03 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/16709/20
категорія 112030500
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним відмову Міністерства оборони України щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , викладену у Рішенні комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженим Міністром оборони України, оформленим протоколом від 26.06.2020 року №90;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи, з 26 березня 2020 року, відповідно до ст.16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №975.
В обґрунтування позову зазначає, що на момент первинного встановлення йому інвалідності Закон № 2011-ХІІ та Порядок № 975 не містили норми, яка б встановлювала строк реалізації права на одноразову грошову допомогу при подальшому встановлені особі інвалідності за наслідками повторного медичного огляду; стаття 16-3 Закону № 2011-ХІІ у редакції до 01.01.2017 не містила часових обмежень на виплату одноразової грошової допомоги у разі, якщо після призначення первинної групи інвалідності особі було встановлено вищу групу інвалідності, зокрема після двох років з часу первинного встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, а саме станом на 17.12.2015.
Ухвалою від 05.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог відповідно до п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, оскільки встановлення позивачу вищої групи інвалідності відбулось більш ніж через два роки після первинного встановлення інвалідності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.9) та не заперечується сторонами, позивача 17.12.2015 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ № 866397 від 03.04.2020 (а.с. 10), позивачу під час повторного огляду з 26.03.2020 було встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, захворювання, так, пов'язаних із захистом Батьківщини.
З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності, позивач звернувся з відповідною заявою.
Міністерство оборони України своїм рішенням, оформленим Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.06.2020 № 90 (а.с.9), відмовило у призначені одноразової грошової допомоги з тих підстав, що зміна причини інвалідності у заявника відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
Також в даному рішенні зазначено, що допомога у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності виплачена позивачу в сумі 206700 грн., що позивачем не заперечується.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Так, ключовим правовим питанням при вирішенні даної справи є правильність застосування до спірних правовідносин абзацу 2 частини 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01 січня 2014 року шляхом доповнення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" статтею 16-3 (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04 липня 2012 року №5040-VI).
З метою реалізації норм статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінетом Міністрів України 25.12.2013 затверджено Порядок №975.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності вважається підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені лише з 01 січня 2014 року.
Згідно з частиною 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
За таких умов норми частини 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2014 року.
Суд звертає увагу, що ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" виплату одноразової грошової допомоги, якщо після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено іншу причину інвалідності, не передбачає.
Згодом, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (який набрав чинності з 01 січня 2017 року) частину 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
Тому, в разі якщо інвалідність особі була вперше встановлена до 01 січня 2014 року, а зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності відбулись після січня 2014 року, то обмеження строком до таких правовідносин не застосовується.
Суд звертає увагу, що обидві вищевказані норми пункту 4 статті 16-3 Закону (у тому числі в редакції, що діяла на час встановлення позивачу інвалідності при первинному огляді) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності чи ступеня втрати працездатності.
Правовідносини щодо отримання позивачем одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановлення інвалідності виникли під час дії пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII, який обмежує право на перегляд розміру такої допомоги дворічним строком.
Відповідно до п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності після 01.01.2014.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше група інвалідності внаслідок травми, захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, позивачу було встановлено з 17.12.2015, а ІІ групу інвалідності з 26.03.2020, тобто з пропуском двох років.
Таким чином, перевіривши в межах доводів позовної заяви спірне рішення на відповідність приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому відмовляє в задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (пр-кт Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код 00034022) про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк