Справа №22ц-7376/08 Головуючий в 1 -й інстанції -Гречаний В.А.
Категорія 20 Доповідач - Максюта Ж.І.
08 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Болтунової Л.М.
суддів - Максюти Ж.І., Козлова С.П.
при секретарі - Горобець К.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційні скарги ОСОБА_2 та Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2008 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, приватного нотаріуса Куліша Юрія Олександровича, відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управлінням юстиції, ОСОБА_7, треті особи-товарна біржа «Українська», комунальне підприємство Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації про визнання договорів купівлі-продажу, акту опису, прилюдних торгів, свідоцтва про право власності і недійсним, про визнання права власності та права проживання, вселенні та стягнення моральної шкоди, -
встановила:
Позивачі звернулися до суду з позовною заявою, в якій просили договір купівлі-продажу від 04.04.1998, укладеного між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 визнати частково недійсним в тій частині, що покупцем являється лише ОСОБА_5, в решті частини визнати даний договір дійсним; визнати акт опису від 18.02.2000, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 з прилюдних торгів ОСОБА_2, а також видане йому свідоцтво про право власності на дану квартиру -недійсним; визнати за ними право проживання у квартирі АДРЕСА_2 і вселити їх в дану квартиру; стягнути з ОСОБА_2, ВДВС і приватного нотаріуса Куліша Ю.О. по 5 000 грн. на користь кожної з них моральну шкоду та судові витрати по справі, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 належала їм та відповідачці на праві спільної часткової власності. Однак остання у квітні 1998 року продала квартиру, розпорядившись спільною власністю, без згоди на те органу опіки та піклування, оскільки позивачки були неповнолітніми, тим самим незаконно усунувши їх від права власності на квартиру, а на виручені кошти 04.04.1998 придбала для них у ОСОБА_7 однокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Крім того, в подальшому їм стало відомо, що за рішенням суду з їх матері на користь ОСОБА_2 було стягнено 7796,64 грн. в рахунок погашення боргу, в зв'язку з чим на їх квартиру було звернено стягнення і квартира виставлялася на публічні торги, які було проведено з порушенням норм діючого законодавства, квартира була передана ОСОБА_2В за заниженою ціною. Оскільки у позивачок не було боргів перед ОСОБА_2, а відповідати за боргами їх матері вони не повинні, вважають, що діями ОСОБА_2 та ВДВС були порушені їх законні права та інтереси, оскільки вони придбали право на проживання в даній квартирі і могли бути його позбавлені тільки на законних підставах в судовому порядку. У зв'язку з такими діями ОСОБА_2, ВДВС, приватного нотаріуса їм була спричинена моральна шкода, яку вони просили стягнути.
Ухвалою суду від 07 квітня 2008 року за заявами позивачок дана цивільна справа була залишена без розгляду в частині заявлених ними вимог про стягнення моральної шкоди з відповідачів, а саме з ВДВС та приватного нотаріуса Куліша Ю.О. (т.2, а.с.44-45).
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2, визнано за нею право на проживання у даній квартирі та вселено її у зазначену квартиру.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2, визнано за нею право на проживання у даній квартирі та вселено її у зазначену квартиру.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 04.04.1998, укладений між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 і зареєстрований на товарній біржі «Українська» за реєстраційним номером 10652.
Визнано недійсним акт опису і арешту квартири АДРЕСА_2 від 18.02.2000, складений державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Новомосковського міського управління юстиції Дніпропетровської області.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 12.07.2000 на квартиру АДРЕСА_2 на ім'я ОСОБА_2, зареєстрованого приватним нотаріусом Кулішем Ю.О.
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
В апеляційній скарзі ВДВС Новомосковського міського управління юстиції ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення з відділу судових витрат.
Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог колегія суддів не находить підстав для задоволення скарг та скасування рішення суду.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до квітня 1998 року проживали разом зі своєю матір'ю ОСОБА_5 в двокімнатній квартирі АДРЕСА_3.
У квітні 1998 року вказана квартира була ними приватизована і належала їм трьома на праві спільної часткової власності по 1\3 частині.
У квітні 1998 року відповідачка ОСОБА_5 продала вказану квартиру, розпорядившись сумісною власністю без згоди на це органу опіки та піклування, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на той час були неповнолітніми і на отримані від продажу кошти 04.04.1998 придбала для них однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 Дніпропетровської області. Вказаний договір був оформлений на товарній біржі «Українська» на ім'я ОСОБА_5 (т.1 а.с.46,47).
Позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_5 були зареєстровані за вказаною адресою (т.1 а.с.7,45,46).
03.12.1999 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції було відкрито виконавче провадження по виконавчим листам, виданим на підставі рішення суду про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 - 79000 грн. 80 копійок та 395 грн. 04 копійки (т.1 а.с.8), оскільки ОСОБА_5 рішення суду в добровільному порядку не виконала,
18.02.2000 державним виконавцем було складено акт опису і арешту майна, а саме квартири АДРЕСА_2 у М.Новомосковську та накладено арешт на вказану квартиру. (т.1 а.с.9-10)
04.07.2000 квартира АДРЕСА_2 у М.Новомосковську була передана ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу ОСОБА_5 на підставі акту прийому - передачі (т.2 а.с.5), а в подальшому видано свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_2, яке було зареєстроване в Новомосковському МБТІ (т.2 а.с.4)
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, яким обґрунтовано, на підставі роз'яснень що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.77,78 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст.392 ЦК України прийшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання за кожною з них права власності на 1/3 частину, та права на проживання та вселення в квартирі АДРЕСА_2.
Також суд обґрунтовано на підставі ч.1 ст.220 ЦК України прийшов до правильно висновку про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 04.04.1998, укладеному між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, укладеним на товарній біржі «Українська» за номером 10652.
Приведені в апеляційних скаргах доводи про те, що на підставі ч.2 ст.388 ЦК України не можливо витребувати майно у добросовісного набувача, яким є ОСОБА_2 не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки, як правильно зазначив суд в своєму рішення, вказаною нормою права передбачено, що не можливо витребувати майно, яке продано набувачу в порядку, встановленому для виконання судових рішень, оскільки публічні торги з продажу квартири АДРЕСА_2 не відбулися, спірна квартира не була продана в порядку встановленому для виконання судових рішень, згідно Закону України «Про виконавче провадження», а була передана у власність стягувачу ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу ОСОБА_5 по акту передачі від 04.07.200 року, тому суд також обґрунтовано визнав недійсним акт опису та арешту квартири АДРЕСА_2 від 18.02.2000, та свідоцтва про право владності від 12.07.2000 на вказану квартиру.
Інші доводи апеляційних скарг ОСОБА_2 та ВДВС Новомосковського МРУЮ зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Перевіривши справу в повному об'ємі, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду та безпідставності приведених в апеляційних скаргах доводів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303,307,308,317 ЦПК України, колегія суддів, -
Ухвалила
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Відділу державної виконавчої служби Новомосковського міськрайонного управління юстиції - відхилити.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України потягом 2-х місяців.