вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" жовтня 2020 р. Справа№ 927/623/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
за участі секретаря - Стародуб М.Ф.
розглянувши матеріали апеляційної скарги 1 Державного пожежно-рятувального загону Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2020 (повний текст складено 10.07.2020) у справі № 927/623/18 (суддя Лавриненко Л.М.)
за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»)
до 1 Державного пожежно-рятувального загону Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області,
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області,
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ,
за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 ,
за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»,
про стягнення 528255,20 грн,
за участю представників згідно протоколу судового засідання
У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі також - Банк) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до 1 Державного пожежно-рятувального загону Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (далі також - 1 Державний пожежно-рятувальний загін) про стягнення 528255,20 грн шкоди.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.10.2018, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 16.04.2019, рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.10.2018 та Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у справі №927/623/18 скасовано. Справу №927/623/18 передано на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.
За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2020 у справі № 927/623/18 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з 1 Державного пожежно-рятувального загону Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України») 466 691,40 грн шкоди та 31 501,68 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю у діях водія відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення та доведеністю розміру понесених позивачем витрат з відновлюваного ремонту автомобіля.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, 1 Державний пожежно-рятувальний загін Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2020 у справі №927/623/18 та ухвалити нове рішення.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, 1 Державний пожежно-рятувальний загін вказує на неправильне застосування судом першої інстанції частини шостої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки постанова Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.03.2018 у справі №750/1354/18 не містить преюдиційних фактів щодо встановлення вини водія відповідача з огляду на закриття цією постановою провадження у справі, а не про притягнення до відповідальності.
Безпідставно, за доводами 1 Державного пожежно-рятувального загону, судом першої інстанції покладено в основу висновку про наявність в діях водія відповідача вини, висновок експертів №СЕ-1207-01128 від 13.02.2020. Так, експертиза здійснена за вихідними даними, що відображені у матеріалах справи неоднозначно, зокрема щодо руху автомобіля «ЗИЛ-432921» на червоний сигнал світлофора, руху автомобіля «FORD TRANSIT» із увімкненим синім проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом. Експертами порушено п.2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 (дал також - Інструкція №53/5).
Не відповідає висновок експертів №СЕ-1207-01128 від 13.02.2020 пункту 4.16 Інструкції №53/5, оскільки відповідь на поставлені запитання №№2,3 не містить висновку по суті цих питань, а ґрунтується на припущеннях.
Відповідно, висновки суду про доведеність вини водія відповідача ґрунтується на неналежних доказах, тобто є недоведеним.
До Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», у якому Банк наголошує на доведеності вини водія відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 05.10.2015 о 08 год. 30 хв. у місті Чернігові. Вказує, що постанова Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.03.2018 у справі №750/1354/18 закрита з посиланням на пункт сьомий статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а згідно з висновком Верховного Суду у справі №927/623/18 (постанова від 16.04.2019), закриття провадження у такому випадку можливе лише за наявності вини. При цьому, доводи 1 Державного пожежно-рятувального загону про відсутність підстав для урахування висновку експертів №СЕ-1207-01128 від 13.02.2020, за своєю суттю не спростовують викладені у ньому висновки експертів про порушення водієм відповідача Правил дорожнього руху та наявної саме у нього технічної можливості уникнути зіткнення.
Банк переконаний, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджено усі обставини справи та винесено законне, обґрунтоване рішення суду.
12.10.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про вступ у справу у якості правонаступника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» мотивована положеннями статті 52 Господарського процесуального кодексу України та обставинами приєднання Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», що підтверджується Протоколом Загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» №16 від 19.12.2019, Протоколом позачергових Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» №29 від 19.12.2019 та Передавальним актом майна, всіх прав та обов'язків Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» до правонаступника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» від 19.12.2019.
Розглянувши подане клопотання, колегія суддів враховує, що за приписами статті 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Частиною першою статті 106 Цивільного кодексу України унормовано, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.
Як підтверджується Протоколом Загальних зборів учасників Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» №16 від 19.12.2019, Протоколом позачергових Загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» №29 від 19.12.2019, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» припиняється шляхом приєднання до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група».
Частиною другою статті 107 Цивільного кодексу України встановлено, що комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.
Передавальним актом майна, всіх прав та обов'язків Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» до правонаступника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» від 19.12.2019 підтверджується перехід прав та обов'язків Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» у тому числі за договорами страхування станом на 19.12.2019 (додаток №6) та процесуальні права щодо участі у розгляд справ (додаток №8).
Частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.
Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо правонаступництва прав та обов'язків Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», код 20448234 станом на момент розгляду справи у суд апеляційної інстанції перебуває у стадії припинення, однак, не є припиненим.
Керуючись статтями 104-107 Цивільного кодексу України, статті 52 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення поданої третьою особою заяви про заміну сторони її правонаступником.
12.10.2020 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» подано пояснення по справі, якими звертає увагу суду на відсутність звернення позивача до страхової компанії з вимогами про відшкодування вартості ремонту транспортного засобу, яке було учасником дорожньо-транспортної пригоди.
18.08.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 апеляційну скаргу залишено без руху, з підстав не виконання апелянтом вимог статті 259 Господарського процесуального кодексу України та не надання суду доказів надсилання Управлінню державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області копії апеляційної скарги на адресу місцезнаходження юридичної особи. Апелянту визначено спосіб усунення недоліків шляхом надання до суду, у десятиденний строк з дня отримання даної ухвали, доказів направлення копії апеляційної скарги Управлінню державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області.
07.09.2020 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 15.10.2020.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Кропивної Л.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.10.2020 у справі №927/623/18, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Кропивної Л.В. визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 апеляційну скаргу 1 Державного пожежно-рятувального загону Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2020 у справі № 927/623/18 прийнято до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.
За нормою частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Одночасно, частиною четвертою цієї статті унормовано, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
05.10.2015 близько 08 години 30 хвилин у місті Чернігові на регульованому перехресті вулиці Войкова та проспекту Миру вулиці С. Русової трапилась ДТП за участю транспортного засобу ЗИЛ-432921, номерний знак НОМЕР_1 , який належить відповідачу, що підтверджується технічним талоном транспортного засобу оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ТРС 011932 від 06.08.2013 (а.с.45 т.2) під керуванням водія відповідача ОСОБА_1 , який рухався зі сторони вулиці Войкова в напрямку вул. С. Русової, з увімкненими проблисковими маячками і сиреною та транспортного засобу «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.25 т.1), під керуванням водія позивача ОСОБА_3 який рухався по пр-ту Миру зі сторони вулиці Київська.
У результаті вищезазначеного ДТП вказані транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, а водій автомобіля «Ford Transit» отримав тілесні пошкодження, що підтверджується також довідкою Управління Державтоінспекції УМВС України в Чернігівській області про ДТП за №73769365 від 11.11.2015.
Відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення від 05.10.2015 за № 140185 та №140186, складених за фактом ДТП, водій відповідача ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 3.1, 2.3 б), 8.7.3 е) ПДР України; водночас водій позивача ОСОБА_4 порушив вимоги пунктів 2.3 та 3.2 ПДР України. При цьому, у протоколі № 140185, складеному на учасника ДТП ОСОБА_1 , є відмітка про те, що останній з зафіксованими порушеннями не згоден, так як продовжував рух на перехресті з увімкненими маячками та сиреною.
Як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується витягом із наказу від 12.11.2010 По особовому складу про прийняття на службу ОСОБА_5 (а.с.40 т.1) та закріплення за ним автомобіля ЗИЛ-432921, відповідно до наказу № 20 від 05.01.2015 (а.с.41 т.2) та виконував службове завдання, відповідно до наряду на службу 4 караулу з 08 год 05.10.2010.
ОСОБА_3 знаходився у трудових відносинах з позивачем, що підтверджується наказом від 11.03.2005 №75-о «По особовому складу про прийняття його на роботу інкасатором відділу організації інкасації та перевезення цінностей філії Чернігівське обласне управління ВАТ «Державний ощадний Банк України» та наказами від 02.11.2007 № 269-о «По особовому складу», від 01.04.2010 № 75-о, від 30.03.2012 № 107-к, від 01.03.2013 88-к про переведення на посаду інкасатора-водія. Відповідно до наказу філії Чернігівське обласне управління ВАТ «Державний ощадний Банк України» №102 від 10.02.2015 за ним був закріплений автомобільTransit, номерний знак НОМЕР_2 (а.с.50-55 т.2).
27.10.2015, за фактом ДТП від 05.10.2015 розпочато досудове розслідування. Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 286 КК України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270010008382.
Як слідує із наданих позивачем до матеріалів справи висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи №2876/16-24 від 05.09.2016; висновку експерта за результатами проведення автотехнічної експертизи №3222/17-24 від 28.08.2017; висновку експерта №676 від 19.12.2017, проведених за матеріалами досудового розслідування по факту ДТП, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015270010008382 від 27.10.2015, встановлено в дорожній обстановці, що передувала зіткненню транспортних засобів, невідповідність дій водія автомобіля «ЗІЛ-432921» д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 технічним вимогам п.3.1, п.12.1, Правил дорожнього руху України.
26.01.2018, постановою слідчого Чернігівського відділу поліції ГУ Національної поліції України закрито кримінальне провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120152700010008382, у зв'язку з відсутністю у діянні ОСОБА_1 , водія транспортного засобу ЗИЛ-432921, номерний знак НОМЕР_1 , складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України. Копію вказаної постанови було направлено начальнику Управління патрульної поліції міста Чернігова для вирішення питання про притягнення водія ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (а.с.39-44 т.1).
01.03.2018, заступником прокурора Чернігівської області винесено постанову, якою скасовано постанову від 26.01.2018 про закриття кримінального провадження № 12015270010008382 від 27.10.2015 за фактом ДТП за участю автомобіляTransit та ЗИЛ-432921 за ознаками правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України вказавши, що рішення про закриття кримінального провадження № 12015270010008382 прийнято передчасно, з огляду на протиріччя у показаннях свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 щодо руху автомобіляTransit на перехресті проспекту Миру та вулиці С. Русової у м. Чернігові; необхідністю встановлення на який сигнал світлофора рухався водій автомобіляTransit ОСОБА_3 у напрямку перехрестя проспекту Миру та вулиці С. Русової у м. Чернігові; необхідністю з'ясування чи міг водій автомобіляTransit ОСОБА_3 бачити транспортний засіб ЗИЛ-432921, що наближався до перехрестя зліва, до початку руху на зелений сигнал світлофора та як повинен був діяти для уникнення зіткнення з ним (а.с.132-133 т.2).
03.04.2018, постановою слідчого Чернігівського відділу поліції ГУ Національної поліції України повторно закрито кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120152700010008382, у зв'язку з відсутністю у діянні ОСОБА_1 , водія транспортного засобу ЗИЛ-432921, номерний знак НОМЕР_1 , складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 ст.286 Кримінального кодексу України (а.с.134-144 т.2).
12.03.2018, постановою Деснянського районного суду міста Чернігова у справі № 750/1354/18 (провадження № 3/750/641/18) закрито провадження у справі на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з закінченням строків, передбачених ст.38 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили та сторонами не оскаржувалась (а.с.23-24 т.1).
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.03.2018 у справі №750/1354/18 (провадження №3/750/641/18), що набрала законної сили 23.03.2018, було встановлено, що відносно ОСОБА_1 (водія відповідача) було складено протокол про адміністративне правопорушення щодо порушення ним вимог п. 2.3 б), 3.1, 8.7.3 е), 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
У даній постанові також зазначено, що згідно з постановою слідчого ЧВП ГУНП в Чернігівській області від 26.01.2018, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015270010008382 від 27.10.2015, закрито у зв'язку з п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Предметом спору у даній справі є вимога Банку про стягнення з відповідача 528255,20 грн вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Ford Transit, номерний знак НОМЕР_4 (який належить позивачу) та який зазнав механічних пошкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди 05.02.2015 в м. Чернігові о 08 год 30 хв на перехресті вулиці Войкова проспект Миру вулиці С. Русової, внаслідок порушення ОСОБА_1 (водієм відповідача) правил дорожнього руху, розмір якого за висновком експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 24.04.2018 за №223 становить 528255,20 грн.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції виходив з наявності у діях водія відповідача усіх чотирьох складових цивільного правопорушення: а) протиправної поведінки особи, що виявилась у порушенні водієм правил дорожнього руху, б) настання шкоди у вигляді вартості відновлюваного ремонту автомобіля, в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, оскільки шкода була завдана зіткненням автомобілів, спричиненим порушенням водієм відповідача правил дорожнього руху, г) вини завдавача шкоди встановленої Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.03.2018 у справі №750/1354/18.
При цьому, задовольняючи позов частково, суд наголосив на необхідності зменшення заявленої до стягнення суми на розмір страхового відшкодування, встановленого полісом №5711401 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з терміном дії до 18.02.2016 та страховою сумою (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну 50000,00 грн (а.с.44 т.2).
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог у зв'язку з таким.
Згідно з частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Отже, визначальним є встановлення вини осіб у скоєнні ДТП.
Відповідно до протоколів про адміністративне правопорушення від 05.10.2015 за № 140185 та №140186, складених за фактом ДТП, водій відповідача ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 3.1, 2.3 б), 8.7.3 е) ПДР України; водночас водій позивача ОСОБА_3 порушив вимоги пунктів 2.3 та 3.2 ПДР України.
Згідно з частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Матеріалами справи також підтверджується, що на момент ДТП ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з відповідачем, та виконував службове завдання, відповідно до наряду на службу 4 караулу з 08 год. 00 хв. 05.10.2010, а ОСОБА_3 знаходився у трудових відносинах з позивачем.
Статтею 1192 Цивільного кодексу України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: а) протиправна поведінка особи, б) настання шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Таким чином, предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Матеріалами справи підтверджується як обставина настання шкоди, так і причинний зв'язок між діями водіїв та пошкодженнями, завданими належному позивачу транспортному засобу. Ці обставини не заперечуються сторонами.
Водночас, відповідачем заперечується, що дії лише його водія можна кваліфікувати як винні та протиправні, а отже і такі, що спричинили транспортному засобу позивача шкоду. Він наголошує, що оскільки за результатами ДТП складено два протоколи, то відповідати за наслідки має і водій позивача.
При цьому, Верховний Суд, направляючи цю справу на новий розгляд, у постанові від 16.04.2019 наголосив на необхідності з'ясування ступеня вини кожного з учасників ДТП з урахуванням тієї обставини, що за результатами ДТП було складено два протоколи про адміністративні правопорушення.
Надаючи оцінку наявності двох протоколів про адміністративні правопорушення, колегія суддів виходить з того, що складання протоколу - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення. У силу положень статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вони є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства (Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 640/6550/15.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів'суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Тобто, безпосередньо суд відповідної юрисдикції приймає рішення про притягнення особи до відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
Статтею 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення унормовано, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, про порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (частина перша).
У силу вимог статті пункту 22 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, суд першої інстанції - місцевий загальний суд, який має право ухвалити вирок або постановити ухвалу про закриття кримінального провадження, а також Вищий антикорупційний суд у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його підсудності цим Кодексом, а також апеляційний суд у випадку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 286 Кримінального кодексу України порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, за умови спричинення потерпілому тілесного ушкодження середньої тяжкості, смерті потерпілому або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, або загибелі кількох осіб, віднесено до кримінальних правопорушень (злочинних дій).
Отже, справи про адміністративні та кримінальні правопорушення підвідомчі місцевим судам загальної юрисдикції.
Саме у такому «суді, встановленому законом'має встановлюватись вина фізичних осіб - учасників ДТП, а до того, діє «презумпція невинуватості».
Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у постанові від 21.08.2019 у справі №215/5304/16-а(2-а/215/47/17) вказав, що притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється за умови повного з'ясування усіх обставин вчинення нею адміністративного правопорушення та виявлення причин, що спричинили його вчинення. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності недостатньо лише встановлення факту вчинення нею порушення, оскільки застосування передбачених нормами КУпАП заходів впливу, можливе лише за умови відсутності обставин, визначених статтями 17, 247 КУпАП та у разі, якщо вина особи повністю доведена належними та допустимими доказами.
Суд касаційної інстанції зауважив, що з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеню вини, прийняттю рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, передує своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування усіх обставин. Вирішуючи такі справи, суд має виходити з обставин, встановлених суб'єктом владних повноважень при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, характеру виявленого проступку та мотивів, за яких його вчинено.
Колегія суддів Північного апеляційного суду звертає увагу заявника апеляційної скарги на те, що, з огляду на вимоги статей 222, 280, 281 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції, чинній на момент ДТП, саме у межах справи про адміністративне правопорушення його водій, як учасник ДТП, та як особа, яку притягали до відповідальності, мав доводити відсутність своєї вини у ДТП, а також наводити докази, надавати пояснення свідків стосовно дійсних обставин ДТП.
Тобто, усі неточності, які висвітлюють подію ДТП мали б бути предметом розгляду виключно спору про наявність в таких діях правопорушника - фізичної особи складу адміністративного правопорушення, а не під час з'ясування обставин відшкодування шкоди завданої одним джерелом підвищеної небезпеки іншому.
Намагання ж відповідача встановити у діях власного водія (фізичної особи) відсутність вини у порядку господарського судочинства є порушенням вимог закону щодо юрисдикції судових органів та статті 6 Конвенції.
Отже, враховуючи, що спір у справі, що розглядається виник між юридичними особами та стосується цивільно-правових наслідків дій осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, то, враховуючи предметну та суб'єктну юрисдикцію господарських судів, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що господарський суд не вправі встановлювати вину таких осіб у вчиненні ними адміністративних правопорушень, а може лише вирішувати питання про причинний зв'язок між їх винними діями завданою шкодою. А вина, як було зауважено, може бути встановлена виключно за наслідками розгляду справи про притягнення осіб до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Визначаючи ступінь вини кожного з учасників ДТП щодо яких було складено протокол про адміністративне правопорушення, колегією суддів встановлено таке.
Верховним Судом у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а наголошено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Одночасно, така вина має бути встановлена органом, який наділено повноваженнями розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Із наданої до матеріалів справи довідки Управління Державтоінспекції УМВС України в Чернігівській області № 73769365 про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 05.10.2015 о 08:30 у м. Чернігові на перехресті проспекту Миру та вулиці С. Русової слідує, що матеріали ДТП, а саме протокол про адміністративне правопорушення від 05.10.2015 за №140186 відносно водія транспортного засобу позивача ОСОБА_3 до суду не передавався. Докази притягнення водія транспортного засобу позивача ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності у порядку статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення сторонами суду не надані.
Оскільки вина особи не була предметом дослідження «суду, встановленого законом», а всі сумніви щодо винності особи тлумачаться на її користь, то відсутність вини ОСОБА_3 (водія позивача) у межах розгляду цієї справи - презюмується.
Щодо встановленої під час судового розгляду вини ОСОБА_1 (водія відповідача), то за протоколом, складеним щодо ОСОБА_1 спочатку було порушено кримінальне провадження. У подальшому, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 неодноразово поновлювалось, але у кінцевому результаті було закрито у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу кримінального злочину передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодекс України.
Встановлена під час досудового розслідування відсутність складу кримінального правопорушення мала наслідком порушення щодо ОСОБА_1 питання про притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Однак, постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.03.2018 у справі №750/1354/18 (провадження № 3/750/641/18) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито провадження на підставі пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з закінченням строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вказана постанова набрала законної сили та сторонами не оскаржувалась (а.с.23-24 т.1).
Відповідно до частини четвертої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у редакції, чинній на момент прийняття постанови Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.03.2018, у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
У пункті 7 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/18319/16, від 19.03.2020 у справі №910/3864/19, від 16.04.2019 у справі №927/623/18, від 18.02.2020 у справі №916/2586/18.
Відтак, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що постанова Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.03.2018 у справі №750/1354/18 (провадження №3/750/641/18), що набрала законної сили 23.03.2018, підтверджує наявність у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, а саме, порушення вимог п. 2.3 б), 3.1, 8.7.3 е), 12.1 ПДР України, про що складено протокол про адміністративне правопорушення, а також, що такі дії мали наслідком ДТП 05.10.2015 у місті Чернігові.
Тобто така постанова за своєю суттю є доказом наявності у діях водія відповідача винної протиправної поведінки у вигляді порушення ним Правил дорожнього руху.
У зв'язку з цим, розглядаючи справу, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що вина водія транспортного засобу ЗИЛ-432921, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення у вигляді недотримання ним Правил дорожнього руху України, а саме вимог пунктів 3.1, 2.3 б), 8.7.3 е) Правил дорожнього руху України, також презюмується і під час з'ясування обставин заподіяння діями цієї особи шкоди майну позивача.
За приписами частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Надаючи оцінку питанню співмірності дій ОСОБА_3 (водія позивача) та ОСОБА_1 (водія відповідача), з огляду на встановлені під час судового розгляду презумпцію невинуватості ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, зафіксованого протоколом від 05.10.2015 №140186, як і встановлену згідно постанови Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.03.2018 у справі №750/1354/18 (провадження №3/750/641/18) вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, зафіксованого у протоколі від 05.10.2015 №140185, то колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для покладення відповідальності за завдання шкоди майну позивача - автомобілю «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_2 , саме на 1 Державний пожежно-рятувальний загін, у трудових відносинах з яким перебував ОСОБА_1 на момент ДТП.
Верховний Суд, направляючи цю справу на новий розгляд, у постанові від 16.04.2019 наголосив на необхідності встановлення не тільки наявності вини кожного з учасників ДТП, а оскільки мова йде про відшкодування шкоди, завданої одним джерелом підвищеної небезпеки іншому у результаті взаємодії цих джерел підвищеної небезпеки, то обов'язковим є з'ясування ступеня вини кожного із володільців джерела підвищеної небезпеки перед іншим із них. Одночасно Верховним Судом наголошено на тому, що: «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо».
З метою виконання вимог постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №927/623/18, судом для повного та всебічного встановлення всіх обставин у даній справі, за клопотанням відповідача, було призначено комплексну судову експертизу, проведення якої було доручено Товариству з обмеженою відповідальністю Судова незалежна експертиза України (03179, м. Київ, пр-т Перемоги, 123).
На вирішення комплексної судової експертизи було поставлено наступні питання:
1) Чи відповідають дії ОСОБА_3 , водія автомобіляTransit, номерний знак НОМЕР_2 та ОСОБА_1 , водія автомобіля ЗИЛ-432921, номерний знак НОМЕР_1 , який рухався з увімкненими синім проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом, під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.10.2015 о 08 год 30 хв на перехресті вулиці Войкова проспект Миру вулиці С. Русової в м.Чернігові, вимогам Правил дорожнього руху України, якщо ні, та які пункти Правил дорожнього руху України були порушені кожним із водіїв?
2) Як повинен був діяти водій автомобіляTransit, номерний знак НОМЕР_2 в ситуації, що відповідає дорожній обстановці під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.10.2015 о 08 год 30 хв на перехресті вулиці Войкова проспект Миру вулиці С. Русової в м.Чернігові, відповідно до вимог Правил дорожнього руху України з метою забезпечення безпеки руху?
3) Як повинен був діяти водій автомобіля ЗИЛ-432921, номерний знак НОМЕР_1 , який рухався з увімкненими синім проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом, в ситуації, що відповідає дорожній обстановці під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.10.2015 о 08 год 30 хв на перехресті вулиці Войкова проспект Миру вулиці С. Русової в м.Чернігові, відповідно до вимог Правил дорожнього руху України з метою забезпечення безпеки руху?
4) Дії кого з водіїв: ОСОБА_3 , який керував автомобілемTransit, номерний знак НОМЕР_2 чи ОСОБА_1 , який керував автомобілем ЗИЛ-432921, номерний знак НОМЕР_1 , знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.10.2015 о 08 год 30 хв на перехресті вулиці Войкова проспект Миру вулиці С. Русової в м.Чернігові?
5) Чи мав водій автомобіляTransit, номерний знак НОМЕР_2 технічну можливість запобігти зіткненню з моменту виявлення перешкоди для руху під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.10.2015 о 08 год 30 хв на перехресті вулиці Войкова проспект Миру вулиці С. Русової в м.Чернігові?
6) Чи мав водій автомобіляTransit, номерний знак НОМЕР_2 технічну можливість шляхом екстреного гальмування з метою уникнення зіткнення зупинити автомобіль з моменту здійснення руху автомобілем ЗИЛ-432921, номерний знак НОМЕР_1 , який рухався з увімкненими синім проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом зі сторони вулиці Любецька в напрямку вулиці С. Русової?
7) Чи мав водій автомобіля ЗИЛ-432921, номерний знак НОМЕР_1 технічну можливість запобігти зіткненню з моменту виявлення перешкоди для руху під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 05.10.2015 о 08 год 30 хв на перехресті вулиці Войкова проспект Миру вулиці С. Русової в м.Чернігові?
8) Чи мав водій автомобіля ЗИЛ-432921, номерний знак НОМЕР_1 технічну можливість шляхом екстреного гальмування з метою уникнення зіткнення зупинити автомобіль з моменту здійснення руху автомобілемTransit, номерний знак НОМЕР_2 зі сторони вулиці Київська?
9) Яка вартість відновлювального ремонту автомобіляTransit, номерний знак НОМЕР_2 , що належить АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ станом на 05.10.2015 дату ДТП та на 24.04.2018, дату надання висновку № 223 експертом-автотоварознавцем ОСОБА_8 .?
Висновком експертів №СЕ-1207-0-1128.19 від 13.02.2020 за результатами проведеної комплексної судової автотехнічної та автотоварознавчої експертизи у справі №927/623/18, за підписами судових експертів Коваля І.М. та Жупаненка О.В. встановлено (а.с.1-61 т.5):
1) В даній дорожній обстановці водій автомобіля ЗИЛ-432921 номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 1.5. Правил дорожнього руху, а саме не створювати небезпеки чи перешкоди для руху, п.2.3 (д) Правил дорожнього руху, тобто не створювати загрози безпеці дорожнього руху; п.3.1 Правил дорожнього руху, а саме відступати від вимог п.8.7.3 (е) Правил дорожнього руху, тобто рухатись на перехресті на червоний сигнал світлофору, з увімкненим синім проблисковим маячком та спеціальним звуковим, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, п.12.1 Правил дорожнього руху, а саме вибирати безпечну швидкість руху.
Водій автомобіля ЗИЛ-432921 номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 , з технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, не мав права відступати від вимог п.12.1 Правил дорожнього руху, оскільки виконання вимог даного пункту ПДР забезпечувало безпеку дорожнього руху, згідно якого водій ОСОБА_1 повинен був вибрати безпечну швидкість руху та переконатися в тому, щоTransit, номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 надає йому перевагу в русі.
2-3) В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ЗИЛ-432921 номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 не були регламентовані вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху, оскільки для нього не виникала небезпека для руху. За умови виконання вимог п.п.1.5; 2.3 (д); 3.1 та 12.1 водій автомобіля ЗИЛ-432921 6419Ч2 ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути даної ДТП.
4) В даній дорожній обстановці водій автомобіляTransit, номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності до вимог п.1.5 Правил дорожнього руху, а саме не створювати небезпеки чи перешкоди для руху, п.2.3 (д) Правил дорожнього руху України, тобто не створювати загрози безпеці дорожнього руху; п.3.2. Правил дорожнього руху, а саме за умови технічної спроможності дати дорогу автомобілю ЗИЛ-432921 номерний знак НОМЕР_1 , п.12.3 Правил дорожнього руху, тобто в момент виникнення небезпеки для руху застосувати гальмування.
5-6) В момент виникнення небезпеки для руху, водій автомобіляTransit, номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 не мав технічної можливості шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування уникнути даної пригоди при швидкості руху 50 км/год і тому, водій автомобіляTransit, номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 не міг виконати вимоги п.3.2 Правил дорожнього руху України, згідно якого він мав дати дорогу автомобілю ЗИЛ-432921 номерний знак НОМЕР_1 .
7) В діях водія автомобіля ЗИЛ-432921 номерний знак НОМЕР_1 вбачаються невідповідності у виконанні вимог п.п.1.5; 2.3 (д) 3.1 та 12.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв'язку з даною пригодою. В діях водія автомобіляTransit, номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей у виконанні вимог Правил дорожнього руху, які б з технічної точки зору, знаходились у причинному зв'язку з даною пригодою.
8) Причина даної ДТП є невідповідності вимогам п.п.1.5; 2.3 (д) 3.1 та 12.1 Правил дорожнього руху в діях водія автомобіля ЗИЛ-432921 номерний знак НОМЕР_1 .
За приписами статті 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Отже, висновок судової експертизи як доказ по справі може підтверджувати лише технічну сторону питання, тобто об'єктивну сторону складу порушення, а саме, чи мало місце порушення правил дорожнього руху з технічної точки зору.
Враховуючи положення вказаної статті, а також поставлені на вирішення комплексної судової експертизи питання, колегія суддів констатує, що метою цієї експертизи є встановлення технічної складової дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 05.10.2015 в м. Чернігові об 08 год 30 хв на перехресті вулиці Войкова проспект Миру вулиці С. Русової, а також відповідності дій водіїв транспортних засобів, які стали учасниками дорожньо-транспортній пригоді технічним вимогам Правил дорожнього руху.
Питання ж наявності вини та співмірності кожного з водіїв - учасників ДТП у заподіянні шкоди належить до правових питань, які має встановити суд виходячи з сукупності наявних у матеріалах справи доказів.
Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Надаючи оцінку висновкам, викладеним у висновку експертів №СЕ-1207-0-1128.19 від 13.02.2020 за результатами проведеної комплексної судової автотехнічної та автотоварознавчої експертизи у справі №927/623/18, за підписами судових експертів Коваля І.М. та Жупаненка О.В, колегія суддів констатує, що цим висновком підтверджується технічна можливість водія транспортного засобу відповідача ЗИЛ-432921 номерний знак НОМЕР_1 уникнути дорожньо-транспортної пригоди 05.02.2015 в м. Чернігові о 08 год 30 хв на перехресті перехресті вулиці Войкова проспект Миру вулиці С. Русової за умови дотримання ним п.п.1.5; 2.3 (д); 3.1 та 12.1 Правил дорожнього руху України.
Тобто, з технічної точки зору, ОСОБА_1 мав можливість не завдавати шкоди майну позивача, однак, такою можливістю не скористався.
Тому, висновок експертів №СЕ-1207-0-1128.19 від 13.02.2020, виключно у сукупності із встановленою постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.03.2018 у справі №750/1354/18 (провадження №3/750/641/18) виною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, зафіксованого за наслідками ДТП у протоколі від 05.10.2015 №140185, додатково вказує на наявність підстав для покладання відповідальності за завдану майну позивача шкоду саме на роботодавця ОСОБА_1 .
Матеріалами справи також підтверджується, що внаслідок ДТП, яка мала місце 05.10.2015 за участю транспортного засобу ЗИЛ-432921, номерний знак НОМЕР_1 та транспортного засобу «Ford Transit», номерний знак НОМЕР_2 , транспортному засобу «Ford Transit» завдано механічних ушкоджень.
Ця обставина жодним з учасників спору не заперечується.
Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивачаTransit, номерний знак НОМЕР_2 , який зазнав механічних пошкоджень в результаті ДТП, становить 528255,20 грн, що підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу від 24.04.2018 за №223 та доданою до нього калькуляцією (а.с.45-54 т.1).
У висновку експертів №СЕ-1207-0-1128.19 від 13.02.2020 зазначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіляTransit, номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого в ДТП, яка сталась 05.10.2015 року, станом на дату ДТП становить 503048,18 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіляTransit, номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого в ДТП, яка сталась 05.10.2015 року, станом на дату надання висновку №223 експертом-автотоварознавцем ОСОБА_8 24.04.2018 становить 757948,92 грн.
Позивачем до матеріалів справи додано договір №1090 про виконання робіт з відновлювального ремонту автомобіля після ДТП від 21.12.2018, укладеного між Приватним підприємством «Автопрофсервіс АТР» (виконавець) та позивачем (замовником), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати роботи з відновлювального ремонту автомобіля замовника після ДТПTransit, державний номер НОМЕР_2 , а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та сплатити їх вартість на умовах даного договору (а.с.40-44 т.4).
Згідно з п. 1.3. договору №1090 про виконання робіт з відновлювального ремонту автомобіля після ДТП від 21.12.2018, назва робіт, матеріалів, запчастин, одиниць виміру, ціна, загальна сума до сплати вказуються в переліку робіт та матеріалів (додаток №1 до договору) та актах виконання робіт
Пунктом 2.1. договору №1090 про виконання робіт з відновлювального ремонту автомобіля після ДТП від 21.12.2018 передбачено, що загальна сума договору становить 467191,40 грн з ПДВ.
Меморіальним ордером №6397 від 21.12.2018 на суму 467191,40 грн, копія якого додана до матеріалів справи, підтверджується факт оплати виконавцю замовником за роботи з відновлювального ремонту автомобіля після ДТП по договору №1090 від 21.12.2018 (а.с.45 т.4).
Також позивачем додано до матеріалів справи договір про виконання робіт №15/02/8.63/003-19/507 від 25.07.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Віді Юнікомерс» (виконавець) та позивачем (замовником), предметом якого є проведення робіт по заміні панцерованого лобового скла (клас захисту СКЗ) автомобіля Ford Transit, державний номер НОМЕР_2 згідно специфікації (додаток №1), який є невід'ємною частиною цього договору (а.с.46-48 т.4).
Меморіальним ордером №3669 від 29.07.2019 на суму 49500,00 грн, копія якого додана до матеріалів справи, підтверджується факт оплати виконавцю замовником за роботи по заміні броньованого лобового скла по договору №15/02/8.63/003-19/507 від 25.07.2019 (а.с.49 т.4).
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем факту заподіяння йому шкоди у розмір вартості відновлювального ремонту автомобіля Ford Transit, державний номер НОМЕР_2 , а саме 516691,40 грн (467191,40 грн + 49500,00 грн).
Отже, висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, за якими настає цивільно-правова відповідальність відповідача за заподіяну його працівником та належним йому автомобілем шкоду майну позивача та покладення на нього, у зв'язку з цим, обов'язку щодо відшкодування цієї шкоди, є мотивованим.
Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника транспортного засобу ЗИЛ-432921, номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ СТДВ Глобус згідно з полісом №5711401 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з терміном дії до 18.02.2016; страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну 50000,00 грн; розмір франшизи 0,00 грн (а.с.44 т.2).
Згідно з п.22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час ДТП) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст.37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону).
Такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №539/447/17.
За встановленого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зменшення розміру завданих відповідачу позивачем збитків на суму страхового відшкодування, передбаченого полісом №5711401 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась у період дії цього полісу.
Отже, переглядаючи справу у апеляційному порядку у межах доводів заявника апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив матеріали справи та доводи сторін, застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права, якими врегульовано ці правовідносини, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду про часткове задоволення позовних вимог. Підстави для його скасування - відсутні.
Надаючи оцінку доводам заявника, колегія суддів погоджується з неправильним застосуванням судом першої інстанції частини шостої статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Доводи 1 Державного пожежно-рятувального загону у цій частині є мотивованими.
Так, частиною шостою статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.
Як уже було зауважено, саме постанова Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.03.2018 у справі №750/1354/18, у зв'язку з її винесенням з посиланням на пункт 7 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення є доказом протиправної поведінки водія відповідача ОСОБА_1 . Жодних преюдиційних фактів постанова не містить.
Втім, помилкове застосування судом першої інстанції частини шостої статті 75 Господарського процесуального кодексу України не вплинуло правильний за своєю суттю висновок суду про підтвердження постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.03.2018 у справі №750/1354/18 протиправної поведінки ОСОБА_1 .
Одночасно, колегія суддів не може погодитись з позицією заявника апеляційної скарги щодо необхідності відхилення висновку судової експертизи №СЕ-1207-0-1128.19 від 13.02.2020 за результатами проведеної комплексної судової автотехнічної та автотоварознавчої експертизи у справі №927/623/18 мотивовану наявністю у матеріалах справи суперечливих даних щодо самої події ДТП, неврахування експертами показань та пояснень свідків, неточністю відповідей на поставлені судом питання, як і у цілому з позицією відповідача щодо можливості повторного встановлення вини у діях його водія - ОСОБА_1 .
Так, колегія суддів наголошує, що «судом, встановленим законом» щодо розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності є суд загальної юрисдикції. Саме цим судом, з урахуванням приписів статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у редакції чинній на момент ДТП, з'ясовується: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За статтею 281 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у редакції чинній на момент ДТП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За результатами розгляду виноситься постанова, якою завершується розгляд справи про адміністративне правопорушення, а саме, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, або ж, як у справі, що переглядається - постанова про закриття провадження винесена з посиланням на пункт 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка підтверджує факт винної поведінки особи, оскільки не є реабілітуючою, в той час як закон передбачає накладання стягнення лише у разі доведеності вини особи у скоєнні правопорушення і невстановлення вини особи у вчиненні правопорушення при закритті провадження суперечить вимогам ст.ст. 33, 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Саме у межах справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності мають бути достеменно з'ясовані обставини, про неточність та двоякість яких ставить відповідач питання. Як і показання свідків є належними доказами про обставини ДТП. У межах справи про відшкодування шкоди, експертиза проводилась за наявними у матеріалах справи доказами - відповідними протоколами, складеними щодо водіїв та матеріалами кримінального провадження. Експерт позбавлений можливості збирати нові докази, або ж доповнювати матеріали справи. Суд наголошує, що предметом судового розгляду у справі, що переглядається, є притягнення юридичної особи до цивільно-правової відповідальності, а не до адміністративної, тому, предметом дослідження є винні дії фізичної особи у завданні шкоди при скоєнні ДТП, а не обставини ДТП, яка мала наслідком заподіяння такої шкоди. Отже, показання свідків щодо обставин ДТП не можуть братися до уваги у межах цього господарського спору.
Водночас, оскільки ОСОБА_1 не скористався правом на оскарження постанови Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.03.2018 у справі № 750/1354/18 (провадження № 3/750/641/18), якою закрито провадження у справі на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, то суд робить висновок, що адміністративне провадження відбулось, а відтак вина фізичної особи у даній справі вважається доведеною.
Твердження заявника апеляційної скарги щодо можливості спростування встановленої за результатами адміністративного провадження вини фізичної особи у ДТП висновком судової експертизи або будь-якими іншими доказами суперечить принципу верховенства права, статті 6 Конвенції та встановленим чинним законодавством правилам судової юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Оскільки цією постановою суд апеляційної не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу 1 Державного пожежно-рятувального загону Управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 07.07.2020 у справ №927/623/18 - без змін.
2. Справу №927/623/18 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 02.11 .2020.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді Н.Ф. Калатай
С.А. Пашкіна