
В листопаді 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненням до позову та, посилаючись на ті ж самі обставини, додатково до попередніх позивних вимог просила стягнути з відповідача компенсацію за невикористану додаткову відпустку як одинокій матері у сумі 436,80 грн. та витрати на нотаріальну довіреність представника у сумі 120,00 грн. (а.с.15-16).
Рішенням Індустріального районного суду М.Дніпропетровська від 20 грудня 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, (а.с.113-117) .
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 (а.с.124-126) просить рішення суду скасувати, оскільки воно не відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права та дійсним обставинам справи, і ухвалити нове рішення про задоволення її позову з тих підстав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано та не прийняті до уваги:
- пояснення позивачки щодо її невиходу на роботу 21 серпня 2007 року, оскільки вона в цей день працювала на іншому підприємстві, та у відповідача з'явилась в обідню перерву для з'ясування питання про своє звільнення за власним бажанням;
- пояснення позивачки про відмову секретаря прийняти її заяву про звільнення за власним бажанням та надання цієї заяви начальнику відділу кадрів, яка на другому примірнику поставила свій підпис;
- пояснення позивачки, що повідомлення відповідача від 19 вересня 2007 року про отримання трудової книжки вона отримала лише 04 жовтня 2007 року;
- пояснення позивачки, що копію наказу про звільнення вона отримала лише 08 жовтня 2007 року разом з трудовою книжкою, про що є запис у журналі руху трудових книжок;
- що всі дані про її сімейний стан наведені у формі Т-2.
Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обгрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що позивачка після відпустки 21 серпня 2007 року вийшла на роботу та за дві години до закінчення роботи пішла з підприємства та поштою направила відповідачу заяву про проведення повного розрахунку у зв'язку з звільненням за власним бажанням, в той же час до керівництва відповідача позивачка з заявою про звільнення з роботи за власним бажанням не зверталася; наказом відповідача № 465-к від 18 вересня 2007 року позивачку за згодою з профспілковим комітетом позивачку звільнено за прогул без поважних причин з 20 серпня 2007 року, копію цього наказу позивачці вручено в той же день, у зв'язку з цим відсутні поважні причини для поновлення позивачці пропущеного строку для звернення 22 жовтня 2 007 року до суду з позовом про поновлення на роботі; 19 вересня 2007 року відповідач направив на адресу позивачки повідомлення про отримання трудової книжки, яку вона отримала 08 жовтня 2007 року. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Як встановлено судом першої інстанції:
- позивачка з 07 по 20 серпня 2007 року знаходилась у відпустці, а 21 серпня 2007 року вийшла на роботу та за дві години до закінчення роботи пішла з підприємства і цей же день поштою направила відповідачу заяву про проведення повного розрахунку у зв'язку з звільненням за власним бажанням, яку відповідач отримав 23 серпня 2007 року, і більше на роботу не вийшла, що підтверджується доповіднию запискою заступника начальника відділу організації торгівлі від 22 серпня 2007 року, табелем виходу позивачки на роботу 21 серпня 2007 року та довідкою бухгалтерії про нарахування та виплату позивачці заробітної плати за серпень 2007 року з врахуванням її шести годин роботи в цей день;
- до керівництва відповідача у порядку, передбаченому ст.38 КЗпП України та п.2.16 Правил внутрішнього розпорядку, діючим на підприємстві, щодо подання заяви директору з візою керівника відповідного підрозділу, позивачка з заявою про звільнення з роботи за власним бажанням не зверталася, що підтверджується поясненнями самої позивачки у судовому засіданні;
- 23 серпня 2007 року відповідач отримав заяву позивачки про розрахунок та в свою чергу 23 та 27 серпня 2007 року направив на її адресу повідомлення про надання письмового пояснення щодо її відсутності на роботі з 22 серпня 2007 року; такі ж пояснення відповідач намагався отримати від позивачки 18 вересня 2007 року перед засіданням профспілкового комітету, який у присутності позивачки розглянув питання про надання згоди на її звільнення за прогули, що підтверджується актом від 18 вересня 2007 року;
- наказом відповідача № 465-к від 18 вересня 2007 року позивачку за згодою з профспілковим комітетом звільнено за прогули без поважних причин з 2 0 серпня 2007 року;
- копію цього наказу позивачці вручено в той же день, що підтверджується її підписом та датою на самому наказі, у зв'язку з цим відсутні поважні причини для поновлення позивачці пропущеного строку при її зверненні до суду з позовом з перевищенням місячного строку після отримання копії наказу про звільнення;
- 19 вересня 2007 року відповідач направив на адресу позивачки повідомлення про отримання трудової книжки, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком «Укрпошти» від 19 вересня 2007 року та поясненнями позивачки про неможливість отримання нею трудової книжки в період з 19 вересня по 08 жовтня 2007 року, тому вини відповідача в затриманні трудової книжки позивачки немає.
Зазначені в рішенні висновки суду першої інстанції обгрунтовані наявними справі доказами, яким судом надана належна оцінка.
Доводи позивачки в апеляційній скарзі щодо відмови секретаря прийняти її заяву про звільнення за власним бажанням нічим не підтверджені, а щодо надання цієї заяви начальнику відділу кадрів з посиланням на наявність її підпису на другому примірнику заяви не можуть бути прийняті до уваги, оскільки позивачкою не надано оригуналу другого примірника цієї заяви, а лише її ксерокопія, яку відповідно до вимог ст.59 ЦПК України не можна вважати допустими доказом.
В той же час з приводу необхідності дослідження доводів, на які позивачка посилалась в апеляційній скарзі, апеляційним судом у зв'язку з неявкою позивачки в судове засідання справа неодноразово відкладалася (а.с.143,147) , а після отримання повідомлення про отримання позивачкою повісток в судові засідання, призначені на 31 липня та 23 жовтня 2008 року (а. с. 150,153,160, 157) , по справі з метою отримати пояснення позивачки двічі оголошувалася перерва, але позивачка, яка була повідомлена належним чином про розгляд справи в аеляційному суді на 31 липня 2008 року (а.с.150), 23 жовтня 2008 року (а.с.160), та на 27 листопада 2008 року (а.с.161), в судові засідання не з'явилась.
Доводи та надані відповідачем докази стосовно отримання позивачкою копії наказу №465-к від 18 вересня 2007 року в тот же день та відсутності вини відповідача в несвоєчасному неотриманні позивачкою своєї трудової книжки позивачкою не спростовані.
Поважних причин пропуску встановленого законом місячного строку на подання позову про поновлення на роботі позивачкою суду не надано.
З огляду на це колегія суддів вважає, що в частині відмови в задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час затримки видачі трудової книжки та моральної шкоди суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і постановив законне і обгрунтоване рішення.
Що ж стосується рішення про відмову ОСОБА_2 в позові про стягнення з відповідача компенсації за невикористану додаткову відпустку як одинокій матері, то висновки суду першої інстанції про відсутність спору між сторонами з тих підстав, що позивачка не була обізнаною про своє право на отримання вказаної відпустки, не зверталась до відповідача з питання виплати вказаної компенсації, не можна визнати обгрунтованними.
Спір перенесений до суду, в обгрунтування позовних вимог позивачкою надано довідку управління праці та соціального захисту населення про те, що позивачка перебуває на обліку та отримує допомогу на дитину як одинока матір (а.с.17).
З вказаним позовом позивачка звернулась до суду в листопаді 2007 року (а.с. 15-16), але і при наявності документу, підтверджуючого доводи позивачки, відповідачем її вимоги на час ухвалення судового рішення не задоволені.
Тому рішення суду першої інстанції в зазначеній частині підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
З пояснень представників відповідача вбачається що і на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції вимоги позивачки про виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку як одинокій матері відповідачем не задоволені.
Оскільки обставини по справі досліджені у повному обсязі, колегія суддів вважає необхідним ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_2 до ТОВ «КП Центральний ринок» про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку як одинокій матері.
Згідно зі ст.182-1 КЗпП України одинокій матері надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу).
Відповідно до п.7 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою КМУ від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях, провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством, а одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Згідно наданої відповідачем довідки заробіток позивачки за час праці становить 22463,37 грн. (а.с.12).
Кількість святкових і неробочих днів, встановлених ст.73 КЗпП України становить десять днів.
З огляду на це середньоденний заробіток позивачки становить 63,27 грн. з розрахунку 22463,37 грн. : (365 дн. - 10 дн.) = 63,27 грн., а компенсація за 7 днів відпустки становить 63,27 грн. х 7 дн. = 442,89 грн.
Тому позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення компенсації за 7 днів невикористаної додаткової відпустки як одинокій матері в сумі 436,80 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до цього з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 1,50 грн.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду М.Дніпропетровська від 20 грудня 2007 року в частині відмови ОСОБА_2 у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» про стягнення стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку як одинокій матері - скасувати.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористану додаткову відпустку як одинокій матері у сумі 436,80 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» судовий збір у сумі 51,00 грн. на р/р 31417537700004; Одержувач: Відділ держказначейства Бабушкінського р-ну М.Дніпропетровська; ЄДРПОУ 24245686; Банк одержувача: УДКУ в Дніпропетровській області; МФО: 805012; Код платежу: 22090100; Код податкової інспекції: 0462.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КП Центральний ринок» витрати на інфсрмаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 1,50 грн. на р/р 31212259700004; Одержувач: Відділ держказначейства Бабушкінського р-ну м.Дніпро-петровська; ЄДРПОУ 24245686; Банк одержувача: УДКУ у Дніпропетровській області; МФО 805012; Код платежу 22050000; Код податкової інспекції 0462.
В решті рішення Індустріального районного суду М.Дніпропетровська від 20 грудня 2007 року - залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.