Провадження №2-а/760/724/20
Справа №760/7355/20
02 листопада 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Оксюти Т.Г.
при секретарі Горупа В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сновського відділення поліції Менського ВП ГУНП в Чернігівській області про скасування постанов у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив постанови БАА №400851 від 10.03.2020 року та БАА №750890 від 10.03.2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 8 ст. 126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10.03.2020 року сержантом поліції Сновського відділення поліції Менського ВП ГУНП в Чернігівській області відносно позивача винесено постанови за порушення правил дорожнього руху, а саме керування транспортним засобом (мопедом) без шолому та без посвідчення водія, відповідальність за яке передбачена ч. 8 ст. 126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Позивач вважає зазначені постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідачем не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, зокрема не було зафіксовано покази свідків які були присутні, відсутній відеозапис.
Зазначив, що він має права категорії «В», які були отримані у 2007 році. При цьому, мопед - це двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом 50 куб. см. або електродвигун потужністю до 4 кВт. Категорія А1, згідно додатку 6 п. 9 Конвенції Про шляховий рух передбачена виключно для мотоциклів, а саме А1 мотоцикл з робочим двигуном, не більше 125 куб. см.
Отже, вважає, що відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення формально підійшов до розгляду справи, не бажав встановити дійсні обставини справи.
На підставі викладеного просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 30.03.2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.
У встановлений ухвалою строк від відповідача відзив не надійшов.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, учасники справи в судове засідання не викликались.
Встановлено, що 10.03.2020 року сержантом поліції Сновського відділення поліції Менського ВП ГУНП в Чернігівській області відносно позивача винесено постанови за порушення правил дорожнього руху, а саме керування транспортним засобом (мопедом) без шолому та без посвідчення водія, відповідальність за яке передбачена ч. 8 ст. 126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Підставою для прийняття зазначених постанов та притягнення позивача до адміністративної відповідальності у виді штрафу стала відсутність у позивача, який керував мопедом, посвідчення водія відповідної категорії та керування без шолому, на що слід зазначити наступне.
Згідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію України» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМ України від 10.10.2001 року №1306 встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до п.п. «а» п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1.
Отже, відповідно до зазначених положень актів законодавства є очевидним, що водій транспортного засобу зобов'язаний виконувати розпорядження поліцейського, а також зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред'являти для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та страховий поліс.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 10.03.2020 року позивач керував мопедом, для якого не передбачено відповідної категорії прав.
Позивач має права категорії «В», які були отримані ним у 2007 році. При цьому, мопед - це двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом 50 куб. см. або електродвигун потужністю до 4 кВт. Категорія А1 згідно додатку 6 п. 9 Конвенції Про шляховий рух передбачена виключно для мотоциклів, а саме А1 мотоцикл з робочим двигуном, не більше 125 куб. см.
Зазначене відповідачем не спростовано.
Отже, всупереч ст. 251 КУпАП у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 керував мопедом без посвідчення водія та без шолому.
Відповідно до ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126 цього Кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національна поліція).
Згідно ст. 254 КпАП України, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Статтею ст. 251 КпАП України передбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем при винесені постанов не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Отже, виходячи з тексту постанов, обставини, визначені у ст. 33 КУпАП, інспектором патрульної поліції не досліджувались.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про Національну поліцію України», статтями 126, 251, 268, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 3, 5, 47, 49, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 192, 193, 194, 199, 202, 203, 204, 205, 211, 224, 225, 227, 229, 241, 242, 243, 244, 246, 250, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову серії БАА №400851 від 10.03.2020 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ч. 8 ст. 126 КУпАП та провадження у справі закрити.
Скасувати постанову серії БАА №750890 від 10.03.2020 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та провадження у справі закрити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя