Провадження №2/760/4828/20
Справа №415/9436/19
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
06 жовтня 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Жовноватюк В.С.,
за участю секретаря - Дерев'янко К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування упущеної вигоди за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги та стягнення моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути на свою користь упущену вигоду за несвоєчасну виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням 3 групи інвалідності, пов'язану із проходженням військовї служби, а саме :
- стягнути з Міністерства оборони України 3% річних та втрати від інфляції у загальному розмірі 18 869,04 грн.;
- Стягнути з Міністерства оборони України моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.
Посилався на те, що 13 червня 2017 року йому було встановлено IІІ групу інвалідності, внаслідок отриманої травми під час виконання обов'язків військової служби.
Зазначив, що звернувся до Міністерства оборони України із заявою та необхідним переліком документів про виплату одноразової грошової допомоги, однак у виплаті йому було відмовлено з підстав вже отримання грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погоджуючись з таким рішенням Міністерства оборони України , позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Стверджує, що за наслідками розгляду його позову до Міністерства оборони України, було прийнято рішення про виплату йому одноразової грошової допомоги у розмірі 250 кратного прожиткового мінімуму , встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року.
Зазначає, що оскільки одноразова грошова допомога була виплачена йому несвоєчасно та без врахування суми інфляційних втрат та 3%річних, позивач вважає, що він зазнав збитків та має право на відшкодування йому відповідачем упущеної вигоди , яка складається з 3% річних та інфляційних втрат, а також моральної шкоди.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 23 квітня 2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Згідно ч.5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та письмові докази, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 18.01.2019 позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги , що підтверджується Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (а.с.11)
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2019 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано пункт 45 протоколу засідання Комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18.01.2019 № 2. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250 кратного прожиткового мінімуму , встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року та здійснити її виплату у загальному розмірі 385 810,40 гривень (за вирахуванням вже отриманої суми - 189,60 грн) (а.с .12-20)
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду , апеляційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Зокрема, змінено третій абзац резолютивної частини вищевказаного рішення суду першої інстанції, виключено словосполучення «в загальному розмірі - 385810,40 гривень). В іншій частині залишено без змін.(а.с.21-28)
Згідно Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України від 30.08.2019 № 116, ОСОБА_1 була призначена виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 400 000,00 грн.(а.с. 33)
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов'язання, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 459/3560/15-ц.
Грошове зобов'язання виникло на підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14.05.2019. Зазначеним рішенням зобов'язано Міністерство оборони України виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , якого звільнено з військової служби в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сумм (а.с.20)
Розмір одноразової грошової допомоги у випадках настання інвалідності безпосередньо залежить від ступеня втрати працездатності, визначеного МСЕК при встановленні інвалідності, а ця обставина дає підстави вважати, що при виплаті вказаної допомоги слід виходити з розміру грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на момент встановлення втрати працездатності.
В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву , який надійшов від представника Міністерства оборони України Вельми І.О. У відзиві представник посилався на те, що комісія Міністерства оборони України вжила всіх заходів для виконання рішення суду про виплату позивачу одноразової грошової допомоги. Така виплата була здійснена, кошти перераховані позивачу в найкоротший строк, зазначив представник. Суд погоджується з тим, що грошове зобов'язання було виконано відповідачем , проте звертає увагу останнього, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги , на яку позивач має право у зв'язку з настанням інвалідності 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби є дата винесення позивачем протокольного рішення - 18.01.2019. Таким чином, саме з 18 січня 2019 року позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги, а фактична виплата була перерахована йому військом комісаріатом 17.09.2019, як вбачається з матеріалів справи.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача щодо відшкодування йому упущеної вигоди є правомірними та знайшли своє підтвердження у матеріалах справи.
Суд також погоджується із наданим позивачем розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, які останній зазнав через несвоєчасне виконання відповідачами грошового зобов'язання.
Відповідачем такий розрахунок упущеної позивачем вигоди за прострочення виконання грошового зобов'язання не спростовано, контррозрахунку не надано.
Таким чином, з Міністерства оборони України на користь позивача слід стягнути упущену вигоду 3% річних у сумі 7 989,04 грн. та інфляційні втрати у сумі 10 880,00 грн.
Щодо стягнення моральної шкоди.
Так, відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна.
Відповідальність за завдану моральну шкоду відшкодовується особою, яка її завдала (ч.1 ст.1167 ЦК України).
Позивач посилається на те, що є полковником у відставці, проходив військову службу в Збройних Силах, отримав захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а тому з надією звертався до Міністерства оборони України щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку із втратою здоров'я під час захисту країни. Міністерство оборони України, на думку позивача, повинно піклуватися про таких як він, зокрема, про соціальний захист військовослужбовців, а воно навпаки з надуманих підстав відмовило в призначенні такої допомоги, що він і змушений був оскаржувати в судах.
Стверджує, що весь цей час переживав турботу і хвилювання, пов'язані із неправолмірними діями відповідача.
Аналізуючи зазначені доводи позивача слід наголосити, що наразі предметом оскарження не є протиправність дій відповідача , яка полягала у відмові у виплаті такої допомоги, а ст.625 ЦК України. Зважаючи на різні підстави такого обгрунтування, в задоволенні вимог по стягненню моральної шкоди суд відмовляє.
З відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись статтями 509, 625 ЦК України, статтями 3, 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування упущеної вигоди за несвоєчасну виплату одноразової грошової допомоги та стягнення моральної шкоди, -задовольнити частково.
Стягнути з Міністерства оборони України /03168, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський,6 ЄДРПОУ 00034022/ на користь ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 / 7 989 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесять дев'ять) грн 04 коп 3% річних та 10 880 (десять тисяч вісімсот вісімдесят) грн 00 коп інфляційних втрат.
В іншій частині, - відмовити.
Стягнути з Міністерства оборони України /03168, м. Київ, пр.-т. Повітрофлотський,6 ЄДРПОУ 00034022/ на користь держави судовий збір в розмірі 768, 40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.С. Жовноватюк