02 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/5750/20
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Токаревої М.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа: Центр професійно-технічної освіти м. Житомира про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині відмови, відображеної в листі від 28.01.2020 року № В-475, при призначенні пенсії за віком грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з не зарахуванням до страхового та спеціального стажу періоду роботи з 02.09.1991 по 22.06.2004;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового та спеціального стажу період роботи з 02.09.1991 по 22.06.2004 та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позову вказано, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було відмовлено у призначенні грошової допомоги згідно п.7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки посада на якій він працював у період з 02.09.1991 по 22.06.2004 не дає права на призначення такої допомоги.
Справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
У встановлений судом строк відповідачем було подано відзив на позовну заяву заяву за змістом якого просив відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування відзиву вказано, що на день досягнення пенсійного віку позивач документально не підтвердив необхідний спеціальний стаж 35 років відповідно до п. "е"-"ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", тому він не має права на отримання грошової допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих Положень "Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Третьою особою у встановлений судом строк не було подано письмових пояснень щодо предмету заявленого позову.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з приводу виплати йому грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 28.01.2020 № В-475 повідомило про відсутність у позивача права при призначенні пенсії за віком на отримання грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки на день досягнення пенсійного віку не було документально підтверджено необхідний спеціальний стаж 35 років. При цьому відповідач вказує, що до спеціального стажу не зараховано період його роботи 02.09.1991 по 22.06.2004 на посаді майстра практичного водіння ПТУ №15 ( попередня назва - техічне училище №2), оскільки таку посаду не віднесено до Переліку посад №909, затвердженого Постановою КМУ від 04.11.1993.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" №3668-VІ від 08.07.2011доповнено розділ XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пунктом 7-1, яким передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У підпункті "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (далі - Перелік №909).
Так, згідно з Переліком №909 до посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гуртової роботи.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, передбачено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Зокрема згідно п.1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п.1 та п.З Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Верховний Суд 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а зазначив: підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог у заповненні трудової книжки. ПФУ не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Суд зазначає, що позивач не є відповідальним за правильність внесення записів до трудової книжки, та не є відповідальним за незбереження первинних документів.
Крім того Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а вказав, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Судом враховується, що згідно наявних у матеріалах справи копій атестаційних листів від 11.05.1998 і 20.05.2003 вбачається, що ОСОБА_1 обіймав посаду майстра виробничого навчання.
Вказані обставини, також підтверджуються копією посвідчення №2 від 25.05.1997 про проходження ОСОБА_1 стажування із зазначенням посади майстер виробничого навчання, наказом ПТУ № 15 м. Житомира №50-к від 21.04.2003 про проведення ОСОБА_1 перетарифікації в зв'язку з виповненням 20 років педагогічного стажу із зазначенням посади майстер виробничого навчання, копією грамоти від 29.09.2000р. ОСОБА_1 був нагороджений, як майстер виробничого навчання нагороджено та копіями лицьових рахунків за період 1991-2004 роки.
Наведені обставини дають суду підстави до висновку, що фактично за змістом та характером виконуваної роботи позивач був майстром виробничого навчання, а назва професії вказана у його трудовій книжці та інших первинних документах є лише доповненням професійні назви роботи для конкретизації та уточнення характеру фактично виконуваних робіт .
Справа "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) - принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37,) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).
Варто зауважити, що принцип "належного урядування" без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має в своєму розпорядження ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з'явитись лише як наслідок "неналежного урядування".
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67), (пункт 70, 71).
З огляду на наведені обставини, суд вважає, що відповідачем протиправно не було зараховано стаж ОСОБА_1 з 02.09.1991 по 22.06.2004, до спеціального страхового стажу для пенсії за вислугу років у зв'язку з чим, також протиправно відмовлено у виплаті грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, частина друга статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками розгляду справи, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірності оскаржуваного рішення, дій.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Частинами 1 та 3 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн. З огляду на те, що позовні вимоги задоволено, суд вважає, що на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у повному розмірі, а саме 840,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 77, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) третя особа: Центр професійно-технічної освіти м. Житомира (вул.Селецька,5 м. Житомир, код ЄДРПОУ 02543584) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині відмови ОСОБА_1 відображеної в листі від 28.01.2020 року № В-475, при призначенні пенсії за віком грошової допомоги відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з не зарахуванням до страхового та спеціального стажу періоду роботи з 02.09.1991 по 22.06.2004.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового та спеціального стажу період роботи з 02.09.1991 по 22.06.2004 та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840, 80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева