вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" жовтня 2020 р. Справа№ 910/5432/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Калатай Н.Ф.
Дідиченко М.А.
при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.,
за участю представників:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув;
від відділу ДВС - представник не прибув,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі №910/5432/19 (суддя Удалова О.Г., повний текст складено - 28.08.2020) за скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі №910/5432/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 92 344,48 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків у розмірі 92 344,48 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 у справі №910/5432/19 позов було задоволено повністю; стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» збитки у розмірі 92 344,48 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн.
На виконання вказаного рішення 17.10.2019 Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.
Від Акціонерного товариства «Українська залізниця» до суду надійшла скарга на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій скаржник просить суд:
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо неповернення наказу Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 по справі №910/5432/19 без виконання на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»;
- зобов'язати державного виконавця Печерського РВ ДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винести постанову про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 по справі №910/5432/19 без виконання на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування скарги заявник посилався на наявність підстав для завершення відкритого виконавчого провадження ВП №60897752 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі №910/5432/19 та повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» через встановлення пунктом 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-ІХ заборони вчинення виконавчих дій щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності вказаним Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі №910/5432/19 відмовлено в задоволенні скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» на дії та бездіяльність державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повністю.
Так, за висновком суду, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 у справі №910/5432/19 зі скаржника стягнуто саме грошові кошти, то заборона вчинення виконавчих дій, встановлена Законом України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 №145-IX, не поширюється на виконання вказаного рішення суду. Крім того, суд зазначив, що приписами частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено такої підстави для повернення виконавчого документа, як заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника. За наведених обставин, суд відмовив в задоволенні скарги АТ «Українська залізниця».
Не погодившись з прийнятою ухвалою суду, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу та прийняти нове рішення - про задоволення скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» на дії та бездіяльність державного виконавця.
Апелянт у своїх доводах посилається на те, що суд першої інстанції при розгляді скарги АТ «Українська залізниця» допустив неправильне тлумачення пункту 3 Розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-ІХ, що, на його думку, призвело до винесення незаконного рішення про відмову в задоволенні скарги АТ «Українська залізниця». На думку скаржника, Закон №145-IX чітко встановлює імперативну норму щодо заборони вчинення виконавчих дій згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Сторони та відділ ДВС не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання призначеного на 26.10.2020 повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від сторін та відділу ДВС до суду не надійшло.
Враховуючи належне повідомлення сторін та відділу ДВС, а також те, що неявка представників сторін та відділу ДВС в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, остання розглянута по суті у даному судовому засіданні з прийняттям постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві Коваль Л.І. 17.12.2019 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60897752 по виконанню наказу суду від 17.10.2019.
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 у справі №910/5432/19 боржник 31.01.2020 сплатив кошти у розмірі 94 265,48 грн., у зв'язку з чим, стягувач звернувся до відділу ДВС із заявою, в якій просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №60897752.
З огляду на викладене, Державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві Коваль Л.І. 24.02.2020 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Разом з тим, Акціонерне товариство «Українська залізниця» 14.01.2020 зверталося до державного виконавця із заявою про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», посилаючись на заборону вчинення виконавчих дій передбачену пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02.10.2019 №145-ІХ.
В свою чергу, відділ ДВС вимог вказаної заяви не виконав.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця в частині не повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку із встановленою Законом прямої заборони вчиняти виконавчі дії.
Скарга мотивована тим, що пунктом 3 Розділу ІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» від 02.10.2019 №145-IX, який набрав чинності 20.10.2019, забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, окрім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитним договором. Оскільки станом на 20.10.2019 до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації включено дані про боржника, то на думку АТ «Укрзалізниця», усі відкриті, станом на 20.10.2019, виконавчі провадження, у тому числі і виконавче провадження ВП №60897752, де боржником є відповідач, підлягають завершенню, а виконавчі документи - поверненню стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Стосовно наведених доводів скаржника, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи зі змісту частини першої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Закон України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (Закон №145-ІХ ) набрав чинності 20.10.2019.
Згідно з п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» заборонено вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо об'єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
До додатку 2 «Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані» до Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» станом на 20.10.2019 включено АТ «Укрзалізниця» (код 40075815).
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням заборони, встановленої пунктом 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», в комплексі з іншими заборонами та мораторіями на звернення стягнення на майно боржників - державних підприємств, встановленими на момент прийняття Закону №145-ІХ, законодавцем в основу положення, визначеного пунктом 3 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-ІХ, було покладено як принцип обов'язковості виконання рішень, закріплений Конституцією України, так і необхідність збереження об'єктів права державної власності, які були включені до переліків, затверджених Законом України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», у зв'язку з їх стратегічним значенням для української економіки та національної безпеки з метою запобігти безконтрольному відчуженню майна, що складає єдиний майновий комплекс, у тому числі через застосування позаприватизаційних процедур. Винятком із зазначеної заборони є стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.
Тобто, вказаною нормою Закону №145-ІХ з усього складу майна підприємства, призначеного для його діяльності, яким також є нерухоме майно (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), передбачено можливість звернення стягнення лише на конкретні види майна цього підприємства, зокрема, грошові кошти.
Відповідна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №910/13346/18, постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/5546/19.
При цьому, колегія суддів зауважує, що за кредитними договорами предметом застави не можуть бути безпосередньо грошові кошти, за кредитними договорами в заставу передаються лише майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку або підлягають сплаті за контрактами у майбутньому.
Таким чином, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 у справі №910/5432/19 з відповідача стягнуто саме грошові кошти, то заборона вчинення виконавчих дій, встановлена Законом №145-ІХ не поширюється на примусове виконання вказаного рішення за наказом Господарського суду міста Києва від 17.10.2019.
За таких обставин, відсутні підстави для повернення стягувачу виконавчого документа на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
В свою чергу, доводи апелянта щодо неправильного тлумачення судом пункту 3 Розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №145-ІХ не знайшли свого підтвердження.
Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених у скарзі вимог та відмову у зв'язку з цим в її задоволенні.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на її заявника (апелянта).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 у справі №910/5432/19 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 28.10.2020 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді Н.Ф. Калатай
М.А. Дідиченко