Справа № 22ц-7506/2008 Головуючий 1 інстанції - Мельник В.В.
Категорія 26 Доповідач - Максюта Ж.1.
08 грудня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Болтунової Л.М.
суддів - Максюти Ж.І., Козлова С.П.
при секретарі - Горобець К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2008 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград про стягнення недоплачених сум відшкодування шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, -
встановила:
У квітні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що тривалий час знаходився у трудових відносинах з шахтою "Павлоградська", правонаступником якої є ВАТ "Павлоградвугілля", під час роботи був двічі травмований. Відповідно до висновку ВТЕК від 10.11.1994 йому встановлено 10% втрати професійної працездатності безстроково по травмі 18.03.1974, а висновком ВТЕК від 03.04.1995 йому встановлено 40 % втрати професійної працездатності безстроково та третя група інвалідності, у зв'язку з чим відповідач проводив щомісячні виплати відшкодування шкоди втраченого заробітку з 01.11.1994 по 01.05.2001, однак не провів перерахунок цих виплат, а тому позивач просив суд стягнути на його користь з ВАТ «Павлоградвугілля» 10 546,19 грн. та зобов'язати Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді виплачувати йому з 01.04.2001 щомісячну страхову виплату у сумі 406,53 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2008 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги.
З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що позивач в період часу з 04.11.1968 року по 14.06.1991 знаходився у трудових правовідносинах з підприємствами вугільної промисловості, а саме з ДХК «Павлоградвугілля», правонаступником якого є відкрите акціонерне товариство «Павлоградвугілля».
На теперішній час між позивачем та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді склалися правовідносини, врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року №1105-X1V (з послідуючими змінами та доповненнями), відповідно до вимог якого позивач є потерпілим.
Пунктом 23 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації та уповноваженим органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених Постановою КМУ № 472 від 23 червня 1993 року, які діяли на час виникнення спірних правовідносин, передбачалось, що види оплати праці, що враховуються при обчислені середньомісячного заробітку, визначаються відповідно до чинного законодавства про пенсійне забезпечення.
Висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача -ВАТ «Павлоградвугілля» не має підстав для проведення перерахунку розміру відшкодування, оскільки при застосуванні коефіцієнту («2,38») при збільшенні тарифних ставок і окладів, одночасно були зменшені інші складові частини заробітної плати без зміни загального розміру заробітної плати, у зв'язку з чим розмір середньомісячного заробітку не збільшився, є обґрунтованим, а тому суд першої інстанції прийшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст.212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Перевіривши справу в повному об'ємі, судова колегія приходить до висновку про обгрунтованість висновків суду та безпідставності приведених в апеляційній скарзі доводів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303,307,308,317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.