Справа № 216/166/19
провадження 2/216/600/20
іменем України
26 жовтня 2020 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Бутенко М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Котенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Альфа - Банк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненим, -
03 лютого 2019 року позивач ОСОБА_3 звернулась до Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг з позовом до відповідача АТ «Укрсоцбанк», в якому просила визнати припиненим кредитний договір від 25 жовтня 2005 року № 131/366-ПН/017, укладений між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та визнати припиненим іпотечний договір № 131/268-ПНЗ/017 від 25 жовтня 2005 р., посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Стюрко Оксаною Олександрівною за реєстраційним № 253 укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк».
В обґрунтування позову зазначено про те, що 25 жовтня 2005 року між ОСОБА_2 та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту № 131/366-ПН/017, за умовами якого ОСОБА_2 було надано кошти в сумі 14 000 доларів США.
В якості забезпечення виконання кредитного Договору, 25 жовтня 2005 р. між позивачкою, як майновим поручителем, та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», було укладено іпотечний договір № 131/268-ПНЗ/017, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Стюрко Оксаною Олександрівною за реєстраційним № 253. Згідно умов іпотечного договору, позивачка передала в іпотеку Банку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Пунктом 1.1 договору кредиту було передбачено, що кошти надаються на умовах строковості зі сплатою 13 % річних, а також зазначено кінцевий термін повернення заборгованості по кредиту - 24 жовтня 2012 року. Пунктами 1.1. договору сторони встановили графік та порядок погашення суми основної заборгованості шляхом виплати щомісячних платежів протягом всього часу дії договору в розмірі 167 доларів США до 24 числа місяця наступного за місяцем у графіку та в останній користування кредитом з кінцевим терміном основного зобов'язання до 24 жовтня 2012 року. Пунктом 3.3.8 договору передбачено обов'язок своєчасно та в повному обсязі погашати процентів за використання кредиту, визначеному п.п. 2.4., 2,5, Кредитного договору. Крім того, відповідно до пунктів 3.3.9 договору позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктом 1.1. цього договору.
В зв'язку з тим, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 здійснив 11.02.2009 року, перед банком виникла заборгованості по кредитному договору. В пункті 4.5 договору кредиту зазначається, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.п. 3.3.8, 3.3.9 цього Договору, протягом більше, ніж 60 (шістдесят) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі. Оскільки, ОСОБА_2 обов'язки, передбачені пунктами 3.3.8 та 3.3.9 договору кредиту не виконувались із 11.02.2009 року, у відповідності до умов договору кредиту, строк користування кредитом сплив через 60 календарних днів з моменту останнього виконання позичальником умов договору, тобто - 13 квітня 2009 р. На думку позивачки з 14.04.2009 року припинився не лише строк кредитування, а й взаємні права та обов'язки сторін договору (нові нарахування процентів та інших платежів не можуть виникати у зв'язку із припиненим строку договору, а за невиконання обов'язку сплати кредиту позичальник більше не несе відповідальність, передбаченої договором кредиту).
Крім того позивачка зазначає, що в зв'язку з невиконанням умов кредитного Договору, відповідач звертався до Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг з позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Центрально-Міським районним судом м. Кривий Ріг розглянута цивільна справа № 216/8410/14-ц, провадження 2/216/623/15, та 11 квітня 2017 р. винесено рішення, яким у позові ПАТ «Укрсоцбанк» відмовлено в повному обсязі, в зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Рішення набрало законної сили 21 квітня 2017 р.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється також у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; визнання іпотечного договору недійсним. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Так, згідно з указаною нормою іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).
Таким чином, з урахуванням того, що основне зобов'язання за кредитним договором № 131/366-ПН/017 від 25 жовтня 2005 року є припиненим, для забезпечення виконання якого було укладеного іпотечний договір, підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки немає, а тому іпотечний договір № 131/268-ПНЗ/017 також є припиненим.
З огляду на викладене, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав з даним позовом та просила суд визнати кредитний договір та договір іпотеки припиненими в судовому порядку.
Позивач та її представник - адвокат Тішунін О.А. в судове засідання не з'явились, представник позивача адвокат Тішунін О.А. надав суду письмову заяву про підтримання позовної заяви в повному обсязі, просив розгляд справи проводити без їх участі.
Представник відповідача Курдюмов М.М. в судове засідання не з'явився, надав суду письмове клопотання про розгляд справи без участі відповідача. У своїх письмових поясненнях представник відповідача проти позову заперечував, зазначив, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на наявність судового рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11 квітня 2017 р. по цивільній справі №216/8410/14-ц, котрим відмовлено ПАТ «Укрсоцбанк» в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором через сплив строку позовної давності. Однак, відповідно до п. 7.3. кредитного договору 131/366-ІШУ017, укладеного 25 жовтня 2005 року (надалі - Кредитний договір), на забезпечення зобов'язань за яким укладено Договір іпотеки - цей договір набирає чинності з дати його укладання і діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Згідно п. 6.3. спірного договору іпотеки №131/268-11113/017, укладеного 25 жовтня 2005 року, (надалі - Договір іпотеки) - цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов'язання. Поряд з цим, відповідно до пункту 17 Постанови ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов'язання припиняються з підстав передбачених договором або законом (частина перша ст. 598 ЦК України). Підстави ці зазначені в ст.ст. 599-601, 604- 609 ЦК України. Невиконання своєчасно боржником зобов'язань не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності, за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України. Підстави припинення зобов'язання визначаються ст.598 ЦК України, а саме, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином, відповідно до ст.599 ЦК України. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання за Кредитним договором боржником - не виконані. Кредитний договір свою дію не припинив. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11 квітня 2017 р. по цивільній справі №216/8410/14-11 відмовлено ПАТ «Укрсоцбанк» в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором з ОСОБА_2 виключно з підстав спливу строку позовної давності. Верховний Суд України в постанові від 29 червня 2016 року № 6-192цсІ6 (додаток 1) зазначає, що: «Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред'явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах процесуальному (право на пред'явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права. Суб'єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше. - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду. Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб'єктивного матеріального права, або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об'єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб'єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.» Таким чипом, фактично позовна давність є лише суб'єктивним правом кредитора на звернення до суду за захистом. Сплив позовної давності не припиняє дію Кредитного договору та не звільняє сторони від обов'язків, взятих на себе за цим договором. Сплив позовної давності також не є підставою для списання заборгованості боржнику, тощо. З огляду на те, що зі спливом позовної давності, не припинив дію Кредитний договір (основне зобов'язання), не припинив дію також і Іпотечний договір, яким забезпечено основне зобов'язання. Окремо звертаю увагу суду, що згідно п. 4.5. Договору іпотеки кредитор має право звернути стягнення на предмет іпотеки кількома способами, і лише один із них є способом судового захисту (звернення стягнення на предмет іпотеки), а, отже, припинення суб'єктивного права кредитора на звернення до суду із позовною заявою, не позбавляє кредитора можливості захистити своє порушене право іншими способами, передбаченими Договором іпотеки.
Ухвалами суду від 27.07.2020 було залучено до участі у справі у якості позивача ОСОБА_2 , а також залучено до участі у справі правонаступника відповідача ПАТ «Укрсоцбанк» - АТ «Альфа-Банк», розташоване за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 15.07.2008 року між позивачем ОСОБА_2 та та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», було укладено договір кредиту від 25 жовтня 2005 року № 131/366-ПН/017, за умовами якого позивачу ОСОБА_2 було надано кошти в сумі 14 000 доларів США..
В якості забезпечення виконання кредитного Договору, 25 жовтня 2005 р. між позивачкою ОСОБА_4 , якр є майновим поручителем, та АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», було укладено іпотечний договір № 131/268-ПНЗ/017, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Стюрко Оксаною Олександрівною за реєстраційним № 253. Згідно умов іпотечного договору, позивачка ОСОБА_4 передала в іпотеку Банку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Після одруження у 2007 році ОСОБА_5 змінила на прізвище чоловіка - ОСОБА_6 , та змінила паспорт. Після одруження зміни до іпотечного договору № 131/268-ПНЗ/017, відносно зміни прізвища іпотекодавця, не вносились та додаткова угода не укладалась.
Пунктом 1.1 договору кредиту було передбачено, що кошти надаються на умовах строковості зі сплатою 13 % річних, а також зазначено кінцевий термін повернення заборгованості по кредиту - 24 жовтня 2012 року
Крім того, пунктом 1.1. договору сторони встановили графік та порядок погашення суми основної заборгованості шляхом виплати щомісячних платежів протягом всього часу дії договору в розмірі 167 доларів США до 24 числа місяця наступного за місяцем у графіку та в останній користування кредитом з кінцевим терміном основного зобов'язання до 24 жовтня 2012 року.
Пунктом 3.3.8 договору передбачено обов'язок своєчасно та в повному обсязі погашати процентів за використання кредиту, визначеному п.п. 2.4., 2,5, Кредитного договору. Відповідно до пунктів 3.3.9 договору позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктом 1.1. цього договору.
Відповідно до п. 3.3.10 Кредитного договору, позичальник зобов'язаний достроково повернути Кредит, нараховані відсотки та сплатити можливі штрафні сангкції у випадках визначених п.п. 2.6.3, 3.2.3, 4.4, 4.5, 5.4 Кредитного договору.
Пунктом 4.5 договору кредиту визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених п.п. 3.3.7, 3.3.8 цього Договором протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Пунктом 4.5. кредитного договору передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.8. (сплата процентів), 3.3.9. (своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту й процентів) цього договору, протягом більше, ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Пункт 3.3.8 договору визначає обов'язок позичальника своєчасно та в повному обсязі погашати процентів за використання кредиту, визначеному п.п. 2.4., 2,5, Кредитного договору, а пункт 3.3.8 договору - обов'язок позичальника своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктом 1.1. цього договору
Центрально-Міським районним судом м. Кривий Ріг у справі № 216/8410/14-ц, провадження 2/216/623/15 встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобов'язання (п. 4.5. договору), та банк мав право з 14.04.2009 р. й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак позовну заяву подав до суду лише у листопаді 2014 року.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 належним чином умов договору щодо сплати кредиту та процентів не виконав, а тому відповідно до умов п. 3.3.8, 3.3.9, 3.3.10, 4.5 договору строк користування кредитом сплив через 60 календарних днів з моменту невиконання ним своїх обов'язків, та у банку виникло право вимоги та почався перебіг позовної даності щодо погашення суми заборгованості за кредитом.
Відповідно до п. 4. ст. 82 ЦПК України «Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом».
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
Таким чином, судове рішення у справі № 216/8410/14-ц не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не може їй суперечити.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
У пункті 4.5 договору кредиту передбачено, що в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.8, 3.3.9 цього договору, протягом більше ніж 60 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Аналогічні положення містяться у пунктах 3.3.10, 7.4 договору кредиту.
Зазначеними пунктами кредитного договору сторони врегулювали питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг у справі № 216/8410/14-ц, провадження 2/216/623/15 від 11 квітня 2017 р. ПАТ «Укрсоцбанк» було відмовлено в задоволені позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по кредитному договору.
Встановлено, що останній платіж в рахунок погашення кредиту перед банком позивачем ОСОБА_7 було здійснено 11.02.2009 року, а тому за умовами договору 13 квітня 2009 року, тобто через 60 днів після останнього платежу, - припинився не лише строк кредитування, а й взаємні права та обов'язки сторін договору, тобто нові нарахування процентів та інших платежів не можуть виникати, у зв'язку із припиненим строку договору, а за невиконання обов'язку сплати кредиту позичальник більше не несе відповідальність, передбаченої договором кредиту.
Аналогічні положення містить пункт 7.4 договору кредиту.
Зазначеними пунктами кредитного договору сторони врегулювали питання дострокового повернення кредиту, тобто зміни строку виконання основного зобов'язання, та визначили умови такого повернення.
Таким чином, з 14.04.2009 року припинився строк кредитування та взаємні права і обов'язки сторін договору.
Аналогічна правова позиція міститься в Постановах Верховного суду України від 19 вересня 2018 року по справі № 752/11447/16-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 661/1505/19.
Відповідно до статті 266 ЦК України, сплив позовної давності на вимоги про стягнення заборгованості по кредиту означає, що будь-які додаткові вимоги, пов'язані із обтяженням такого предмета не можуть бути задоволені, а сам предмет є вільним від обтяжень.
Враховуючи, що з набранням законної сили судового рішення у справі № 216/8410/14-ц відповідач втратив право на задоволення майнових вимог до позивача за Кредитним договором за рахунок заставного (іпотечного) майна, вказане майно втратило властивості майна, правовий режим якого регулюється спеціальними нормами законодавства про іпотеку і не може розглядатися як таке, на яке розповсюджуються умови Договору іпотеки.
Аналогічний висновок викладено у п.31 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.12, де зазначено, що зі спливом строку позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Застава визначена у ст. 1 Закону України "Про заставу" як спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 572 ЦК України.
Згідно ст. 1, 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Іпотека припиняється (ст. 17 Закону України «Про іпотеку») у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Таким чином, з урахуванням того, що суд дійшов висновку про те, що зобов'язання за кредитним договором № 131/366-ПН/017 від 25 жовтня 2005 року є припиненим, для забезпечення виконання якого було укладеного іпотечний договір, підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки немає, а тому іпотечний договір № 131/268-ПНЗ/017 також є припиненим.
Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позову знайшло своє об'єктивне підтвердження в ході розгляду справи, та стороною відповідача жодним чином спростовано не було, суд вважає позов обґрунтованим, законним та таким, що підлягає задоволенню.
В порядку ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивачів.
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до акціонерного товариства «Альфа - Банк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненим - задовольнити.
Визнати припиненим кредитний договір від 25 жовтня 2005 року № 131/366-ПН/017, укладений між ОСОБА_2 та акціонерним товариством «Укрсоцбанк».
Визнати припиненим іпотечний договір № 131/268/-ПНЗ/017 від 25 жовтня 2005 року посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Стюрко Оксаною Олександрівною за реєстраційним номером 253, укладений між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».
Стягнути з акціонерного товариства «Альфа - Банк» на користь ОСОБА_1 , судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 704 грн 80 коп. ( сімсот чотири гривні вісімдесят копійок), а також на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 704 грн 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде виготовлений 30 жовтня 2020 року о 15.00 годині.
Відомості про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: акціонерне товариство «Альфа - Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місце знаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100.
Суддя М.В. Бутенко