Справа №22ц-1931/2008 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 5 суддя Мазниця А.А.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
06 листопада 2008 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
при секретарі: Чергенець С.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Обласного коммунального закладу культури «Дніпропетровський історичний музей Д.І. Яворницького»
на рішення Жовтневого районного суду М.Дніпропетровська від 14 серпня 2006 року
за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Обласного комунального закладу культури «Дніпропетровський історичний музей Д.І. Яворницького» та Міністерства культури і мистецтв України про витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, треті особи Дніпропетровська міська рада та ОСОБА_5, -
Встановив:
У липні 2001 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом до ОКЗК «Дніпропетровський історичний музей Д.І. Яворницького», посилаючись на порушення з боку музею порядку передання наград його батька, а саме: трьох орденів Леніна та трьох орденів Трудового Красного Знамені, які передавались після смерті батька в грудні 1981 року для експозиції до музею строком на декілька місяців, а не на постійне зберігання. Діючим на той час Указом ПВР СРСР від 03 липня 197 9 року «Про затвердження загального положення про ордени, медалі та почесні звання в СРСР» встановлено, що ордена залишаються в сім'ях або зберігаються в музеях зі згоди спадкоємців померлого та за рішенням обласної ради народних депутатів. На його неодноразові звернення про повернення нагород батька відповідач відповів відмовою, тому просив ухвалити рішення суду про витребування належного йому майна з чужого незаконного володіння (т.1 а.с.3).
Рішенням Жовтневого районного суду М.Дніпропетровська від 05 жовтня 2001 року ОСОБА_3 в задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.77).
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2001 року вказане судове рішення скасоване, а справу направлено на новий розгляд суду першої інстанції (т.1 а.с.106-107).
Рішенням Жовтневого районного суду М.Дніпропетровська від 12 червня 2002 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені, витребувано з володіння відповідача на користь позивача нагороди, зазначені в позовній заяві (т.1 а.с.131).
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2003 року вказане судове рішення скасоване, а справу направлено на новий розгляд суду першої інстанції (т.1 а.с.244-246).
Ухвалою Жовтневого районного суду М.Дніпропетровська від 14 листопада 2003 року до участі у справі залучено у якості співвідповідачів Міністерство культури і мистецтв України та Музейний фонд України, а також ОСОБА_5 у якості третьої особи.
В березні 2004 року ОСОБА_3 звернувся до суду з додатковим позовом до ОКЗК «Дніпропетровський історичний музей Д.І. Яворницького», в якому додатково до заявлених раніше позовних вимог просить Акт прийому-передачі №4685 від 02 грудня 1981 року визнати недійсним та ухвалити рішення про повернення цінностей по 17 позиціям, вказаним в акті, серед яких раніше вказані ордени (т.2 а.с.16-19).
В березні 2004 року ОСОБА_3 звернувся до суду з додатковою позовною заявою до ОКЗК «Дніпропетровський історичний музей Д.І. Яворницького», в якому просить визнати недійсним Акт прийому-передачі №4684 від 02 грудня 1981 року та ухвалити рішення про повернення цінностей по 10 позиціям акту, серед яких орденські книжки на вказані раніше ордени (т.2 а.с.25-26).
В вересні 2004 року ОСОБА_3 звернувся до суду з новою позовною заявою до ОКЗК «Дніпропетровський історичний музей Д.І. Яворницького», в якому, посилаючись на ті ж самі обставини, просить (т.2 а.с.52-53):
- визнати недійсними Акти прийому-передачі № 4684 та № 4685 від 02 грудня 1981 року,
- визнати недійсним право чин щодо передання позивачем відповідачу 2 7 предметів згідно переліку в актах № 4 684 та № 4 685,
- визнати незаконними дії відповідача, який 3-4 грудня 1981 року зарахував до реєстру постійного зберігання ордени померлогоІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6,
- ухвалити рішення про повернення цінностей по 17 позиціям акту № 4 685 від 02 грудня 1981 року, серед яких вказані ордени,
- ухвалити рішення про повернення цінностей по 10 позиціям акту № 4 684 від 02 грудня 1981 року, серед яких орденські книжки на вказані ордени.
В судовому засіданні 2 9 листопада 2004 року до участі у справі у якості позивача залучений ОСОБА_4. (т.2 а.с.62).
В травні 2005 року ОСОБА_3 звернувся до суду з новою позовною заявою до ОКЗК «Дніпропетровський історичний музей Д.І. Яворницького», в якому, посилаючись на ті ж самі обставини, просить ухвалити рішення про повернення раніше вказаних орденів та орденських книжок на вказані ордени та відшкодувати матеріальну шкоду у сумі 3262,00 грн. та моральну шкоду у сумі 23000,00 грн. (т.2 а.с.115).
В жовтні 2005 року ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про відновлення строку позовної давності, посилаючись на неодноразові відмови музею повернути нагороди у зв'язку з їх включенням до музейного фонду України та на свою завантаженість по работі впродовж 1983-1995 років та виконання роботи в численних відрядженнях (т.2 а.с.151).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 серпня 2006 року позовні вимоги задоволені частково, з незаконного володіння музею на користь позивачів витребувані три ордени Леніна та три ордени Трудового Красного Знамені та орденські книжки до цих орденів, в задоволенні решти позову - відмовлено (т.2 а.с.193-194).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2007 року усунено описку в резолютивній частині вищевказаного рішення в частині зазначення осіб, на користь яких ухвалене судове рішення (т.2 а.с.253).
Додатковим рішенням Жовтневого районного суду М.Дніпропетровська від 14 вересня 2007 року позивачам поновлено строк позовної давності (т.2 а.с.254).
В апеляційній скарзі ОКЗК «Дніпропетровський історичний музей Д.І. Яворницького» просить рішення суду скасувати та в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що музей не є власником орденів, відсутні підстави для їх повернення, оскільки вони передані на зберігання до музею на підставі рішення виконкому Дніпропетровської областної ради народних депутатів № 269 від 02 червня 1987 року, на цей час є власністю держави, а крім того судом не врахований пропуск позивачами строку позовної давності (т.2 а.с.225-229).
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2008 року у зв'язку зі позивача ОСОБА_3, померлого 20 вересня 2007 року, до участі у справі у якості позивача залучена дружина померлого - ОСОБА_8
Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обгрунтованною і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановлюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що передача нагород ОСОБА_6 до історічного музею була здійснена після його смерті в 1981 році його дружиною ОСОБА_9, але передача нагород належним чином не була оформлена, а тому відсутні підстави вважати, що нагороди були передані до історічного музею на постійне зберігання; підставою для такого зберігання є рішення уповноваженого органу про передання нагород на зберігання та експонування музею за погодженням зі спадкоємцями померлого, в той час як рішенням виконкому Дніпропетровської областної ради народних депутатів від 02 червня 1987 року № 269 був лише затверджений перелік орденів та медалей, що підлягали зберіганню та експонуванню у державних та громадських музеях області, з огляду на що володіння історічним музеєм спірними нагородами не може вважатися правомірним.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Відповідно до ст.37 «Загального положення про ордени, медалі і почесні звання СРСР», затвердженого Указом Президії Верховної Ради СРСР від 03 липня 1979 року № 360-Х, що діяло на час виникнення спірних правовідносин, після смерті нагороджених осіб, або у випадку нагородження посмертно, зазначені нагороди та документи про нагородження залишалися або, відповідно, передавалися їх сім'ям для зберігання як пам'ять; за згодою спадкоємців померлого або псомертно нагородженого такі нагороди та документи про нагородження могли бути за рішенням уповноважених органів передані на зберігання та експонування музеям, а у випадку відсутності спадкоємців - поверталися до Президії Верховної Ради СРСР.
Як вбачається зі справи, позивач ОСОБА_3 не заперечував, що нагороди батька після його смерті були передані до музею зі згоди його матері ОСОБА_9
Рішенням виконкому Дніпропетровської областної ради народних депутатів від 02 червня 1987 року № 269 затверджений перелік орденів та медалей, що підлягали зберіганню та експонуванню у державних та громадських музеях області, в числі яких вказані і спірні нагороди (т.1 а.с.33-34).
ОСОБА_9 померла в квітні 1991 року, з заявами про повернення нагород до музею не зверталася (т.1 а.с.14).
З доданих до позовної заяви керокопій документів вбачається, що після смерті матері ОСОБА_3 в 1993, 1995, 1996 та 2000 роках звертався до адміністрації музею з заявами про повернення нагород батька (т.1 а.с.5-8).
Листом музею від 11 січня 1995 року ОСОБА_3 відмовлено в поверненні нагород батька з посиланням на те, що нагороди його батька ОСОБА_6 передані до музею на постійне зберігання та стали державною власністю (т.1 а.с.8).
Задовольняючи позовні вимоги про повернення нагород, суд першої інстанції зазначені обставини не врахував та не надав належної оцінки тому, що спірні нагороди передані на постійне зберігання до музею на підставі рішення виконкому Дніпропетровської областної ради народних депутатів від 02 червня 1987 року № 269.
На час звернення ОСОБА_3 до суду з позовом вказане рішення державного органу не скасоване, в порядку та в строки, передбачені діючим на той час законодавством, не оскаржене.
Тому висновки суду першої інстанції про те, що відповідачі володіють спірними нагородами неправомірно, не відповідають вимогам закону та матеріалам справи.
З огляду на це рішення суду першої інстанції в оскаржуємій частині підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є внуком померлого ОСОБА_6, нагороди якого передані до музею, з позовом до суду не звертався, а був залучений до участі у справі у якості позивача в судовому засіданні 2 9 листопада 2004 року (т.2 а.с.62), та не є спадкоємцем свого діда, а тому не має права вимоги належні ОСОБА_6 нагороди.
Згідно повідомлення Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори спадкова справа після смерті позивача ОСОБА_3 не відкривалась .
З пояснень ОСОБА_4. в суді апеляційні інстанції після смерті позивача ОСОБА_3, тобто його батька, спадщину прийняла дружина померлого - ОСОБА_8 - матір ОСОБА_4.
Таким чином ОСОБА_4 по справі є неналежним позивачем, а тому його права відповідачами порушені не були.
Оскільки обставини по справі досліджені у повному обсязі, колегія суддів вважає необхідним ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_8 та ОСОБА_4. в задоволені позову про витребування майна з чужого незаконного володіння у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом з пропуском строку позовної давності, а тому просив поновити цей строк та в обгрунтування поважності пропуску строку позовної давності посилався на неодноразові відмови музею повернути нагороди і на свою завантаженість по работі впродовж 1983-1995 років та виконання роботи в числених відрядженнях (т.2 а.с.151).
Відповідно до вимог ст.76 ЦК України 1963 року, діючого на час звернення ОСОБА_3 до суду з позовом до музею, перебіг строку позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або повинна була довідатися про порушення свого права.
Відповідно до наданих позивачем ОСОБА_3 документів про порушення свого права йому стало відомо з листа музею від 11 січня 1995 року про відмову повернути нагороди (т.1 а.с.8).
Зазначені обставини визнані судом першої інстанції поважними та поновлено строк позовної давності.
Колегія суддів вважає, що вказані обставини не можуть бути визнані поважними, оскільки з боку музею ні одного разу не було обіцянки повернути нагороди, а лише відмови; завантаженість по работі є повседневним фактором, тому не може бути визнана поважною причиною; а щодо числених відряджень доказів суду не надано.
З огляду на це строк позовної давності пропущений без поважних причин і підстав для його поновлення немає.
Тому додаткове рішення Жовтневого районного суду М.Дніпропетровська від 14 вересня 2007 року (т.2 а.с.254) про поновлення строку позовної давності також підлягає скасуванню.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,309,314,316 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Обласного коммунального закладу культури «Дніпропетровський історичний музей Д.І. Яворницького» - задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду М.Дніпропетровська від 14 серпня 2006 року в оскаржуємій частині - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_8 та ОСОБА_4 до Обласного комунального закладу культури «Дніпропетровський історичний музей Д.І. Яворницького» та Міністерства культури і мистецтв України про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.