Спра Справа № 357/2255/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3281/2020 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Іменем України
26 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі: ОСОБА_5 ,
за участю прокурора: ОСОБА_6 ,
засудженого: ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2020року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання начальника ДУ «Білоцерківська ВК» №35 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 ,-
Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області ОСОБА_7 від 06.07.2017 року засуджений за ст.ст. 186 ч.2, 71 ч. 1 КК України на 5 років 1 день позбавлення волі. Зараховано в строк покарання попереднє ув'язнення з 15.03.2017 року по 20.06.2017 року на підставі ст. 72 ч.5 КК України.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.10.2018 року зараховано в строк покарання попереднє ув'язнення з 21.06.2017 року по 12.09.2017 року на підставі ст. 72 ч.5 КК України, постановою начальника ДУ «Білоцерківська ВК №35» від 12.06.2019 р. переведений з дільниці ресоціалізації до дільниці соціальної реабілітації при колонії.
Початок строку 15 березня 2017 р.
Кінець 18 вересня 2021 р.
До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання начальника ДУ «Білоцерківська ВК» №35 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 .
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання начальника ДУ «Білоцерківська ВК» №35 про умовно-дострокове звільнення засудженого.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що засуджений не став на шлях виправлення, оскільки незважаючи на неодноразові звільнення від відбування покарання, у тому числі раніше умовно-достроково, засуджений знову вчиняв нові умисні злочини, що вказує на злочинне спрямування його поведінки, та вперте небажання стати на шлях виправлення.
Не погоджуючись з ухвалою суду, засуджений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою прийняти рішення про застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
В обґрунтування вказує, що суд при ухваленні рішення послався на те, що він раніше неодноразово судимий та вже звільнявся умовно-достроково, однак апелянт вважає, що такі висновки суду є необґрунтованими, оскільки наявність в нього судимостей були враховані при винесенні вироку щодо його.
Звертає увагу, що він був переведений з дільниці ре соціалізації до дільниці соціальної реабілітації, як засуджений, який стає на шлях виправлення, де продовжив працювати на контрагентському об'єкті, який знаходиться за межами охоронної зони та сумлінно себе поводить, вину у вчиненому визнав, в його особистості відбулись процеси позитивних змін, які створили готовність до самокерованої та право слухняної поведінки у суспільстві, підтримує соціально-корисні стосунки з рідними шляхом листування, особистих побачень, після звільнення знайшов місце працевлаштування.
Заслухавши доповідь судді, думку засудженого Набільського, який просив задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, що підтримав судове рішення, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Так, згідно ст. 81 КК України, до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Так, умовно-достроково звільнити особу від відбування покарання можливо за умови, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Тобто, обов'язковими показниками, за якими суд може констатувати, що людина виправилася, є чітко визначені в ч. 2 ст. 81 КК України, критерії: сумлінна поведінка засудженого та сумлінне ставлення до праці.
Як вбачається з матеріалів справи, суд, розглядаючи питання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 , з належною повнотою дослідив та перевірив наявні в матеріалах справи докази та, відповідно до вимог чинного законодавства, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 не надав в розпорядження суду доказів, які б давали суду підстави вважати, що він сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, та може бути умовно-достроково звільнений від відбування покарання.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним, обгрутованим і вмотивованим, тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 серпня 2020 року, якою було відмовлено в задоволенні клопотання начальника ДУ «Білоцерківська ВК» №35 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_7 - без змін.
Судді: