Україна
Донецький окружний адміністративний суд
13 жовтня 2020 р. Справа№200/4926/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А.,
секретаря судового засідання - Перерви Д.В.,
представника позивача - Лончак Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Траст-компані» до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування та карток відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпорт Траст-компані» звернулось до суду з позовом до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень про коригування та карток відмови.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що імпортовані ним за прямими контрактами товари, які вже ввозилися раніше в Україну, митниці ДМС відмовляються розмитнювати за основним методом визначення митної вартості товарів, передбаченим статтями 57, 58 Митного кодексу України, - за ціною договору (контракту), мотивуючи це відсутністю всієї необхідної інформації у наданому до митної декларації пакеті документів. У зв'язку з чим відповідач застосовує другорядні методи визначення вартості товарів, що імпортуються, а отже здійснює дооцінку митної вартості товарів, шляхом прийняття рішень про коригування митної вартості товарів та, на їх підставі, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Для того щоб не втрачати час та гроші, у зв'язку з виробничою необхідністю, позивач, змушений оформлювати імпортні митні декларації на товари за відкоригованою відповідачем, значно більшою вартістю, та сплачувати різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Митного кодексу України, як передбачено частиною 7 статті 55 Митного кодексу України.
Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є індивідуальними актами суб'єкта владних повноважень які порушують права і законні інтереси позивача.
На підставі наведеного позивач просив задовольнити позовні вимоги, визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці Держмитслужби України, а саме:
№ UА500130/2020/000022/2 від 20.02.2020 року
№ UА500130/2020/000023/2 від 20.02.2020 року
№ UА500130/2020/000024/2 від 20.02.2020 року
№ UА500130/2020/000026/2 від 21.02.2020 року
№ UА500130/2020/000030/2 від 02.03.2020 року
№ UА500130/2020/000031/2 від 03.03.2020 року
№ UА500130/2020/000033/2 від 03.03.2020 року,
Та, відповідно, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби України, а саме:
№ UА 500130/2020/00046 від 20.02.2020 року
№ UА 500130/2020/00047 від 20.02.2020 року
№ UА 500130/2020/00048 від 20.02.2020 року
№ UА 500130/2020/00050 від 21.02.2020 року
№ UА 500130/2020/00058 від 02.03.2020 року
№ UА 500130/2020/00059 від 03.03.2020 року
№ UА 500130/2020/00061 від 03.03.2020 року.
Ухвалою від 25 травня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ухвали від 20 липня 2020 року розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження.
Відповідачем надано до суду відзив на позов, у якому митний орган стверджує про законність своїх дій та рішень. Зазначає, що під час здійснення митного контролю товарів за митними деклараціями № UА500130/2020/205033, № UА500130/2020/205031 від 16.02.2020 року, № UА500130/2020/205775, № UА500130/2020/205792 від 21.02.2020 року, № UА500130/2020/206907 від 02.03.2020 року, № UА500130/2020/207029, № UА500130/2020/207094 від 03.03.2020 року програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.
Митниця при прийнятті рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови діяла обґрунтовано, неупереджено, добросовісно з дотриманням вимог чинного законодавства, натомість документи, подані до митного оформлення позивачем, містили недоліки, розбіжності (документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягає сплаті за ці товари), які дають підставу сумніватися у митній вартості товару, задекларованій позивачем.
З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМПОРТ ТРАСТ-КОМПАНІ» зареєстровано за адресою: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, 69, код ЄДРПОУ 42495453, здійснює діяльність з імпорту товарів з Китаю, Туреччини та Росії та подальшим оптовим продажем цих товарів в Україні. Поставки товарів здійснюються за прямими контрактами з виробниками товарів на умовах поставки FOB та розмитнюються в різних регіонах України.
Декларантом позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю «ХОРС БРОК ЛОГІСТИК», яке діє на підставі договору про надання послуг митного брокера №14/11-18 від 14.11.2018 року та подавало митні декларації до ВМО №1 Митного поста «Південний» Одеської митниці Держмитслужби з пакетами необхідних документів.
Відповідач - Одеська митниця Держмитслужби України діє на підставі положення про Державну митну службу України та у своїй діяльності керується Митним кодексом України.
Рішеннями про коригування митної вартості № UА500130/2020/000022/2, № UА500130/2020/000023/2, № UА500130/2020/000024/2 від 20.02.2020 року, № UА500130/2020/000026/2 від 21.02.2020 року, № UА500130/2020/000030/2 від 02.03.2020 року, № UА500130/2020/000031/2, № UА500130/2020/000033/2 від 03.03.2020 року та відповідними картками відмови в прийнятті митної декларації Одеською митницею самостійно визначено за шостим (резервним) методом вартість ввезеного позивачем товару.
Згідно з вантажно-митними деклараціями позивачем ввозилися різноманітні запчастини для автомобілів та дрібні побутові прилади.
Мотивація оскаржуваних рішень тотожна та зводиться до таких доводів: 1) відсутність інформації про вартість тари та пакування, яка включена у вартість товару; 2) невідповідність митної вартості, вказаної в експортній декларації країни відправлення, тій вартості, що декларується позивачем; 3) в наданій експортній декларації країни відправлення немає посилання на відповідний зовнішньоекономічний контракт; 4) декларантом не включено до митної вартості витрати на експедирування товару в межах території України.
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу (далі - МК) України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до статті 52 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
2. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною п'ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Частиною десятою цієї ж статті передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Частиною одинадцятою цієї ж статті встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:
1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;
2) витрати на транспортування після ввезення.
З викладеного випливає, що вартість тари та пакування, якщо вона включена до контрактної вартості товару, не повинна додатково декларуватися та підтверджуватися окремо.
В копіях зовнішнішньоекономічних договорів, на підставі яких здійснювалися спірні поставки, міститься умова про включення вартості тари та пакування до ціни товару.
Відтак посилання митного органу на не підтвердження декларантом вартості таких витрат є необґрунтованим.
Щодо посилання відповідача на несходження у ціні між експортними деклараціями країни відправлення та заявленою митною вартістю, суд зазначає, що такі відмінності є незначними, та складають від декількох центів до одного долара США різниці на усю партію.
Враховуючи, що у спірному випадку ввозилися різноманітні товари у великому асортименті, такі відмінності можуть бути викликані математичними неточностями та не можуть слугувати підставою для сумніву у заявленій декларантом вартості.
Щодо відсутності в митних деклараціях країни відправлення посилань на зовнішньоекономічних контракт, суд зазначає, що це не є підставою для ґрунтованого сумніву в заявленій вартості товару. Крім того, подання такого документу не є обов'язковим для декларанта.
Щодо включення вартості експедирування товару в межах України суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 58 МК України митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню.
Як встановлено судом, витрати на експедирування включені до задекларованої позивачем митної вартості та стосуються послуг, що надаються до порту призначення.
Відтак немає необхідності у розмежуванні суми на експедирування до та після кордону.
Таким чином, у митного органу не було ґрунтовних підстав вважати задекларовану митну вартість заниженою, а відповідні угоди сумнівними.
З наведених підстав оскаржувані рішення та картки відмови у митному оформленні є протиправними та підлягають скасуванню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає про таке.
Позивачем до складу судових витрат заявлено: витрати на правничу допомогу 5000 грн., відповідно до додаткової угоди № 26 від 09.03.2020 року до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 11.02.2019 року № 01, та сплату судового збору 10631,87 грн.
Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Отже, до судових витрат включаються витрати на сплату судового збору 10631,87 грн. відповідно до платіжних доручень від 23.03.2020 року № 438 (т.1 а.с.1).
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи положення статті 134 КАС України на підтвердження розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6, 7 статті 134 КАС України).
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вказана правова позиція щодо визначення витрат на правову допомогу в адміністративному судочинстві викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18).
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Акт приймання-передачі надання послуг по додатковій угоді № 26 від 09.03.2020 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01 де зазначено, що загальна сума наданих адвокатом послуг складає 5000,00 грн., яка здійснена до 15 травня 2020 року (т.1 а.с.57-63, т.2 а.с.29б-29в).
Відповідно до частин першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З наведених підстав до складу судових витрат, понесених позивачем, підлягають включенню сума судового збору 10631,87 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн., які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 134, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Траст-компані» (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, буд. 69, код ЄДРПОУ 42495453) до Одеської митниці Державної митної служби України (65078, Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування та карток відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА500130/2020/000022/2 від 20.02.2020 р. Одеської митниці Держмитслужби України та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 500130/2020/00046 від 20.02.2020 Одеської митниці Держмитслужби України.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА500130/2020/000023/2 від 20.02.2020 р. Одеської митниці Держмитслужби України та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 500130/2020/00047 від 20.02.2020 Одеської митниці Держмитслужби України.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА500130/2020/000024/2 від 20.02.2020 р. Одеської митниці Держмитслужби України та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 500130/2020/00048 від 20.02.2020 Одеської митниці Держмитслужби України.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА500130/2020/000026/2 від 21.02.2020 р. Одеської митниці Держмитслужби України та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 500130/2020/00050 від 21.02.2020 Одеської митниці Держмитслужби України.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА500130/2020/000030/2 від 02.03.2020 р. Одеської митниці Держмитслужби України та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 500130/2020/00058 від 02.03.2020 Одеської митниці Держмитслужби України.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА500130/2020/000031/2 від 03.03.2020 р. Одеської митниці Держмитслужби України та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 500130/2020/00059 від 03.03.2020 Одеської митниці Держмитслужби України.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА500130/2020/000033/2 від 03.03.2020 р. Одеської митниці Держмитслужби України та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 500130/2020/00061 від 03.03.2020 Одеської митниці Держмитслужби України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59, код ЄДРПОУ 43142826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Траст-компані» (87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Громової, буд. 69, код ЄДРПОУ 42495453) судовий збір у розмірі 10631,87 (десять тисяч шістсот тридцять один) грн. 87 коп. та судові витрати на правову професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена 13 жовтня 2020 року. Рішення складено у повному обсязі 23 жовтня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.А. Чекменьов