Справа № 22-ц/824/11041/2020 Головуючий в 1-й інстанції - Шум Л.М.
759/968/20 Доповідач - Чобіток А.О.
Іменем України
26 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.
секретар - Зиль Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про стягнення заборгованості по аліментам зі спадкоємця у межах спадкового майна,-
20.01.2020 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по аліментам в межах вартості успадкованого майна - в сумі 144 547 гривень 00 коп..
Зазначала, що на виконанні у Святошинському районному ВДВС Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавчий лист № 2-1261-1, виданий Святошинським районним судом м. Києва 15 травня 2002 року про стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно до повноліття сина. Однак, аліменти не сплачувались і виникла заборгованість. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер і на час смерті його борг згідно з довідкою про суму нарахування та сплату аліментів, становив 144 547,00 грн.. ОСОБА_3 заповіту не складав, спадкування здійснювалось за законом. Після його смерті у спадщину вступив син ОСОБА_4 та батько померлого ОСОБА_2 .. У випадку смерті платника аліментів його спадкоємці за рахунок наявних активів спадкової маси зобов'язані погасити заборгованість за аліментами на дитину. 12.12.2019 року сину ОСОБА_4 та відповідачу було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщина складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 отримав Свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частку вказаної квартири, тому вона звернулася до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 травня 2010 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Стягнуто з позивача на користь держави 840 грн.80 коп. судового збору.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позов. Зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Суд безпідставно прийшов до висновку про те, що нею не пред'явлено вимогу до відповідача як спадкоємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам за рахунок спадкового майна. Зазначає, що відповідач не повідомив її про відкриття спадщини, про її відкриття їй стало відомо 22.08.2019 року і з позовом вона звернулась до суду 20.01.2020 року, тобто в шестимісячний строк.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
При розгляді справи судом першої інстанції установлено, що на виконанні у Святошинському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває на виконанні виконавчий лист № 2-1261-1, виданий Святошинським районним судом м. Києва 15 травня 2002 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно до повноліття сина.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на 1/3 частки квартири під номером АДРЕСА_1 . Померлий заповіту не склав, спадкування здійснюється за законом. Спадкоємцями за законом першої черги є син померлого - ОСОБА_4 , і батько померлого - ОСОБА_2 , які прийняли спадщину.
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулися з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 в Дванадцяту київську державну нотаріальну контору - 20.12.2019 року.
Державним нотаріусом Дванадцятої київської державної нотаріальної контори було видано свідоцтва про право на спадщину за законом 20.12.2019 року відповідно ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , на 1/6 частку спадкового майна - квартири під номером АДРЕСА_1 , кожному спадкоємцю.
Відповідно до довідки державного виконавця Головного територіального управління юстиції у м. Києві Святошинський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ від 16.02.2018 року, згідно виконавчого листа № 2-1261-1 від 15.05.2002, виданого Святошинським районним судом м. Києва 15 травня 2002 року заборгованість ОСОБА_8 по аліментам з 01.01.2013 року по 01.02.2018 року становить у сумі 144 547,00 грн..
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач знала про відкриття спадщини після смерті спадкодавця, проте нею не надано належних та допустимих доказів на підтвердження пред'явлення до відповідача вимоги щодо сплати боргу з аліментів померлого у встановлений законом шестимісячний строк.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, обговоривши аргументи апеляційної скарги, обставини справи, дослідивши її матеріали, колегія суддів уважає рішення суду законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступних підстав.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4, ст.1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року з дня настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно із статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення боргу за аліментами померлого включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитора вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Такі висновки застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15, постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 14-53цс18, постанові Верховного Суду в справі №199/5826/16 від 12.08.2020 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі №640/6274/16 від 18.09.2019 року Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. ( частини1,2 ст. 77 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'явлення вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса. При цьому, на відміну від пред'явлення вимоги безпосередньо до спадкоємців, кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов'язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.
Кредитор вправі звернутись до будь-якого нотаріуса за місцем відкриття спадщини, тобто до нотаріуса нотаріального округу за останнім місцем проживання померлого.
В такому випадку нотаріус відкриває спадщину за заявою кредитора, оскільки відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» , затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів. .
Судом першої інстанції встановлено, що позивач знала про відкриття спадщини після смерті спадкодавця, проте вимогу кредитора спадкоємцю ОСОБА_2 не пред'являла, до нотаріуса з претензією кредитора також не зверталась.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, позивач обставин, установлених судом не спростувала.
Та обставина, що дізнавшись про відкриття спадщини 22.08.2019 року з позовом вона звернулась до суду 20.01.2020 року, тобто в шестимісячний строк, на увагу не заслуговує, оскільки виходячи із змісту статті 1281 ЦК законодавець допускає два способи пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців: безпосередньо до спадкоємців; опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини,
Пред'явлення позову не є пред'явленням кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недотримання позивачем передбаченого статтею 1281 ЦК України шестимісячного строку пред'явлення вимоги, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність рішення суду ухваленого в даній справі.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 22 травня 2020 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: А.О. Чобіток
Судді: О.В. Немировська
Т. І. Ящук