Справа №22ц-4741/2008 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 34 суддя Суховаров А.В.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
06 листопада 2008 p. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
Суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
При секретарі: Чергенець С.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 05 березня 2008 року
за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди внаслідок залиття квартири виселення, -
Встановив :
В липні 2005 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 та, посилаючись на систематичне залиття його квартири АДРЕСА_1 в М.Дніпропетровську сусідом з квартири № 46 ОСОБА_4, просив стягнути частину матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири позивача 11 жовтня 2004 року та 25 квітня 2005 року у сумі 9600,00 грн. з ОСОБА_2, яка разом з ОСОБА_5 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначивши, що ОСОБА_5 відшкодувала частину шкоди, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 4800,00 грн., а також моральну шкоду у сумі 20000,00 грн., оскільки відповідачка ухиляється від відшкодування шкоди, позивач вимушений проживати в іншій частині міста, бо немає житла, користуватися таксі та витрачати час на консультації (т.1 а.с.3).
Рішенням Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 05 вересня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково, на його користь з ОСОБА_2 стягнуто матеріальну шкоду у сумі 4800,00 грн. та моральну шкоду у сумі 5000,00 грн. (т.1 а.с.93-95).
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2006 року вказане рішення суду першої інстанції скасоване, як ухвалене з порушенням норм процесуального права, та справу направлено на новий розгляд (т.1 а.с.79).
Ухвалою суду першої інстанції від Об вересня 2006 року до участі у справі у якості третьої особи залучена ОСОБА_5 (т.1 а.с.119).
Ухвалою суду першої інстанції від 17 жовтня 2006 року до участі у справі у якості третьої особи залучена РЕД № 3 (т.1 а.с.156).
В грудні 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду з додатковим позовом до ОСОБА_2 та, посилаючись на залиття його квартири ОСОБА_2 27 листопада 2006 року, просив стягнути з неї матеріальну шкоду у сумі 5436,00 грн. та моральну шкоду, спричинену йому тим,' що вимушений робити ремонт, проживати в ушкодженій та сирій квартирі, у сумі 20000,00 грн., а також судові витрати у сумі 261,86 грн. та витрати на юридичну допомогу у сумі 200,00 грн. (т.1 а.с.196-198).
В січні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з додатковим позовом до ОСОБА_2 та, посилаючись на залиття його квартири ОСОБА_2 22 грудня 2006 року, 15 та 21 січня 2007 року, просив стягнути з неї матеріальну шкоду у сумі 5806,00 грн. по факту залиття 22 грудня 2006 року та судові витрати у сумі 65,56 грн. та витрати на юридичну допомогу у сумі 200,00 грн., а також виенсти рішення про виселення відповідачки без надання іншого житла (т.1 а.с.207-209).
Ухвалою суду першої інстанції від 19 лютого 2007 року до участі у справі у якості співвідповідачів залучені ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а у якості третьої особи замість РЕД № 3 залучене КВЖЕП Кіровського району м.Дніпрпоетровську (т.2 а.с.1) .
Ухвалою Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 21 грудня 2007 року прийнято відмову позивача від позову до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по факту залиття квартири позивача 11 жовтня 2004 року та 25 квітня 2005 року і провадження у справі в цій частині закрите (т.2 а.с.102).
В лютому 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з додатковим позовом до ОСОБА_2 та, посилаючись на залиття його квартири ОСОБА_2 17 січня 2007 року та 21 січня 2007 року, просив стягнути з неї матеріальну шкоду у сумі 889,00 грн. та 4536,00 грн., а всього у сумі 5425,00 грн., та судові витрати у сумі 84,25 грн. (т.2 а.с.119-120) .
Рішенням Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 05 березня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково, на його користь з ОСОБА_2 стягнуто матеріальну шкоду у сумі 16667,00 грн. внаслідок залиття квартири позивача 27 листопада 2006 року, 22 грудня 2006 року, 15 та 21 січня 2007 року, моральну шкоду у сумі 10000,00 грн. та судові витрати у сумі 2699,83 грн., в решті позову ОСОБА_3 відмовлено (т.2 а.с.128-129).
В апеляційній скарзі (а.с.135-138) ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, як ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки суд не врахував, що:
- справу слід було розглянути за місцем проживання відповідачки, яка з липня 2005 року була зареєстрована в Кіровському районі міста;
- надані позивачем документи - акти про залиття квартири оформлені неналежним чином та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не зареєстровані заявки позивача про залиття;
- за висновком експерта неможливо встановити причину залиття та розмір шкоди; - з пояснень позивача вбачається, що він не встигав робити ремонти квартири після чергового залиття;
- сам позивач пояснив, що під час залиття з листопада 2006 року по лютий 2007 року в квартирі відповідачки проживала її матір ОСОБА_7, яка винна в залитті його квартири, а тому саме ОСОБА_7 повинна нести відповідальність за матеріальну та моральну шкоду, спричинені позивачу.
В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржене.
Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обгрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Частково задовольнивши позов ОСОБА_3, суд першої інстанції встановив, що 27 листопада 2006 року, 22 грудня 2006 року, 15 та 21 січня 2007 року з вини відповідачки, якій належить квартира АДРЕСА_2, а саме: у зв'язку з невживанням заходів по приведенню сантехнічного обладнання до належного стану та здійснення перешкод позивачу, який є співвласником цієї квартири, в доступі до цієї квартири, мали місце факти залиття належної на праві приватної власності позивачу квартири АДРЕСА_1 в цьому ж будинку, у зв'язку з чим розмір збитків позивача на ремонт квартири відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи складає 16667,00 грн., а спричинена позивачу внаслідок систематичного залиття квартири моральна шкода - 10000,00 грн.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не в повному обсягу відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, що завдала щкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження спричинення матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири позивачем надані акти, складені робітниками РЕД № 3 та висновок будівельно-технічної експертизи про вартість ремонтно-відновлю-вальних робіт, а також заяви про звернення до житлового органу з приводу залиття (т.1 а.с.199, т.2 а.с.25-61,62,63,215,219,220).
Доказів на підтвердження того, що залиття квартири позивача мали місце не з вини відповідачки, суду не надано.
Таким чином доводи апеляційної скарги в цій частині сводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку.
В той же час заслуговують уваги доводи апеляційної скарги щодо фактичних витрат позивача на проведення ремонту.
З наданих позивачем товарних чеків вбачається, що фактичні його витрати на ремонт квартири становять 12519,20 грн. (а.с.200-208).
Тому в цій частині рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягнення матеріальної шкоди з 16667,00 грн. до 12519,20 грн.
Доводи відповідачки щодо неналежного офрмлення деяких чеків не можуть бути прийняті до уваги, оскільки надані позивачем докази про фактичні витрати не перевищують вартість ремонтно-відновлювальних робіт, встановлену експертизою.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Оскільки відповідачка неодноразово на протязі 2006-2007 років здійснювала залиття квартири позивача, суд першої інстанції правильно ухвалив рішення про відшкодування на користь позивача моральної шкоди.
Разом з тим, з врахуванням обставин справи, глибини душевних страждань позивача, ступеню вини відповідачки, а також вимог розумності і справедливості колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині розміру відшкодування моральної шкоди слід змінити, зменшивши розмір стягнення з 10000,00 грн. до 1000,00 грн.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 05 березня 2008 року змінити, зменшити розмір стягнутої матеріальної шкоди з 16667,00 грн. до 12519,20 грн., зменшити розмір стягнутої моральної шкоди з 10000,00 грн. до 1000,00 грн.
В решті рішення Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 05 березня 2008 року - залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 -відхилити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.