Справа №22ц- 5323/2008 р. Головуючий у 1 інстанції - Петренко А.П.
Категорія 30 Доповідач - Можелянська З.М.
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 грудня 2008 року.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючої Можелянської З.М.,
суддів Ремеза В.А., Прозорової М.Л.,
при секретарі Панченку Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровськ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Завод «Континент», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Апостолівському районі Дніпропетровської області про відшкодування шкоди, спричиненою внаслідок втрати годувальника, -
встановила:
У серпні 2000 року ОСОБА_1 звернулась до ВАТ «Континент» з позовом про стягнення заборгованості по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника. В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що після гибелі у відрядженні її чоловіка ОСОБА_2 та батька двох дітей відповідач на підставі наказу від 25.05.2000р. здійснює виплати на відшкодування шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника. У вказаному наказі розмір середнього заробітку загиблого зазначено у сумі 160 грн., а у довідці відповідача про заборгованість з 1998 року розмір щомісячних виплат зазначено 49 грн.40 коп. Вважала, що з врахуванням вказаного у наказі середнього заробітку розмір щомісячних виплат повинен складати 53 грн. 33 коп. на кожного утриманця, а тому недоплачена з січня 1996 року по червень 2000 року сума щомісячних виплат з врахуванням фактичних виплат, індексації та компенсації складає 2 985 грн. 72 коп. Просила стягнути вказану суму заборгованості та на підставі ст.237 КЗпП України 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, (а.с.2,3,59,60 т.1). У травні 2001 року ОСОБА_1 збільшила розмір позовних вимог та просила стягнути з відповідача заборгованість по виплатам з липня 1997 року по березень 2001 року у сумі 51 615 грн. 52 коп., а з квітня 2001 року по 479 грн. 62 коп. на кожного з дітей до закінчення їх навчання. В обґрунтування вказаних вимог посилалась на те, що після присудження щомісячних виплат відповідач з 1.11.1992р. не переглядав їх розмір з врахуванням підвищення тарифів, а з травня 1994 року здійснював розрахунок, виходячи з суми неоподаткованого мінімуму заробітку (а.с.93 - 96 т.1). У лютому 2008 року ОСОБА_1 доповнила свій позов та просила стягнути : з товариства заборгованість по щомісячним виплатам за період з липня 1997 року по березень 2001 року з врахуванням індексу інфляції за період з квітня 2001 року по грудень 2007 року у розмірі 92 540 грн., 50 000грн. на відшкодування моральної шкоди на підставі ст.440-1 ЦК України , а з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Апостолівському районі Дніпропетровської області - 22 121 грн. за період з квітня 2001 року по червень 2003 року з врахуванням індексу інфляції за період з квітня 2001 року по грудень 2007 року (а.с.135 - 137, 147 -149 т.2).
Рішенням Апостолівського райсуду від 18.04.2008р. ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ВАТ «Завод «Континент», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Апостолівському районі Дніпропетровській області про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок втрати годувальника.
В апеляційній скарзі позивачка просила скасувати вказане судове рішення, посилаючись на його невідповідність вимогам закону.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.
З матеріалів справи вбачається наступне.
Відповідно до акту форми Н-1 від 6.02.1992р. та свідоцтва про смерть водій відповідача ОСОБА_2 загинув внаслідок зіткнення автомобілів ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7-9,61). Після його смерті у нього залишились дружина ОСОБА_1, діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5,6).
Згідно рішення Апостолівського райсуду Дніпропетровської області від 26.11.1992р. задоволено позов ОСОБА_1 до Заводу «Континент» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок втрати годувальника, та стягнуто з нього на її користь на дітей 2 543 руб. 16 коп. одноразово, а з 1.11.1992р. - по 402 руб. 94 коп. щомісячно на двох дітей (а.с.ЗЗ).
За виконавчим листом ОСОБА_1 фактично виплачено: у 1992 році - 4109руб. 76 коп., у 1993 році - 2918,16 крб. одноразової допомоги та 145 431,5 крб., у 1994році -1 235 196 крб., у 1995рроці - 34 462 000крб., у 1996 році - 44 710 000крб., у 1997 році -939,94 грн., у 1998 році - 595,91грн., у 1999році - 597,99грн., у 2000 році - 467,40 грн. (а.с.117 т.1). Постановою державного виконавця Державної виконавчої служби Апостолівського районного управління юстиції від 9.07.2001р. виконавче провадження закінчене у зв'язку з виконанням вказаного судового рішення (а.с.116 т.1).
З матеріалів справи вбачається, що Заводом «Континент» не здійснювалось перерахування розміру відшкодування шкоди у зв'язку з підвищенням тарифних ставок (окладів) фактично працюючих робітників на порушення вимог п.28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків. Враховуючи вказані вимоги та застосовуючи коефіцієнти, на які фактично відбувалось підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на заводі, слід здійснити відповідне перерахування розміру відшкодування. При цьому у зв'язку з відмінностями даних щодо вказаних коефіцієнтів у довідках заводу, колегія суддів вважає необхідним застосувати коефіцієнти, які встановлені за результатами перевірки на заводі Управлінням праці та соціального захисту населення Апостолівської районної державної адміністрації (а.с.144 т.1). Виходячи з присудженого розміру відшкодування на двох дітей у сумі 402руб.94коп., його перерахунок наступний :
402,94 х 2,55 = 1027,5 з 1.11.1992р.,
1027,5 x 2,75 = 2 825,62 з 1.06.1993р.,
2 825,62 х 5,0 = 14 128,1 з 1.09.1993р.,
14 128,1 х 3,0 = 42 384,3 з 1.12.1993р.,
42 384,3 х 2,0 = 84 768,6 з 1.07.1994р.,
84 768,6 х 2,0 = 169 537,2 з 1.10.1994р.,
169 537,2 х 4,51 = 764 612,77 з 1.10.1995р.
Таким чином на період 8.08.1997р. (з врахуванням часу звернення до суду та трирічного строку позовної давності) розмір щомісячного відшкодування після його перерахунку на коефіцієнти підвищення тарифних ставок (окладів) працівників заводу повинна була складати 7 грн.64 коп.3 врахуванням вказаного розміру загальна сума відшкодування за період з 8.08.1997р. по 1.07.2001р. (на момент закінчення виконавчого провадження) повинна була складати 359 грн.08 коп. (7,64 х 47 міс. = 359,08). З врахуванням періоду навчання ОСОБА_4 до 1.07.2003р. (а.с.108 т.1) та розміру відшкодування на нього одного - 3грн.82коп. сума відшкодування за вказаний період з 1.07.2001р. повинна була складати 91грн.68коп. (3,82 х 24 міс. = =91,68). Загальна сума за період з 8.08.1997р. по 1.07.2003р. повинна була складати 450грн.76коп.
Проте заводом за вказаний період фактично здійснювались виплати на відшкодування шкоди в іншому розмірі. А саме, за рішенням комісії заводу з трудових спорів від 10.09.1997р. вирішено з 1.07.1997р. здійснювати щомісячні виплати на кожного з дітей ОСОБА_1 по 24грн.70коп. (а.с.157 т.1). В результаті цього на момент закінчення виконавчого провадження за період з липня 1997 року ОСОБА_1 фактично виплачено 2 052грн.90коп. (а.с.117,158-161,174-177т.1).
Оскільки з врахуванням фактичних виплат на відшкодування шкоди заборгованість по останнім за спірний період відсутня, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо їх стягнення задоволенню не підлягали.
У зв'язку з цим не підлягали також задоволенню і її вимоги в частині позову про відшкодування моральної шкоди з посиланням на підстави її спричинення внаслідок несплати у повному обсязі сум на відшкодування шкоди.
Таким чином висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог за їх недоведеністю відповідають обставинам справи та вимогам закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Доводи апеляційної скарги про неправильність судового рішення не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суперечать наведеним вище обставинам.
Керуючись ст.ст.303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18 квітня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двох місяців може бути оскаржене до Верховного Суду України.