28 жовтня 2020 року Справа № 160/12205/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2020 року позивач звернулася до адміністративного суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просила визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця від 20.08.2020 р. у справі ВП №62402386 ОСОБА_1 :
- про скасування постанови від 12.08.2020 р. про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №160/12865/19, виданого 05.03.2020 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом;
- про скасування постанови від 23.07.2020 р. про накладення штрафу;
- про скасування постанови від 12.08.2020 р. про накладення штрафу;
- про закінчення виконавчого провадження;
- із зобов'язанням виконавця, згідно ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII, звернутися до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що державний виконавець протиправно, з посиланням на проведення його начальником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) перевірки виконавчих проваджень та покладання на державного виконавця зобов'язання привести виконавче провадження, відповідно до норм чинного законодавства, без наведення будь-яких мотивувань, згідно з абз.4 ч.3 ст.74 Закону №1404-VIII, прийняв спірні постанови про скасування постанови від 12.08.2020 р. про закінчення виконавчого провадження та про скасування постанов від 23.07.2020 р., від 12.08.2020 р. про накладення штрафу у виконавчому провадженні №62402386. Крім того, державний виконавець ще й прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження №62402386, яке на погляд позивача повністю ще не виконане. Так, державний виконавець не наділений таким правом на винесення постанов про скасування раніше прийнятих ним постанов у будь-якому виконавчому провадженні, а отже позивач була змушена звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 року було поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду та відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відстрочено позивачу сплату судового збору за звернення до адміністративного суду із даною позовною заявою до ухвалення рішення по даній справі. Зобов'язано відповідача надати завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження №62402386.
Відповідач отримав ухвалу суду - 13.10.2020 року, але відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
Згідно з ч.2 ст.175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву, у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, відповідно до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 р. по справі №160/12865/19 позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 06.11.2019 №7985/К-09, про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у поновленні раніше призначеної пенсії;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 28.10.2019;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити поновлення та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 28.10.2019;
- звернуто до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії ОСОБА_1 за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України;
- звернуто до негайного виконання рішення суду в межах присудження суми пенсії ОСОБА_2 за один місяць, відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України;
- в іншій частині позовних вимог - відмовлено;
- стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 384,20 грн.;
- стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судові витрати з оплати судового збору у сумі 384,20 грн.
Як видно з матеріалів справи, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Сірий Д.В. в порядку виконання вищезазначеного виконавчого листа №160/12865/19, виданого 05.03.2020 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, за невиконання судового рішення в повному обсязі без поважних причин, були прийнятті у відношенні боржника - Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області наступні документи:
- постанову від 23.07.2020 р., відповідно до ч.2 ст.63 Закону №1404-VIII, про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн.;
- постанову від 12.08.2020 р., відповідно до ст.75 Закону №1404-VIII, про повторне накладення штрафу в розмірі 10 200 грн.
- постанову від 12.08.2020 р. про закінчення виконавчого провадження, на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII, в зв'язку з невиконанням судового рішення.
20.08.2020 р. державний виконавець, з посиланням на проведення його начальником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) перевірки виконавчих проваджень та покладання на державного виконавця зобов'язання привести дане виконавче провадження №62402386, відповідно до норм чинного законодавства, згідно з абз.4 ч.3 ст.74 Закону №1404-VIII, виносить постанови про скасування процесуального документу, а саме: про скасування постанови від 23.07.2020 про накладення штрафу; про скасування постанови від 12.08.2020 про накладення штрафу; про скасування постанови від 12.08.2020 про закінчення виконавчого провадження.
20.08.2020 р. державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Сірий Д.В. також виносить постанову про закінчення виконавчого провадження № 62402386, на підставі п.9 ч.1 ст.39 №1404-VIII, в зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення, згідно з виконавчим документом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Під час розгляду справи встановлено, що ВП №62402386 відповідною постановою державного виконавця від 12.08.2020 р. закінчено, на підставі п.11 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку невиконанням рішення суду, то відповідно до положень абз.2 ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», таке виконавче провадження, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень ст.41 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження відновлюється у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення, при цьому необхідно зазначити, що норми Закону України «Про виконавче провадження» не місить інших підстав для відновлення виконавчого провадження, яке закінчено у зв'язку з його не виконанням.
Під час розгляду цієї справи учасниками справи не було надано суду будь-яких належних доказів щодо визнання судом незаконною чи скасування в установленому законом порядку постанови від 12.08.2020 р. про закінчення виконавчого провадження ВП №62402386, на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
Як видно зі спірної постанови від 20.08.2020 р. про скасування постанови від 12.08.2020 р. про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №160/12865/19 посадовою особою відповідача це рішення прийнято на підставі абз.4 ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина 1 цієї статті) .
Частиною 2 цієї статті визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Нормами ч.3 цієї ж статті передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини (абзац 4 ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Положеннями частини 4 цієї статті передбачено, що скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі, та встановлено певні вимоги щодо оформлення та змісту такої скарги.
Під час розгляду цієї адміністративної справи, відповідачем не було надано суду належних доказів щодо дотримання ним вимог ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» під час прийняття спірних постанов про скасування процесуальних документів від 20.08.2020 р., якими було скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №160/12865/19, виданого 05.03.2020 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом, постанов від 23.07.2020 р. та від 12.08.2020 р. про накладення штрафу. А саме щодо надходження до нього оформленої належним чином скарги учасника цього виконавчого провадження, проведення ним перевірки обставин викладених у цій скарзі та встановлення ним за результатами проведеної перевірки порушень вимог чинного законодавства державним виконавцем під час прийняття постанови від 12.08.2020 р. про закінчення виконавчого провадження №62402386, як і не було надано доказів щодо отримання ним постанови керівника вищого органу державної виконавчої служби, якою виявленні порушення вимог законодавства, з дорученням начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абз.2 і 3 ч.3 ст.74 Закону «Про виконавче провадження», як цього вимагає абзац четвертий ч.3 ст.74 цього Закону, на яку послався, як на підставу прийняття ним рішення у спірних постановах від 20.08.2020 р., державний виконавець Сірий Д.В.
Отже, оцінюючи усі доказі, які були встановлені судом під час розгляду справи та підтверджені належними письмовими доказами, враховуючи наведені норми чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, що виникли між сторонами у справі суд вважає, що державний виконавець при винесенні спірних постанов від 20.08.2020 р. про скасування постанови від 12.08.2020 р. про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №160/12865/19, виданого 05.03.2020 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом діяв не у межах повноважень та не у спосіб, які визначені чинним законодавством, що свідчить про неправомірність таких дій та протиправність таких рішень суб'єкта владних повноважень.
Оскільки постанови відповідача від 20.08.2020 року про скасування постанов від 23.07.2020 р. та від 12.08.2020 р. про накладення штрафу, від 20.08.2020 р. про закінчення виконавчого провадження в межах виконавчого провадження ВП № 62402386 є похідними від вищезазначеної постанови державного виконавця, то під час їх прийняття останній діяв також всупереч наданих чинним законодавством повноважень, що є підставою для скасування таких рішень суб'єкта владних повноважень.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд щодо позовних вимог позивача про зобов'язанням відповідача, згідно ч.3 ст.63 Закону №1404-VIII, звернутися до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення, зазначає таке.
Суд вважає, що є достатніми заходами для відновлення порушених прав позивача визнання протиправними та скасування постанов про скасування процесуального документу від 20.08.2020 «постанови про накладення штрафу» від 23.07.2020, «постанови про накладення штрафу» від 12.08.2020, «постанови про закінчення виконавчого провадження» від 12.08.2020, що видав державний виконавець Сірий Д.В. при примусовому виконанні виконавчого листа №160/12865/19, виданого 05.03.2020 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом, а також постанови від 20.08.2020 року про закінчення даного виконавчого провадження ВП №62402386. Тому у задоволенні решти позову позивачу слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково, з викладених вище підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262, 287 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про скасування процесуального документу від 20.08.2020 у ВП №62402386 «постанови про накладення штрафу» від 23.07.2020, прийняту державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Сірим Д.В.
Визнати протиправною та скасувати постанову про скасування процесуального документу від 20.08.2020 у ВП №62402386 «постанови про накладення штрафу» від 12.08.2020, прийняту державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Сірим Д.В.
Визнати протиправною та скасувати постанову про скасування процесуального документу від 20.08.2020 у ВП №62402386 «постанови про закінчення виконавчого провадження» від 12.08.2020, що видав Сірий Д.В. при примусовому виконанні виконавчого листа №160/12865/19, виданого 05.03.2020 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом, прийняту державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Сірим Д.В.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 20.08.2020 у ВП №62402386 про закінчення виконавчого провадження, прийняту державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Сірим Д.В.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (пр.Дмитра Яворницького, 21А, м.Дніпро, 49027, код ЄДРПОУ 43314918) на користь на користь держави судові витрати по справі у розмірі 840,80 грн. за наступними банківськими реквізитами: отримувач УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101; код ЄДРПОУ (отримувача) 37989253; рахунок UA238999980313131206084004008; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; код бюджетної класифікації доходів 22030101.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 287 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Кучма