30 жовтня 2020 року ЛуцькСправа № 140/12404/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.07.2020 представник позивача - адвокат Муха В.І. звернувся до відповідача із заявою (клопотанням) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності, що знаходяться за межами населеного пункту с. Дорогиничі (Дорогиничівська сільська рада) Локачинського району Волинської області.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 11.08.2020 № З-5583/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність, оскільки така є частиною земельної ділянки площею 23,9406 га, кадастровий номер 0722481800:04:000:0992, яка включена до переліку та в найближчий термін буде передана, відповідно до статті 117 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), в комунальну власність Дорогиничівській сільській раді Локачинського району.
Позивач вважає такі дії відповідача необґрунтованими та протиправними з тих мотивів, що в оскаржуваному наказі не наведено жодної з підстав, передбачених частиною сьомою статті 118 ЗК України, якою передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та вказаним наказом позивачу створені перешкоди на шляху реалізації права на отримання земельної ділянки у власність.
Позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 11.08.2020 за № З-5583/15-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Дорогиничівської сільської ради Локачинського району Волинської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності, що знаходяться за межами населених пунктів Дорогиничівської сільської ради Локачинського району Волинської області.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 27).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву (вих. № 9-3-0.6-6489/2-20 від 24.09.2020) відповідач позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного наказу. Крім того, у відзиві вказано, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад» (далі - Розпорядження № 60-р), яке є обов'язковим до виконання, після звернення позивача із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідачем 17.07.2020 був направлений відповідний запит до Дорогиничівської сільської ради Локачинського району для висловлення позиції щодо можливості надання відповідного дозволу, на підставі якого земельна ділянка може бути передана у власність для ведення особистого селянського господарства на території Дорогиничівській сільської ради Локачинського району Волинської області. Зокрема, необхідно було перевірити бажане місце розташування земельної ділянки на відповідність затвердженому генеральному плану населеного пункту та іншій містобудівній і землевпорядній документації, розробленій на місцевому рівні, якими обґрунтовуються довгострокові стратегії планування та забудови територій населеного пункту і розвитку відповідної територіальної громади. Відповідач отримав від Дорогиничівської сільської ради Локачинського району лист-відповідь від 21.07.2020 № 86/01-15/2-20, в якому зазначено, що питання розглянуто на сесії сільської ради 21.07.2020, про що прийнято рішення № 43/4, однак жодного додатку до вищевказаного листа не додано. Тому наказом від 11.08.2020 № 3-5583/15-20-СГ позивачу правомірно було відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою та не порушено вимог частини сьомої статті 118 ЗК України, оскільки місце розташування земельної ділянки, щодо якої звернувся позивач, не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
30.09.2020 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій представник позивача з доводами відзиву не погодився з підстав, викладених у позовній заяві (а. с. 43-45).
08.10.2020 відповідач подав до суду заперечення (вих. № 29-3-0.6-6751/2-20 від 05.10.2020), у яких просить відмовити у задоволенні позову з мотивів, зазначених у відзиві.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дану справу, як справу незначної складності, розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами, з урахуванням строків, визначених статтею 258 КАС України.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 13.07.2020 за вх. № Б-6342/0/94-20 адвокат Муха В.І. звернувся в інтересах позивача ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області із заявою (клопотанням) від 06.07.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності, що знаходиться за межами населеного пункту с. Дорогиничі (Дорогиничівська сільська рада) Локачинського району Волинської області. До вказаної заяви були додані: викопіювання з кадастрової карти (плану); копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; копія паспорта; копія ідентифікаційного номеру; погодження землекористувача; копія свідоцтва про право на спадщину за законом; копія протоколу № 1 загального зібрання від 28.11.2013; копія витягу з ЄДР юридичних осіб; копія державного акту на право постійного користування землею серія ВЛ № 72; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки з погодженням землекористувача; копія ордера; копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копія договору про надання юридичних послуг (а. с. 9-22, 37).
Листом від 17.07.2020 № 18-3-0.32-4911/2-20 Головне управління Держгеокадастру у Волинській області звернулось до голови Дорогиничівської сільської ради Локачинського району про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою громадянам згідно з переліком, в т. ч. ОСОБА_1 (а. с. 38-39).
Дорогиничівська сільська рада Локачинського району листом від 21.07.2020 № 86/01-15/2-20 повідомила відповідача про те, що лист Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 17.07.2020 № 18-3-0.32-4911/2-20 розглянуто на сесії сільської ради 21.07.2020, про що прийнято рішення № 43/4 (а. с. 40).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 11.08.2020 № З-5583/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів Дорогиничівської сільської ради Локачинського району Волинської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з такої підстави: бажана до відведення земельна ділянка є частиною земельної ділянки прощею 23,9406 га, кадастровий номер 0722481800:04:000:0992, яка включена до переліку та в найближчий термін буде передана, відповідно до статті 117 ЗК України, в комунальну власність Дорогиничівській сільській раді Локачинського району (а. с. 41).
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту «б» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
За правилами пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз наведених норм ЗК України дає підстави дійти висновку про те, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Водночас, вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Аналогічна висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 813/481/17, від 25.02.2019 у справі № 347/964/17, від 22.04.2019 у справі № 263/16221/17, від 08.11.2019 у справі № 420/914/19, від 09.10.2020 у справі № 1840/3664/18, та враховуються при вирішенні цієї справи.
З матеріалів справи вбачається, що відмова позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до оскаржуваного наказу мотивована тим, що бажана до відведення земельна ділянка є частиною земельної ділянки прощею 23,9406 га кадастровий номер 0722481800:04:000:0992, яка включена до переліку та в найближчий термін буде передана, відповідно до статті 117 ЗК України, в комунальну власність Дорогиничівській сільській раді Локачинського району.
Проте, в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України, відповідач не подав суду будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що спірна земельна ділянка дійсно включена до переліку земельних ділянок, які будуть передані в комунальну власність.
Крім того, з відзиву на позовну заяву вбачається, що Дорогиничівська сільська рада Локачинського району не надала погодження відповідно до Розпорядження № 60-р.
Суд звертає увагу, що за правилами статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. Разом з цим, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13.12.2016 у справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.
Покликаючись на Розпорядження № 60-р, відповідач не надав жодних доказів того, що спірна земельна ділянка дійсно передана у комунальну власність Дорогиничівській сільській раді Локачинського району (акт прийому-передачі, наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області тощо).
Суд також звертає увагу на те, що стаття 118 ЗК України не містить такої підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, як необхідність врахування позиції органу місцевого самоврядування щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, після прийняття Розпорядження № 60-р, законодавець жодних змін у статтю 118 ЗК України, яка закріплює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не вносив. Отже, необхідно дійти висновку про те, що відмова відповідача за результатами розгляду заяви позивача не ґрунтується на нормах ЗК України.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих суду пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 11.08.2020 № З-5583/15-20-СГ належить задовольнити.
Вирішуючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд враховує таке.
Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє, а під ними необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
При вирішенні спору у вказаній частині позовних вимог суд також враховує правову позицію щодо ефективного способу захисту порушених прав у спірних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 420/914/19.
На думку суду, належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин необхідно визнати саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, позаяк застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, проте таких обставин судом не встановлено, а оцінка правомірності наказу про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведено в такому наказі, за таких обставин у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, у даному випадку надати дозвіл.
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 420,40 грн., що був сплачений платіжним дорученням від 26.08.2020 № 5313626 (а. с. 7, 26).
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 11 серпня 2020 року № 3-5583/15-20-СГ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, ідентифікаційний код 39767861) повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 06 липня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності, що знаходяться за межами населених пунктів Дорогиничівської сільської ради Локачинського району Волинської області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, ідентифікаційний код 39767861) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 420 гривень 40 копійок (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М.Валюх