Єдиний унікальний номер 753/8173/20 Головуючий в суді I інстанції Заставенко М.О.
Апеляційне провадженя № 33/2735/2020 Суддя-доповідач Гриненко О.І.
15 жовтня 2020 року суддя Київського апеляційного суду Гриненко О.І., розглянувши за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , та його захисника - адвоката Корсуна С.І. подану ОСОБА_1 апеляційну скаргу на постанову судді Дарницького районного суду м.Києва від 10 червня 2020 року, прийняту відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
Постановою судді Дарницького районного суду м.Києва від 10 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, зі стягненням судового збору на користь держави.
Згідно із постановою судді, ОСОБА_1 05 травня 2020 року о 18 годині 00 хвилин, по вул.Привокзальна 3 в м.Києві, керував автомобілем марки «BMW 525 D», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя). У порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в присутності двох свідків, тим самим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову Дарницького районного суду Київської області від 10 червня 2020 року, в якій просив оскаржувану постанову скасувати, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права, а саме на думку апелянта, неправильно застосовано норми ч.1 ст.130, ст.251, ч.1 ст.256, ч.3 ст.266 КУпАП, а також п.п.5, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. № 1103. Зокрема, апелянт вказує на те, суддею місцевого суду розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено без його участі, чим порушено його права, передбачені ст.268 КУпАП на особисту участь у розгляді справи щодо нього, у зв'язку з чим він був позбавлений можливості надати суду доказ своєї невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Крім того, апелянт зазначає, що суддею місцевого суду порушено правила територіальної підсудності, так як згідно до протоколу про адміністративне правопорушення він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, який територіально відноситься до Дніпровського району м.Києва, а відтак відповідно до ч.1 ст.276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення відносно нього повинна розглядатися Дніпровським районним судом м.Києва.
Також ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі звертає увагу апеляційного суду на неврахування суддею місцевого суду висновку експертного дослідження № 053-06-2020 та тесту на визначення алкоголю проведеного в клініці МЕДІКОМ.
Переглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який разом зі своїм захисником підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За наслідками перевірки рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення судом належним чином були досліджені докази, що знаходяться в матеріалах справи, зокрема, дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 068870 від 05 травня 2020 року в якому зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, але від проходження огляду в установленому порядку відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 1), відеозапис з нагрудної камери поліцейського АА00944, яким суд першої інстанції дав належну оцінку, та обґрунтовано визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Під час апеляційного розгляду справи за скаргою ОСОБА_1 апеляційним судом також було досліджено відеозапис з нагрудної камери поліцейського, достовірність інформації на якому апелянтом та його підзахисним не оспорювалась.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги захисника, висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини.
Що стосується доводів апелянта про порушення суддею місцевого суду його права на особисту участь в розгляді справи, передбаченого ст.268 КУпАП, то слід зазначити, що в ході апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення вказане право ОСОБА_1 було поновлено, шляхом забезпечення його участі та участі захисника в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.
Посилання апелянта у своїй апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції правил підсудності при розгляді справи щодо нього не заслуговують на увагу, так як відповідно до вимог ст. 257 КУпАП адміністративний протокол відносно ОСОБА_4 був направлений уповноваженою особою патрульної поліції для розгляду до Дарницького районного суду м.Києва, а чинний кодекс України про адміністративні правопорушення не містять у собі норми щодо зміни територіальної підсудності на стадії судового розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Що стосується доводів апеляційної скарги про неврахування суддею місцевого суду висновку експертного дослідження № 053-06-2020 та тесту на визначення алкоголю проведеного в клініці МЕДІКОМ, згідно висновків яких 06 травня 2020 року встановлено відсутність алкоголю в крові та слині ОСОБА_1 , то слід зазначити, що ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України, тобто за відмову в проходженні огляду на стан сп'яніння, а не за порушення п.2.9а) вказаних Правил тобто, за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. А крім того, зазначені висновки отримані не в порядку встановленому ст.266 КУпАП, а відтак відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП до уваги судом не приймаються.
З урахуванням викладеного, вважаю, що постанова судді Дарницького районного суду м.Києва від 10 червня 2020 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м.Києва від 10 червня 2020 року про притяггнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Гриненко